Кілька місяців тому випало побувати в одному з районів Сумщини, де зустрівся з давнім знайомим — нині депутатом місцевої ради. Говорили багато про що, зокрема й про його діяльність як народного обранця. Співрозмовник не без гордості розповів, що на кошти, передбачені на виконання депутатських повноважень, а також власні як підприємця у своєму мікрорайоні недавно облаштував сучасний дитячий майданчик із гойдалками, каруселями, пісочницями тощо. Наголосив: дуже задоволений, що відтепер дітлахи мають змогу відпочивати не гірш за міських ровесників

Технічний прогрес постійно йде вперед. І люди, пов’язані з ним, весь час запроваджують щось нове, аби зробити наше життя легшим, швидшим і практичнішим. Саме так, думаю, колись з’явилися й безготівкові розрахунки. Нині електронні картки має чи не кожна людина, зокрема значна кількість пенсіонерів. І це справді зручно, бо не мусиш носити із собою пухкий гаманець, що приваблює потенційних злодіїв

Осіння сесія ПАРЄ, яка за кілька тижнів відкриється у французькому Страсбурзі, ймовірно, принесе Україні неприємну новину. Члени Асамблеї можуть проголосувати за резолюцію, яка фактично гарантуватиме росіянам тріумфальне повернення до ПАРЄ у січні наступного року. Це означатиме, що в міжнародному механізмі антиросійських санкцій, який після анексії Криму та російської воєнної агресії на Донбасі став фактично єдиним покаранням Кремля за наругу над Україною,  з’явиться небезпечна тріщина, котра має шанси поширитися на європейські уряди

Відтанцювали, відспівали, відгуляли. Цього року свій день народження Миколаїв зустрів яскраво, видовищно й весело. Міська влада справді розстаралася. Дійств для дорослих та малих було чимало. Неювілейний День міста виявився різнобарвним і таким, що запам’ятався цікавинками. Так, на пішохідній вулиці Соборній відкрили виставкове містечко, лаунж-зони, food-fest, дитячий парк розваг, контактний зоопарк, розважально-ігрові та розвивальні програми, мотузковий парк, пригодницькі квести, організували турніри з різних видів спорту, активні розваги. Було настільки багато всього, що люди губилися, куди підійти із задоволенням та по задоволення. Свято тривало не день-два. З огляду на те, що через два тижні — день народження області, погуляли-покружляли ще трохи сонячними вихідними. Воно й добре. Доки люди веселяться, доти складається враження, що в них усе непогано. Миколаївці люблять веселитися, жартувати. Вони з неймовірним завзяттям тішаться в соцмережах із голови ОДА «Конана» та з міського голови — супергероя, що всіх врятує. Містяни вже давно живуть у форматі «допоможи собі сам»

За вечірнім вікном справжня осіння погода: дощить, вітряно, холодно. Сиджу, працюю й, перепрошую, принюхуюсь до запахів, що звідкілясь проникають у мій робочий кабінет. Грішу на те, що якраз навпроти кімнати, в якій працюю, на городі розташована вигрібна яма. Треба б викачати, хоча вдень я ходив по городу й ніяких запахів не було. Між тим, аромат посилювався. А може, це якась аварія в туалеті? Мов ужалений, підскакую й прочиняю двері на кухню. Виходжу туди, натужно вдихаючи повітря. Хух, наче там не так пахне. Проходжу до туалету, там усе в порядку, нічого не прорвало. Так, відчувається легкий сморід, але не такий, як у моєму робочому кабінеті. І все-таки, звідкілясь тхне. Значить, десь є й джерело аромату

Передвиборчий сезон, як завжди, відзначається активним розмноженням одноклітинних організмів — всіляких партій та партійок, вождиків та отаманчиків. Чому одноклітинних — тому що у переважної більшості цих новонароджених політичних організмів практично нема нікого, крім лідера

Наш усепрохідний ГАЗ-66 кілометр за кілометром з’їжджав додолу з гори Кук, до якої горнеться полонина цієї ділянки Боржавського хребта. Дорога розгортала спереду і по боках небесні краєвиди — крутосхили, вщерть вкриті шорстким килимом чорниць

Серед професій, які не потребують спеціальної підготовки (наприклад, двірник, сторож тощо), найбільш неоднозначне ставлення, мабуть, до кондукторів. Колись із міського громадського електротранспорту їх витіснили компостери. Але потім компостери демонтували, а кондукторів повернули.  І сьогодні ми звикли до того, що в салоні трамвая або тролейбуса до кожного має підійти кондуктор

Автору цих рядків на Паску виповнилося 70 років. Гарного у цій події — лише те, що вдалося дожити до такого ювілею. Написав і опублікував понад 60 книжок. З них чимало таких, які допомогли у вивченні географії, історії, права, англійської мови. Обійшов з десяток київських шкіл, обіцяв відвідати зібрання вчителів і безплатно впродовж 15—20 хвилин виступити перед ними з рекомендаціями, що корисного можна взяти з моїх книжок для навчального процесу. Жодного запрошення не надійшло. Складається враження, що директори і завучі разом з учителями стурбовані лише тим, щоб збирати з батьків гроші на свої потреби з умовною назвою «ремонт класу». Якість освіти педагогів нині не цікавить

Загальновідомо, що українська належить до наймелодійніших мов світу. Тим часом у деяких регіонах України прихильники «общепонятного» воліють її зневажати. Натомість серед них розквітає вульгаризм, кримінальний сленг, інші негативні мовні явища. Та постає запитання: звідки така ненависть до українського? Може, від обмеженості, невігластва, російської цинічної пропаганди? А може, від потурання відповідальних за це державних органів влади на місцях?