Немає нині в Україні області, якої б безпосередньо чи опосередковано не торкнулася війна. На Рівненщині вона сповістила про себе вже на другий день від початку повномасштабної агресії, коли вранці 25 лютого російські ракети упали на тутешнє летовище, а згодом після ракетних атак горіли місцеві нафтобази, інфраструктурні об’єкти… Тож чим живе нині ця область, яка майже на 220 км межує із Білоруссю, країною, звідки десятки разів злітали й падали на українську територію ракети, де на кордоні формувалася й нині накопичується ворожа техніка? 

Хмельницький із перших днів війни став прихистком для багатьох людей, які шукали порятунку від жахіть війни. Містяни об’єдналися задля того, аби допомагати переселенцям, забезпечувати армію та наближати нашу Перемогу.
Понад місяць тому мирне місто теж стало ціллю для російських військ, які завдали по ньому ракетний удар. На щастя, минуло без постраждалих. Попри те, що лінія фронту далеко від Хмельницького, там постійно готуються до оборони.

До війни мої пізнання про Буковину обмежувалися фактами, що цей історико-географічний регіон розташований на українсько-румунському етнографічному пограниччі між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах течії Пруту і Сірету. До складу України нині входить Північна Буковина. Південна же її частина - це  Румунія. Знав також, що до української сім`ї  Буковина приєдналася 28 червня 1940 року і згідно з рішенням Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1940 року тут утворилася Чернівецька область.

На жаль, загроза нового вторгнення агресора, за оцінками командування ЗСУ та наших міжнародних партнерів, не спадає. І ми не повинні ні на мить забувати про підступність ворога та бути готовими будь-якої хвилини дати гідну відсіч російським загарбникам. І ми готові.
У всій Україні реалізують положення Закону «Про основи національного спротиву», розгортають сили місцевої оборони, зростає рівень озброєності та боєздатність ЗСУ.

Електронні петиції. Громадські слухання. Бюджет участі. Усе це серед інструментів залучення жителів громади до ухвалення рішень, що визначають вектори її розвитку. Як ці інструменти працюють? Чи влада радиться з жителями громади? Які основні перепони заважають налагодженню належної комунікації?
Експерт із питань залучення громадян програми USAID «Децентралізація приносить кращі результати й ефективність» (DOBRE) Володимир Купрій каже про питання культури.

Поза сумнівом, Донеччина з лихої волі біснуватого сусіда перетворилася на найбільш потерпілий регіон України на чітко обраному, проте тернистому шляху до Європейського Союзу. Підступний і мстивий геополітик не зміг пробачити цей вибір українцям, державність, незалежність, мову та історію яких кинувся заперечувати і словом, і танками. На жаль, частково йому це вдалося.

Перед багатьма громадами  Харківщини й України загалом нині з особливою злободенністю постає масштабне завдання, порівнянне за складністю хіба що із самим процесом утворення громад: закріпити та стабілізувати досягнене, запроваджуючи нові підходи в пошуку додаткових механізмів для збільшення надходжень до місцевих бюджетів. На думку голови Харківської обласної ради, президента Асоціації органів місцевого самоврядування регіону Тетяни Єгорової-Луценко, таку роботу складно виконувати системно, якщо місцеві ради не матимуть власних стратегій розвитку територіальних громад та інших важливих програм.

Одним із пріоритетних напрямів становлення Краснокутської громади визначили піднесення культури. На думку селищного голови Ірини Карабут, ідеться про культуру громадського життя, побуту, дозвілля селян. «Передовсім ми визначили, як маємо йти до встановлених цілей, що для цього треба робити, коли і скільки ресурсів залучати, — розповідає Ірина Карабут. — Стали вивчати досвід європейських колег і побачили, що навіть невеликі громади можуть бути успішними, якщо їхні управлінці та жителі готові спільно робити щось для змін. У цьому переконалися під час поїздки до Польщі».

Цього року на території Донецької області в межах програми «Велике будівництво» заплановано спорудити ще близько трьох десятків нових об’єктів. Серед них вісім дитячих садочків, сім шкіл, п’ять спортивних та інших новобудов.
Такі наміри зайвий підтверджують, що в регіоні збільшують темпи розвитку, попри близькість до лінії зіткнення та інші прифронтові реалії. Там не спочивають на лаврах після попередніх очевидних успіхів.

Ще кілька років тому місцева та центральна преса рясніли матеріалами про Дергачівський полігон твердих побутових відходів, що став пристанищем відходів із 1,5-мільйонного Харкова та отруював життя жителів навколишніх населених пунктів і викликав справедливе обурення людей. А нині  тут запустили сучасний сміттєпереробний комплекс і посадили більш як 3 тисячі дерев і кущів на площі 13 гектарів.