Серед професій, які не потребують спеціальної підготовки (наприклад, двірник, сторож тощо), найбільш неоднозначне ставлення, мабуть, до кондукторів. Колись із міського громадського електротранспорту їх витіснили компостери. Але потім компостери демонтували, а кондукторів повернули.  І сьогодні ми звикли до того, що в салоні трамвая або тролейбуса до кожного має підійти кондуктор

Автору цих рядків на Паску виповнилося 70 років. Гарного у цій події — лише те, що вдалося дожити до такого ювілею. Написав і опублікував понад 60 книжок. З них чимало таких, які допомогли у вивченні географії, історії, права, англійської мови. Обійшов з десяток київських шкіл, обіцяв відвідати зібрання вчителів і безплатно впродовж 15—20 хвилин виступити перед ними з рекомендаціями, що корисного можна взяти з моїх книжок для навчального процесу. Жодного запрошення не надійшло. Складається враження, що директори і завучі разом з учителями стурбовані лише тим, щоб збирати з батьків гроші на свої потреби з умовною назвою «ремонт класу». Якість освіти педагогів нині не цікавить

«Кропивницький — це місце козацьких історичних традицій, колиска сучасного реалістичного театру, столиця сільськогосподарського машинобудування, науковий, спортивний, танцювальний та творчий осередок у центрі Степової Еллади», — такими теплими словами звернувся до містян глава держави

Край за Карпатами протягом майже трьох століть рідний для німців. У дорадянський період їх тут проживало понад десять тисяч. Нині їх дещо менше, однак вони досі становлять значну частину населення. Останній у часі Всеукраїнський перепис населення зафіксував наявність 3,5 тисячі представників цієї національності, і більшість із них — у місті Мукачево та Мукачівському районі. У першому з них постійно проживають 1,9 тисячі осіб, у другому — 0,8 тисячі. А загалом в області кожен десятий — представник цієї національної меншини в Україні

Загальновідомо, що українська належить до наймелодійніших мов світу. Тим часом у деяких регіонах України прихильники «общепонятного» воліють її зневажати. Натомість серед них розквітає вульгаризм, кримінальний сленг, інші негативні мовні явища. Та постає запитання: звідки така ненависть до українського? Може, від обмеженості, невігластва, російської цинічної пропаганди? А може, від потурання відповідальних за це державних органів влади на місцях?

Знайома несподівано опинилася на лікарняному ліжку. Після того як побувала на весіллі — ні, не в сільському шалаші, — у готельно-розважальному комплексі під Рівним. Діагноз, як і в 20 інших учасників бенкету, — гострий гастроентероколіт. Про це повідомили вже, здається, всі портали та інформагенції. А далі що?

Соціологічні дослідження поінформованості українців про державну політику щодо європейської та євроатлантичної інтеграції України провела у липні — серпні 2018 року громадська організація «Центр «Соціальні індикатори» на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення

Полтавщину не назвеш лісовою областю — у сусідніх Сумській та Чернігівській лісові масиви розкішніші. Це пов’язано із кліматичними особливостями. Щоб хоч трохи збільшити лісистість краю, лісівникам Полтавщини доводиться багато працювати. Тож за останнє десятиріччя лісистість цієї центральної області збільшилася з 8 до 9,2%. Начебто небагато, а насправді це 14 тисяч гектарів нових лісів. Більше за цей час не посадила жодна інша область в Україні

Коли літній день, добряче втомившись від нас, підморгував червоним сонцем на степовому обрії й ховався у вечірніх сутінках, ми йшли на край — північну околицю, де на лавочці збиралися старші хлопці й дівчата. Тиша. Тільки десь неподалік у дворі бубоніло радіо, розповідаючи про денні новини, та ніхто його не слухав. Було не до нього. Спершу, хизуючись перед дівчатами, парубки жваво переповідали події дня за своєю участю. А потім, щоб справити ще більше враження, починали впівголоса розповідати різні жахи. Це були так звані ляканини, які ми слухали, затамувавши подих і пильно придивляючись до підозрілої темряви, що оточувала