Суспільство

  • «Європа прореагувала на факти Голодомору 1930-х років байдуже, а то й ворожо»

    Чи знали про Голодомор 1932—1933 років у Західній Україні, як намагалися зупинити трагедію Наддніпрянщини українські патріоти, та як на цинічне знищення людей реагувала Європа — про це розповідає Укрінформу директор інституту політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника доктор історичних наук професор Микола КУГУТЯК. 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Меценатство добровільне і з примусу

    Нещодавно випало побувати в селищі Чупахівка Охтирського району на Сумщині, де хлібороби місцевих агрофірм «Піонер» і «Десна» урочисто відзначали професійне свято — День працівників сільського господарства. Поїхав на особисте запрошення керівника цих аграрних підрозділів Олександра Кужеля, з яким познайомився кілька років тому за досить незвичних обставин, а саме під час відкритого уроку «Література рідного краю» в тамтешній школі, яка спеціалізується на вивченні української мови і літератури. 

  • Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ

    Потрібно кіно про наших корифеїв

    Комплекс меншовартості прищеплювався нам століттями. Тому ще довго обиватель оглядатиметься на Москву, попри анексію «старшим братом» Криму і розпочату ним війну на Донбасі. Ще довго дивитиметься російські серіали з бандюками, матюками та істеричними москвичками. Де все переливається із пустого в порожнє, де не йдеться ні про честь, ні про совість — лише про  «понятія». Але обиватель усе одно не відриватиметься від екрана, бо «інтересно ж, у нас такого немає». 

  • Цунамі ненависті залишить нас без майбутнього

    Ні для кого не  секрет, що небувале загострення у відносинах між Польщею та Україною спровокувало минуле, радше його оцінка. Якщо  бути ще точнішим, каменем спотикання стала Волинська трагедія, чи, як визначає польська сторона, волинська різанина. 

  • Тетяна МОІСЕЄВА

    Карати не треба підтримати

    Часом здається:  що кращий  і прогресивніший закон/стратегію/концепцію ми  нарешті просуваємо, то  менше шансів, аби він запрацював по-справжньому.   Коли 2013 року після довгих і  непростих дискусій ухвалили Стратегію державної політики щодо наркотиків до 2020 року, що  вперше  запропонувала  збалансовані рішення,  зокрема декриміналізацію цієї сфери — метод, що  добре спрацював у багатьох країнах, —  привід радіти справді був. Минуло чотири  роки.  

  • Павло КУЩ

    Не метіть своє сміття під нашу хату!

    Тролейбус із пасажирами, що рипів, кректав, стогнав, гудів, цокотів і ривками рухався вулицею, більше нагадував, даруйте, сміттєвоз. Адже більшість пасажирів стали втіленням давнього вислову: «Все своє ношу з собою». Точніше, у цьому разі вони не тільки везли те «своє», а й щедро ділилися ним з навколишніми. Щоб знали! 

  • Наше військо — символ державності

    Робочу поїздку Президента до Львівської області було заплановано саме на 6 грудня невипадково. Цього дня 26-ту річницю відзначають наші Збройні сили, а в Місті Лева готує кадри для них Академія Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Тож більшість об’єктів оборонної інфраструктури області забезпечують роботу цього закладу. В одному з них — Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Петро Порошенко зустрівся з українськими воїнами, скориставшись нагодою привітати їх із Днем Збройних сил України. 

  • Ірина ПОЛІЩУК

    Судова реформа: що зміниться для українців

    Першими законами, які були ухвалені після Революції Гідності з метою реформування судової системи були закони «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про забезпечення права на справедливий суд». Ці закони передбачали «косметичні» зміни до законодавства, яке регулювало діяльність судів, зокрема виборність голів судів, підвищення ролі Верховного Суду України в системі судочинства, але не розв’язували глибинні проблеми вітчизняної Феміди. Тому першим важливим кроком у питанні реформування судової системи було внесення змін до Основного Закону та прийняття Закону «Про судоустрій і статус суддів». 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Кадри вирішують усе. Тим паче керівні

    Мабуть, немає дня, щоб з-поміж нинішніх проблем не називали дефіциту кадрів, насамперед керівних. Що вже казати про брак фахівців робітничих та інших спеціальностей, якщо знайти досвідченого менеджера-управлінця стає дедалі більшою проблемою. 

  • Місія командувача — знати напевне

    …Війна триває не лише в окопах, на позиціях обабіч лінії розмежування, а й у свідомості людей та інформаційному просторі. Також вона є протистоянням шкіл військового оперативного мистецтва, штабів, ідей та прогнозних сценаріїв, народжених у цих мозкових центрах війни. У штабі не гадають і навіть не надто довіряють професійній інтуїції. Його функціонал — знати напевне, що відбувається і як варто діяти.