Суспільство
-
«Європа прореагувала на факти Голодомору 1930-х років байдуже, а то й ворожо»
Чи знали про Голодомор 1932—1933 років у Західній Україні, як намагалися зупинити трагедію Наддніпрянщини українські патріоти, та як на цинічне знищення людей реагувала Європа — про це розповідає Укрінформу директор інституту політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника доктор історичних наук професор Микола КУГУТЯК.
-
Меценатство добровільне і з примусу
Нещодавно випало побувати в селищі Чупахівка Охтирського району на Сумщині, де хлібороби місцевих агрофірм «Піонер» і «Десна» урочисто відзначали професійне свято — День працівників сільського господарства. Поїхав на особисте запрошення керівника цих аграрних підрозділів Олександра Кужеля, з яким познайомився кілька років тому за досить незвичних обставин, а саме під час відкритого уроку «Література рідного краю» в тамтешній школі, яка спеціалізується на вивченні української мови і літератури.
-
Потрібно кіно про наших корифеїв
Комплекс меншовартості прищеплювався нам століттями. Тому ще довго обиватель оглядатиметься на Москву, попри анексію «старшим братом» Криму і розпочату ним війну на Донбасі. Ще довго дивитиметься російські серіали з бандюками, матюками та істеричними москвичками. Де все переливається із пустого в порожнє, де не йдеться ні про честь, ні про совість — лише про «понятія». Але обиватель усе одно не відриватиметься від екрана, бо «інтересно ж, у нас такого немає».
-
Цунамі ненависті залишить нас без майбутнього
Ні для кого не секрет, що небувале загострення у відносинах між Польщею та Україною спровокувало минуле, радше його оцінка. Якщо бути ще точнішим, каменем спотикання стала Волинська трагедія, чи, як визначає польська сторона, волинська різанина.
-
Карати не треба підтримати
Часом здається: що кращий і прогресивніший закон/стратегію/концепцію ми нарешті просуваємо, то менше шансів, аби він запрацював по-справжньому. Коли 2013 року після довгих і непростих дискусій ухвалили Стратегію державної політики щодо наркотиків до 2020 року, що вперше запропонувала збалансовані рішення, зокрема декриміналізацію цієї сфери — метод, що добре спрацював у багатьох країнах, — привід радіти справді був. Минуло чотири роки.
-
Не метіть своє сміття під нашу хату!
Тролейбус із пасажирами, що рипів, кректав, стогнав, гудів, цокотів і ривками рухався вулицею, більше нагадував, даруйте, сміттєвоз. Адже більшість пасажирів стали втіленням давнього вислову: «Все своє ношу з собою». Точніше, у цьому разі вони не тільки везли те «своє», а й щедро ділилися ним з навколишніми. Щоб знали!
-
Наше військо — символ державності
Робочу поїздку Президента до Львівської області було заплановано саме на 6 грудня невипадково. Цього дня 26-ту річницю відзначають наші Збройні сили, а в Місті Лева готує кадри для них Академія Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Тож більшість об’єктів оборонної інфраструктури області забезпечують роботу цього закладу. В одному з них — Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Петро Порошенко зустрівся з українськими воїнами, скориставшись нагодою привітати їх із Днем Збройних сил України.
-
Судова реформа: що зміниться для українців
Першими законами, які були ухвалені після Революції Гідності з метою реформування судової системи були закони «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про забезпечення права на справедливий суд». Ці закони передбачали «косметичні» зміни до законодавства, яке регулювало діяльність судів, зокрема виборність голів судів, підвищення ролі Верховного Суду України в системі судочинства, але не розв’язували глибинні проблеми вітчизняної Феміди. Тому першим важливим кроком у питанні реформування судової системи було внесення змін до Основного Закону та прийняття Закону «Про судоустрій і статус суддів».
-
Кадри вирішують усе. Тим паче керівні
Мабуть, немає дня, щоб з-поміж нинішніх проблем не називали дефіциту кадрів, насамперед керівних. Що вже казати про брак фахівців робітничих та інших спеціальностей, якщо знайти досвідченого менеджера-управлінця стає дедалі більшою проблемою.
-
Місія командувача — знати напевне
…Війна триває не лише в окопах, на позиціях обабіч лінії розмежування, а й у свідомості людей та інформаційному просторі. Також вона є протистоянням шкіл військового оперативного мистецтва, штабів, ідей та прогнозних сценаріїв, народжених у цих мозкових центрах війни. У штабі не гадають і навіть не надто довіряють професійній інтуїції. Його функціонал — знати напевне, що відбувається і як варто діяти.
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2021
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ