Суспільство

Нині серед політиків триває жорстка, але пуста, заздалегідь безрезультатна дискусія щодо наведення ладу в Україні. Серед найважливіших і першочергових завдань такі: забезпечення миру в країні, організація на інноваційних засадах функціонування економіки (діє у спотвореній формі та не дає повномасштабних потенційних результатів), встановлення верховенства права (руйнування корупції й корупційних схем). Нинішні політики й державні управлінці, заздалегідь знаючи безрезультатність намагань провести демократичні зміни з наявним нормативно-правовим забезпеченням, бачать вихід лише у черговому переформатуванні політичних сил, кадрових перестановках тощо. 

Навіть у складні часи економічної кризи люди не перестають мріяти про власне житло. Особливо молоді родини, які прагнуть самостійності. Чи є в них шанс нині, коли зарплати зменшуються, а ціни на все зростають день у день? І чи є в держави можливість і бажання допомогти їм? Це актуальне на сьогодні питання обговорили фахівці. 

Кампанія комплектування армії контрактниками дає позитивні результати. Таким оптимістичним акцентом Президент Петро Порошенко розпочав зустріч із командирами Збройних сил України середньої військової ланки управління. У Національному університеті оборони імені Івана Черняховського він повідомив присутнім офіцерам, що перед цим заходом перевірив останні дані щодо укладання контрактів, які відбулися з початку цього року, і резюмував: «Показники дають підстави для оптимізму». 

Трагічні події у Брюсселі хоч дещо й відволікли увагу світу від процесу над Надією Савченко, однак не настільки, як, можливо, хтось сподівався.  

Президент України Петро Порошенко оголосив 2016?й Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Про це йдеться в указі №702/2015 «Про заходи у зв’язку з 30 ми роковинами Чорнобильської катастрофи», який глава держави підписав 14 грудня. Нинішньою публікацією редакція започатковує цикл матеріалів, приурочених цій трагічній в історії держави сторінці.     

Сказати, що стан доріг, особливо внутрішньообласних, не витримує жодної критики, — не сказати нічого. Минулими вихідними довелося проїхати велику частину Черкаської й Полтавської областей. Якщо на Полтавщині окремі ділянки шляхів ще якось тримаються, то на Черкащині вони перетворилися на суцільні вибоїни й провалля. Цікаво, що в’їжджаючи на територію області з боку Чорнобаївського району, одразу потрапляєш у пастку вщент розбитого дорожнього полотна. Водії, які часто їздять у цьому напрямку, не одне колесо там залишили. 

Війна на сході закінчиться неодмінно. По ній залишаться людські спогади, історичні факти. Бійці згадуватимуть події, сторінку за сторінкою гортаючи пережите. Показуватимуть нащадкам пам’ятні воєнні експонати: лист чужої невідомої дитини із сокровенним «Повернися живим», фото з товаришами, шеврони, нагороди. Практикою доведено, що останні для солдата мають велике значення і сильну мотивацію. Після двох років бойових дій у країні постало питання про запровадження бойових нагород, ініціаторами яких стали бійці. 

Цьогорічна зима вкотре виявилася теплішою за норму. За цих умов тала вода просочилася в ∂рунт, поповнивши підземні горизонти. Отже, за даними Держводагентства, стрімкого і високого водопілля цієї весни не очікують. За останні тижні дніпровські водосховища наповнилися, і це дає змогу стверджувати, що дефіциту дніпровської води найближчим часом не буде. Саме на дніпровський каскад водосховищ припадає більша частина зарегульованого річкового стоку. Дніпро забезпечує водою понад половину населення й 70% промислового та аграрного потенціалу. А також потреби енергетики, зрошення і обводнення, водопостачання міст, промислових підприємств і сільських населених пунктів, водного транспорту, рибного господарства і рекреації.  Але всупереч усталеним уявленням, не Славутич забезпечує нам максимальну кількість водних ресурсів. Майже три п’ятих води (точніше 58%) зосереджено в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% її загальних запасів. Найменше забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води.

Нині в багатьох установах, організаціях та на підприємствах і досі лише розпочинають впровадження енергоощадних технологій, натомість у Сумському національному аграрному університеті (СНАУ) давно й результативно працюють у цьому напрямі. Ректор СНАУ Володимир Ладика каже, що ще кілька років тому, порахувавши, скільки коштів вилітає в трубу, вирішили від’єднатися від централізованої мережі опалення і збудувати власну газову котельню. На той час це був досить сміливий, однак перспективний крок, адже він дав змогу самостійно регулювати подачу тепла відповідно до температури за вікном. Крім того, установили й перші твердопаливні котли, за допомогою яких опалювали не тільки їх, а й деякі навчальні корпуси. 

Представники Регіонального екологічного центру для Центральної та Східної Європи нещодавно зустрілися з черкаською владою для обговорення подальшої співпраці в межах реалізації проекту «Місцеві екологічні та енергетичні плани для сталого розвитку, диверсифікації джерел енергії та громадської активності в Україні». Менеджер проекту в Україні Зоріца Корач з Угорщини розповіла про проведення спеціальних тренінгів, під час яких муніципальні службовці опановуватимуть інтегроване моделювання, що використовують для відстеження споживання та виробництва енергії. Згаданий проект передбачає інтеграцію екологічних та енергетичних питань у процеси планування місцевого розвитку, визначення інвестиційних можливостей для реалізації пріоритетних екологічних та енергетичних проектів.  

Десять років тому через закриття газети, в якій працював, потрапив на курси для безробітних районного центру зайнятості. Серед іншого послухав про можливість започаткувати власний бізнес. Ідея здалася привабливою. Зареєструватися як ФОП (фізична особа-підприємець) справді виявилося хоч і трохи клопітно, але не надто складно. Проте вже перші запливи у ролі акули інформаційного бізнесу показали: море холодне і непривітне. Треба мати бухгалтерські навички, стежити за нескінченними змінами законів, постанов, наказів і розпоряджень. І мати постійних замовників, здоровий пофігізм та здорову печінку. А у мене ж — ні приятелів-олігархів, ні пофігізму-флегматизму (навпаки — нерви ні к чорту), ні дружби із циферією, ні грошей на найм бухгалтера, ні вміння випити літр без закуски. 

Демонтаж головного 20-метрового ідола в Запоріжжі був досить важким, виснажливим. Пристрасті серед опонентів палали, як багаття. Пам’ятник встановили на совість, тож він тримався. До речі, мало кому відомо, що й встановлювати його було досить складно. Як свідчать джерела, ця справа мала відтінок секретності. Площу навколо монумента охороняв кордон міліції. А коли стемніло, почали монтаж. І лише недавно стало відомо, що Ілліча на постамент… «повісили», оскільки особливість скульптури — одна рука витягнута, друга притиснута до тулуба — не давала змоги зробити це по-людськи. Тому вирішили протягнути троси у вигляді зашморгу під шию і так поставити бронзову скульптуру на постамент. Про «повішення» вождя ніхто не обмовився й словом. Утім, думаю, що так було й з іншими пам’ятниками. Але в цьому разі зашморг — знак. І факт надскладного демонтажу теж символічний: мовляв, засидівся я тут із вами.