Місцевий житель, який випасав корів недалеко від Станиці Луганської, підірвався на «розтяжці». На жаль, такі повідомлення із прифронтової зони непоодинокі. І йдеться не лише про військових. Навіть на офіційно встановлених пунктах перетину лінії розмежування крок ліворуч, крок праворуч — це мінні поля, і щонайменше троє осіб за останні кілька тижнів підірвалися на трасі Донецьк — Маріуполь. Небезпека чатує на електриків і газовиків, водників та інших представників комунальних служб, які змушені їхати у прифронтові райони, щоб відновити постачання газу, води чи світла в домівках мирних людей.

За даними групи «Інформаційний спротив», на підконтрольній Україні території Донбасу заміновано до 10 тисяч гектарів землі. Одне слово, розмінування актуальне як ніколи. Тож саме про це йшлося на зустрічі керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгія Туки з делегацією Посольства Литовської Республіки в Україні. 

Щовечора допомагаю синові-третьокласнику збирати портфель. Зрештою після складання всіх підручників, посібників, друкованих зошитів, зошитів-тренажерів, звичайних зошитів, щоденника у твердій обкладинці («фірмове» замовлення школи) і пенала із фломастерами і кольоровими ручками для підкреслювання роздутий до максимальних розмірів портфель можна сміливо використовувати як тренувальний снаряд для важкоатлетів. І хоча школа наша недалеко від дому і син міг би спокійнісінько вирушати туди щоранку сам, ми з чоловіком по черзі супроводжуємо його до шкільного вестибюля, щоб хоч уранці допомогти донести той непідйомний тягар знань.

Знаю, що тема кілограмів у шкільних портфелях не нова. Щодо неї виступали авторитетні лікарі й педагоги, обговорюючи вагові норми, які маленька дитина без шкоди для власного здоров’я може тягати на ще не зміцнілих плечах.

Днями у чергову частину Маневицького районного відділу  управління МВС України у Волинській області надійшла інформація, що у лісовому масиві на території державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» група приблизно з трьохсот чоловіків демонстративно розпочала незаконний видобуток бурштину-сирцю. Незабаром кількість невідомих осіб,  що видобували сонячний камінь, збільшилася приблизно до тисячі людей.

На заклики лісівників і правоохоронців припинити незаконний промисел вони не реагували. За деякими попередніми оцінками, самодіяльні старателі встигли перекопати глибокими ямами до півтора десятка гектарів лісових земель. 

Нашим політикам корисно прочитати теми електронних петицій, з якими можна ознайомитися на сайті Адміністрації Президента, щоб зрозуміти, що зачіпає за живе пересічних громадян. Адже, як стверджують експерти, електронні петиції у цивілізованому світі — дієвий канал комунікації між суспільством і владою. 

Практика електронних петицій прийшла в Україну із Заходу. Наприклад, у США, де система електронних петицій діє вже чотири роки, на сайті Білого дому відкрито спеціальну приймальню з назвою «Ми, народ». Там кожен громадянин, старший за 13 років, може створити і підписати петицію до американської влади із проханням вжити конкретних дій із певного питання. Практика прямих електронних звернень до влади існує і в деяких європейських країнах, наприклад у Великій Британії та Німеччині.  Нещодавно її запровадив і Європарламент.  Віднедавна громадяни України також мають змогу реалізувати своє право на звернення до глави держави з електронними петиціями. 

Минулого тижня відбулися пам’ятні заходи із вшанування майже мільйона депортованих у ХХ столітті етнічних українців із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини і Західної Бойківщини. Ці великі депортації стали трагічними наслідками Першої й Другої світових війн, зламали тисячі людських доль, зруйнували традиційні українські поселення, лягли важким тягарем на душі.

У період Першої світової війни уряд царської Росії силоміць вивіз із Холмщини і Підляшшя вглиб Росії понад 300 тисяч українців. Під час Другої світової Польський комітет національного визволення разом з урядом Української РСР депортував із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини в УРСР майже 500 тисяч українців.

Відомо: що менше світла, то краще почувається корупційна гідра. Особливо розрослася вона в галузі державних закупівель. Один з добре відомих рецептів боротьби з корупцією — прозорість і мінімальне спілкування пересічних громадян із чиновниками. Тому на впровадження в нашій країні системи електронних закупівель, яка мала б запрацювати ще «вчора», покладають певні сподівання.

Такою електронною системою із красномовною назвою ProZorro вже користуються Міністерство оборони і майже 700 держустанов України. Це істотно спрощує доступ підприємців до державних торгів і дає змогу долати корупційні схеми. На сьогодні проведені через електронну систему закупівлі зекономили державі 10—20% бюджетних коштів.

Нині економіка  нашої держави переживає надзвичайно важкий період. Промисловість  України  не  повною мірою  забезпечує виробництво конкурентоспроможної продукції, яка  відповідає європейським  вимогам. Не завжди раціонально використовуємо енергоресурси. Не досконалі прогнози, плани та організаційно-економічні механізми реалізації практичних заходів уряду.

Нещодавно до Тернополя з’їхалися науковці, економісти, щоб обговорити проблеми і тенденції в економіці нашої країни, спричинені воєнним російсько-українським конфліктом. На базі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя відбувся круглий стіл «Методологія розробки пост?конфліктної багатовекторної моделі економіки України: стратегії та прогнози розвитку». 

Коли на Донбасі почалося лиходійство, тамтешні жителі масово вирушили в мирні краї нашої держави, щоб зберегти добре майбутнє для своїх дітей. Є різниця в поведінці донеччан — українських професійних військових і цивільних: у військових зовсім інший рівень відповідальності за Вітчизну. Про непрості події розмовляємо із заступником командира військової частини А1402 по роботі з особовим складом Миколою БАУТІНИМ, який торік у квітні-жовтні керував одним із підрозділів, що виконував бойові завдання з охорони та оборони військових містечок частини поблизу донецького аеропорту.

Нещодавно мій товариш, ветеран військової служби, чи  не вперше мав неприємну можливість дізнатися, що таке цивільна медицина. Сталося це за таких обставин. Його дружина зламала ногу. Перед проведенням операції лікар-травматолог  однієї з лікарень запропонував  придбати імплантат за 12 тисяч. Потім написав перелік потрібних медикаментів і матеріалів на  суму понад чотири тисячі. Багато запитань у пацієнтки виникло вже під час ознайомлення з переліком усього того, що потрібно для операції. Приміром, навіщо купувати два медичні халати, 30 метрів марлі, 300 грамів спирту. Здивувало також і те, що годували після операції лише раз гороховим супом та ще  й  без хліба. І це ще не все.   

Я теж добре обізнаний із багатьма проблемами. На моє переконання, стан медицини викликає стурбованість не лише у пересічних громадян, а й керівництва держави. Її очільники за роки незалежності намагалися провести реформування цієї галузі. Так, у 2011 році було ухвалено закон щодо проведення медичного експерименту в Києві й ще у трьох областях. 

Нещодавно Державна фіскальна служба припинила в Києві незаконну діяльність кількох газозаправних станцій. Здавалося б, це добре — фіскали відреагували на порушення закону. Проте експерти б’ють на сполох: з огляду на кількість нелегальних газозаправних станцій тільки у столиці ситуація непокоїть, а позиція ДФС, яка не надто поспішає боротися з цими порушниками закону, дивує.

У Києві склалася критична ситуація, пов’язана зі стихійним розміщенням нелегальних модулів із торгівлі скрапленим вуглеводневим газом (автомобільний газ пропан-бутан). Ці об’єкти підвищеної небезпеки встановлюють без жодних дозволів і погоджень контролюючих органів там, де жвавий автомобільний рух і є змога, на думку власників цих АЗС, заробити більше. Звичайним явищем стала робота цих заправок під лініями електропередач, поблизу зупинок громадського транспорту, на транспортних розв’язках з інтенсивним рухом, під мостами і шляхопроводами.