Ми вже звикли до того, що вичерпавши всі засоби боротьби з певними проблемами, люди — і поодинці, і цілими громадськими об’єднаннями, — звертаються зі своїми бідами до засобів масової інформації як до останньої надії на справедливість та суспільного рефері в останній інстанції. Проте цього разу ситуація перевернулася з ніг на голову. На зустріч з власним кореспондентом «Урядового кур’єра» по телефону напросився заступник головного інженера, він же — начальник відділу охорони навколишнього середовища Харківського коксового заводу Сергій Єгоров, мотивуючи її необхідність передачею до газети скарги від колективу на природозахисну організацію «Екоцид»(?)! Після короткої розмови та призначення зустрічі подумала: все ж таки трапляється, що на стрільця звір і справді вибігає.
Суспільство
Львів, як і вся Україна та Європа, живе єврочемпіонатом. Попри те, хто до якого табору фанатів спортивної гри належить, — активних чи пасивних. Та навіть якщо ти прихильник вимушений і цілком спокійно ставишся до улюбленої гри мільйонів, абстрагуватися від цієї події європейського масштабу в немалому, але компактному за забудовою місті просто неможливо. Тож самі обставини змушують фанатіти від футбольного турніру, а надто від того, що твоєму місту пофартило і воно вибороло право ввійти до складу четвірки міст-господарів чемпіонату! Тут уже, як кажуть, справа гонору.
Скоро мине рік, як востаннє після досліджень закрили саркофаг князя Ярослава Мудрого у Національному заповіднику «Софія Київська», а пристрасті навколо зниклого скелета великого князя не вщухають. Перипетії зі зміною та поновленням керівництва заповідника тільки додали емоцій, але ніяк не сприяли наближенню до відновлення правди про долю історичної пам’ятки. Більш того — подальші її пошуки, якими останнім часом активно займалися науковці, залишилися під питанням.
Уже звичним атрибутом повсякденного життя житомирян стали пересихаючі час від часу водопровідні крани. Причина цих незручностей не в обмеженості водних ресурсів, а у періодичному відключенні енергетиками за борги так званої третьої станції водопідйому, без роботи якої вода вище рівня двох нижніх поверхів у місті не піднімається.
Коли нива вже достигла, збиральна техніка десь затримується в дорозі, а золоте збіжжя от-от посиплеться з колосків додолу, то навіть не спеціалістові зрозуміло: втрати добірного зерна будуть неминучими. Щось подібне трапляється і з найкращими ідеями, якщо вони не реалізуються, а роками вкриваються пилом у довгих шухлядах. Протягом останнього десятиріччя багато хто зрозумів, що втілення найсміливіших планів розвитку слід розпочинати з визначення пріоритетних напрямків, тобто стратегій, і чимало вітчизняних громад, у прямому розумінні цього слова, сіли за парти.
Днями в обідню перерву мої колеги відвідали фан-зону на Майдані Незалежності. Розповіли, що побачили там багато молоді. Воно й не дивно: літо-канікули, а ще наші підлітки активно цікавляться спортом, нехай і в ролі вболівальників. У багатьох була футбольна символіка, проте… Пляшка пива та цигарка, на жаль, також зовсім не дивні речі в руках у хлопців і дівчат. Пиво продається там чи не на кожному кроці.
В уяві багатьох літня оздоровча кампанія асоціюється з найщасливішими днями. Маленькі черкащани вже відпочивають — хто в пришкільному таборі, хто в оздоровчому закладі, хто — поки що вдома. Як заявляють чиновники, на Черкащині цього року частину канікул 73% школярів проведуть у заміських таборах, санаторіях, наметових містечках. Це дещо більше, ніж торік, для чого й коштів виділено відповідно.
На одному з київських підприємств комунальної техніки встановили незвичний пам’ятник — сміттєзбиральній автомашині. Побачивши таке, навіть зупинився і протер очі: чи не міраж, бува. Ні, підрихтований і гарно пофарбований «ГАЗон» мав однозначний вигляд: усе, хлопці, з мене досить, пора й увічнитися! Спершу в душі виникло таке собі скептичне: «Ну, так скоро заводи гумотехнічних виробів вирішать, що вони нічим не гірші за інших…». А через певний час готовий був потиснути ініціатору нового монумента руку. Надто прості міркування: він краще за трьохсот політиків разом узятих розставив наші пріоритети.
Для чого подаватися світ за очі, шукати екзотику, перейматися, хоч і цікавою, але все-таки чужою нам історією? Побачити, дізнатися, вивчити, відкрити нове — можливо. Втім, озирніться навкруги, розплющте очі, копніть глибше або просто пригадайте давно забуте. І вам відкриється, ні, не Америка чи Атлантида, а історія свого рідного краю з його, повірте, не менш видатними пам’ятками історії та культури. Все це лежить у нас під ногами. Тільки не у вигляді грошей, які великі комбінатори минулого й сьогодення вміють робити буквально з повітря (на гуманітарній сфері ж бо багато не заробиш).
У малій архітектурній формі (МАФ), що біля метро Академмістечко, вже майже два місяці живе… МММ-клуб. Під час його відвідання на початку червня виявилася єдиною візитеркою. Саме тоді очільник МММ-2011 Сергій Мавроді оголосив про плани ввести обмеження на виплати грошей вкладникам після 15 червня, бо піраміда обвалилася, і створити нову піраміду МММ-2012, яка функціонуватиме паралельно зі старою. Приємний хлопчина — працівник цього офісу на вигляд років дев’ятнадцяти не приховував: «МММ — це фінансова піраміда, яка існує за рахунок внесків нових вкладників».
У центрі Дніпропетровська серед білого дня (близько 13.40) у черговий раз, начебто, вибухнуло. І знову надзвичайна подія сталася у трамваї першого маршруту. Цього разу на перехресті центрального проспекту ім. Карла Маркса і вулиць Короленка та Московської — це неподалік від ЦУМу. Очевидці НП розповідали, що хтось кинув у салон трамвая або вибуховий пакет, або димову шашку. Як тільки заповнений людьми трамвай пішов на поворот, пасажири у першому вагоні почули легкий удар, потім побачили задимлення і сильне полум’я. Почалася паніка (що не дивно після подій 27 квітня, коли у центрі міста по ходу того ж першого трамвая пролунало чотири вибухи), водій одразу відкрив двері, і всі пасажири швидко вийшли з трамвая.
Вітчизняна сфера послуг намагається змінитися на краще, принаймні під час Євро-2012. Власники українських піцерій зрозуміли: закордонний споживач — балуваний. Це до свого кур’єр може завітати через 2—3 години, привезти «задубілу» їжу та ще й бурчати: «Чому так далеко живете, самі винні, що мені довелося довго добиратися. Тож тепер ваш святий обов’язок дати мені чайові — за страждання!» А от американець або німець, не отримавши своє замовлення через 30 хвилин, нізащо не заплатить за прострочений товар.