За одною зі слов'янських легенд, справжня перлина утворилася внаслідок того, що блискавка пробила мушлю. Тому перлину розглядали як поєднання вогню та води, символ народження й відродження. Історія ця нагадує минуле та сьогодення Березанського району. Створений 90 років тому, зараз він перебуває у стані свого відродження і має всі шанси стати справжньою перлиною Північного Причорномор'я - районом-курортом, місцем, привабливим для туристів та інвесторів. Понад два тисячоліття терени сучасного Березанського району населяли різні народи. У XVI-XVII століттях у цих степах кочували Ногайські орди. Сюди не раз доходили запорозькі козаки, які обороняли землі від навали завойовників. Перебував на території району і славетний Олександр Суворов під час російсько-турецьких війн. До сьогоднішнього часу збереглися пам’ятки, які свідчать про існування в окремих селах німецьких колоній. Березанський район як адміністративно-територіальна одиниця утворений 1923 року з центром у с. Анатолівка. У грудні того самого року центр району було перенесено в с. Суворове (нині смт Березанка). З 1937-го під час створення Миколаївської області Березанський район увійшов до її складу.

Найбільший у Європі і єдиний в Україні Реабілітаційний центр бурих ведмедів площею 12 гектарів відкрили на території Національного природного парку «Синевир» позаторік. Місце підбирали таке, щоб було близьким до умов життя цих тварин у дикій природі. І, звичайно, щоб воно сприяло їхньому поверненню до нормального життя. 

Про те, як жилося ведмедикам досі, й у страшному сні не присниться.

Спекотної літньої днини кожен містянин, напевно, мріє про благодатну прохолоду. Ми  вирішили шукати її в небі, тож подалися в Карпати ловити норовливий вітер за допомогою крил. Так-так, саме крилом називають купол параплана, безмоторного літального апарата, за допомогою якого можна ширяти (планерувати) в небі.
Пунктом нашого призначення стало село Пилипець, що в Закарпатті. Якихось 12 кілометрів від залізничної станції Воловець — і  ми біля підніжжя гори Гимба (1498 м), з якої відкривається чудова панорама Боржавського хребта Українських Карпат. Тут є й інші, не менш красиві, гори, але парапланеристи вподобали саме цю через хорошу інфраструктуру. 

— А борщ сьогодні у нас буде?

— Буде, якщо зараз швиденько встанеш з дивана і пройдешся до базару. Тримай список!

— І що ти тут написала? — ліниво потягнувся благовірний. — Так-так, сметана, морква, буряк, капустина, порібрина, дві авіаційні бомби… Що?! Ну й жартики у тебе! Якби й справді на базарі бомби продавали, знаєш, скільки б вони коштували?! 

Першою позитивною новиною, озвученою вчора, можна вважати зрушення в питанні експорту продукції компанії Roshen до Російської Федерації. Як зазначив міністр вітчизняного Мінагропроду Микола Присяжнюк після зустрічі з головою Росспоживнагляду Геннадієм Онищенком у Москві, відновлення поставок українських кондитерів  можна очікувати найближчим часом. Під час спілкування з журналістами він, зокрема, зазначив: «Загалом ми переговорами задоволені. Було знайдено розуміння, і я переконаний в тому, що найближчим часом всі ті дії, які ми накреслили, будуть здійснені й буде ухвалено рішення щодо кондитерської продукції».

«Я пишу ці рядки і думаю, хто схоче читати той жах. А чи не злякається? А чи повірить? — звертається він до читача у перших же рядках книжки. — Адже йдеться про геноцид цілого народу в найбагатших чорноземних краях козацької України. Це ж бо мова не про посуху чи неврожай, а про навмисну, сплановану партійними діячами, детально обмірковану політику грабежу і знищення селян шляхом кількаразового роздування планів хлібозаготівель».  

У 2011 році помер мій батько, який постійно проживав у Херсонській області. За його заповітом, земельна ділянка, якою він володів за життя, тепер належить мені. Та через поважні причини (постійно проживаю далеко від Херсонщини, маю неповнолітню дитину, в родині скрутне матеріальне становище через те, що на доглядання за хворими батьками та на їхнє поховання витратила багато грошей) я не встигла вчасно прийняти спадщину. Проте інших спадкоємців у батька немає.
Отже, я звернулася до районного суду Херсонської області за місцем відкриття спадщини з позовною заявою про призначення додаткового строку для прийняття спадщини. Та суд виніс ухвалу, що мій позов вважається неподаним через те, що не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України, а саме: в ньому не зазначені ім’я і адреса відповідача. 

Свого часу я працював на Крайній Півночі. У 2007 досяг пенсійного віку і подав документи до ПФ. Звісно, додав туди й довідку про зарплату, яку отримував у Тюменській області. Але мені нарахували звичайну пенсію, мотивуючи тим, що в мене немає документа про трудову угоду. За 6 років до ПФ в Івано-Франківську звертався тричі, але весь час мені відмовляють, бо працював вахтовим методом. То що ж це виходить?! Невже всім людям, які тоді там зі мною працювали, також відмовили? Вважаю, що це несправедливо. Отже, хотілося б отримати вичерпну консультацію про те, чи насправді відмова законна. Бо, можливо, хтось у нашому місцевому ПФ просто підтасовує документи?

В. ЧЕРНЯК,
м. Івано-Франківськ 

Історію цієї пані давно слід взяти на озброєння авторам детективних серіалів. Адже серед злодіїв на заході України кишенькова злодійка на прізвисько Матінка Етуш — справжня легенда. Вона має славу і повагу кримінальних кіл, про неї є що розповісти й правоохоронцям. Нещодавно вона знову опинилася в полі зору міліції. 

Серед проблемних питань, що непокоять сумських поштовиків, виразна диспропорція з виплатами соціальної допомоги через відділення зв’язку та банківські структури. Адже складається ситуація, коли громадян свідомо позбавляють вибору, пропонуючи лише один безальтернативний варіант.

Про це кореспондентові «УК» розповідає директор Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Володимир КРИШТОП.