Потрощені сидіння, обписані стіни салонів, подряпані, а то й побиті вікна, сміття на підлозі… Така картина доволі часто постає перед пасажирами як комунального, так і приміського транспорту. Скажімо, торік лише Південно-Західній залізниці збитки від поламаного та викраденого внутрішнього салонного обладнання обійшлися в 6,5 мільйона гривень. І така ситуація не виняток, а скоріше правило. 

У тому, що робота правоохоронних органів завжди перебуває під пильним оком громадськості, нічого й говорити. Особливо нині, після відомих і дуже неприємних для цих відомств подій. Зайвий раз це засвідчила чергова відеоконференція в Кабінеті Міністрів із представниками виконавчої влади та громадських організацій чотирьох великих областей, присвячена актуальним питанням діяльності органів внутрішніх справ. У студіях в Одесі, Харкові, Львові та Дніпропетровську основними співрозмовниками заступника міністра внутрішніх справ України Віктора Ратушняка і його колег з центрального апарату МВС стали саме громадські активісти вкупі з журналістами.  

Якраз три роки тому розпочався перший в Україні суд на людиною, яка публічно висловила сумнів у тому, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. «Відзначився» житель Донецької області — редактор тутешньої районної газети, який у своїй публікації висловив власне бачення тих подій. У відповідь його опонент — представник однієї з політичних партій звернувся до суду з вимогою визнати статтю протиправними діями, які, на його думку, є відвертим знущанням та наругою над пам’яттю про жертв Голодомору.

Згаданий судовий процес справді був найпершим, хоча фактів цинізму та блюзнірства стосовно голодних років у регіоні не бракувало й до того. Приміром, у День всеукраїнської скорботи, якраз саме у той час, коли по всій державі була оголошена хвилина мовчання, а на підвіконнях запалювали свічки пам’яті, донецький телеканал взявся демонструвати художній фільм … «Веселі хлоп’ята». 

Ім’я Ананія Волинця мало відоме широкому загалу. Навіть на Вінниччині, звідки він родом, далеко не кожний скаже, ким він був, за що воював. Та свого часу його добре знали як одного з найвизначніших керівників національно-визвольної боротьби на Поділлі періоду 1918–1920 років. Про командира Гайсинського полку Армії УНР та Гайсинсько-Брацлавської повстанської бригади, подільського отамана і громадського діяча Ананія Волинця розмовляємо з кандидатом історичних наук Костянтином  ЗАВАЛЬНЮКОМ.  

Держстат повідомляє: за підсумками першого кварталу нинішнього року, показник ВВП в Україні знизився на 1,1% на тлі істотного зростання в інших пострадянських державах. Чому?
Знайомий підприємець, один з виробників насіння зернових, обмірковував днями подальшу долю свого бізнесу. Головні оптові покупці його продукції саме з країн пострадянського простору. Після тендерних змагань з міжнародними конкурентами підприємство укладає бажані контракти ще взимку, щоб контейнери з дорогоцінним зерном встигли здолати митні та карантинні бар’єри до початку посівної. Всі держави СНД законодавчо сприяють розвитку експортних можливостей своїх виробників. В Україні ж експортоздатний бізнес чомусь увіпхали в прокрустове ложе. 

Українці у відпустку ходять рідко і не надовго, хоч і мріють про неї цілий рік. А замість повної релаксації намагаються вирішити… робочі питання. Щоправда, ділитися враженнями від відпустки не поспішають. Так само як і їхати на моря чи лізти в гори з колегами — це доводять нещодавно проведені дослідження.  

У кожному поліському селі живе красива традиція — зустрічати дорогих гостей короваєм на вишитому рушнику. Та красивим життям селяни можуть похвалитися далеко не скрізь. Купа невирішених соціально-економічних питань, відсутність молоді, поганий заробіток або й сама можливість працевлаштуватися… Хто подбає про школу, медпункт і житло для молодого фахівця? Не пенсіонери ж, котрі доживають віку у віддалених селах і хуторах, віддавши свої земельні паї в оренду. Тільки соціально відповідальний агробізнес, консолідуючись із силами громади та за підтримки органів влади і місцевого самоврядування, здатний розв’язати цей клубок проблем, — переконалися члени розширеної колегії Чернігівської обласної державної адміністрації, відвідавши у практичній частині засідання господарства, котрі так і діють.  

Стаття в «УК» за 20 липня цього року «У ставках купатися і рибалити можуть усі» викликала неоднозначну реакцію і трактування серед орендарів, влади на місцях та рибалок. У Вінницькій, Житомирській  та інших областях сталося навіть кілька інцидентів. Тому обласна влада в Житомирі провела спеціальну нараду, на якій вирішила, так би мовити, розставити крапки над «і». 

Майже сто років тому один відомий письменник сказав, що написати  цікаву книгу впродовж свого життя може кожен. Мабуть, це насправді так, оскільки життєвий шлях людини, її думки і переживання значною мірою неповторні. Як цілком реальне й те, що серед наших сучасників виокремлюються особистості, варті багатотомників, за якими вчилися б інші, як досягати успіху і не повторювати помилок. Саме про одного з них ця коротенька фрагментальна оповідь.
Ще донедавна прізвище цієї людини у мільйонів наших співвітчизників асоціювалося зі столицею України. Можна було лише сказати: Олександр  Омельченко — і ваш співрозмовник, навіть якщо він з далекого провінційного містечка, не замислюючись одразу ж міг продовжити: знаю — це мер Києва. А багато хто ще й додавав: «Повезло вам з міським головою».

 Поважаю Олега Скрипку. За музику, креативні українофільні ідеї, україномовну стійкість. Але про це вже багато писали і ще напишуть. Я краще про інше, про ті плями, які бувають навіть на сонці. Зокрема, про ставлення Олега до довкілля, до братів наших менших.
Природа та люди досі не оговталися після фестивалю «Rock’N’Sich». Цей захід пройшов на початку червня 2013 року в Києві, на Трухановому острові. Пройшов усупереч протестам екологічної громадськості, всупереч Бернській конвенції про охорону диких тварин, яка прямо забороняє розлякування птахів у період гніздування та турбування інших тварин, занесених до додатків цієї конвенції. Та й без конвенцій у нас здавна пташок намагалися не турбувати. А у СРСР травень-червень оголошували періодом тиші.