Чимало не лише експертів та звичайних споживачів, а й представників вітчизняного автопрому та дилерів ще місяць тому не могли уявити собі,  якими будуть перші підсумки дії мит на імпортовані автомобілі. Як відомо, цей захід почав «чавити» «заморські» авто з 13 квітня.

Що ж сталося протягом останніх 30 діб на авторинку нашої держави? Як зросли (або впали) обсяги продажу і «рідних», й імпортних автівок?

Ми відсвяткували 68-у річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Відбулися традиційні урочистості, мітинги, покладання квітів до пам’ятників Слави і вшанування тих, хто, здійснивши героїчний подвиг, нині залишається з нами. Ось тільки їх — тих, хто пройшов крізь воєнне лихоліття, хто наближував перемогу, — залишається серед нас дедалі менше. Час іде, змінюються покоління. Тож тим більшою пошаною оточені наші ветерани. Багато українців продемонстрували свою повагу до їхнього подвигу, одягнувши в цей день Георгіївські стрічки.

Загалом День Перемоги наші співвітчизники називають особливим святом, значимість якого щороку зростає. Це підтвердили і соціологічні дослідження. Так, згідно з опитуванням, проведеним компанією Research & Branding Group, для 82% українців День Перемоги є великим святом. У 68% українців є родичі та близькі, які загинули під час Великої Вітчизняної та Другої світової воєн. 87% українців знають про життя своїх близьких і родичів під час війни: 44% опитаних багато дізналися безпосередньо з розповідей, сімейних архівів, а 43% знають про життя своїх близьких і родичів у роки війни в загальних рисах, повідомляє інформаційне агентство УНІАН.

Як святкували День Перемоги у регіонах України, розповідають журналісти «Урядового кур’єра». 

Наша розмова з Ольгою Чубаревою відбулася в затишній кав’ярні в центрі столиці. Весна вже огортала все щирим теплом, а очі співачки світилися щастям, адже щойно вона виконала ще один великий сольний концерт на сцені Колонного залу Національної філармонії України. 

Святкування Великодня зіткане з багатьох добрих традицій і символів, яких ревно дотримуються в галицьких родинах. Один з таких днів — Обливаний понеділок, коли молодь влаштовує веселі забави з обливанням чистою водою під акомпанемент жартів, сміху! Однак від первісного обряду, в який закладено глибокий зміст очищення життєдайною водою, самого символізму залишилося небагато. А ще в такий спосіб парубки залицялися до дівчат. То що символізує нинішня традиція Обливаного понеділка? Скажу одразу: в такій формі, як це відбувається, немає й крихти первісної суті. Про яке символічне очищення обливанням може свідчити вилите на когось 15-літрове відро води, а тим паче про залицяння, якщо серед ватаг, що гасають вулицями старої частини Львова, не побачиш жодної дівчини?  

озгром ворога під Сталінградом поклав початок докорінному перелому як у ході Великої Вітчизняної, так і Другої світової війни, став видатною воєнно-політичною подією. Влітку 1942 року німецько-фашистська вояччина розгорнула наступ із метою виходу до нафтових районів Кавказу, родючих земель Кубані та нижньої Волги. На Сталінградському напрямку у запеклих боях війська Сталінградського і Південно-Східного фронтів у взаємодії з Донським фронтом вимотали противника, відстояли місто і створили передумови для переходу у контрнаступ. Битва тривала 200 днів і ночей: оборонна з 17 липня 1942-го, наступальна — з 19 листопада 1942 року до 2 лютого 1943-го. Було оточено 330 тисяч гітлерівських військ (22 дивізії і 160 окремих частин), узято в полон 91 тисячу. У битві на Волзі з боку радянського командування виявилися нові риси стратегічного та оперативного воєнного мистецтва, які знайшли свій розвиток у подальших наступальних операціях. Перелом відбувся і в роботі всього радянського тилу, народне господарство, воєнна економіка вже могли забезпечувати фронт всім необхідним для боротьби з ворогом. 

Торпедування німецького суперлайнера «Вільгельм Густлов» радянським підводним човном «С-13» під командуванням Олександра Маринеска, визнане фахівцями «атакою століття». А в рідній країні героя упродовж десятиріч про це знали одиниці. На офіційному рівні живу легенду вважали ледь не «одеським босяком», котрий невідомо яким чином потрапив на флот. Натомість іноземні злостивці, навіть із держав колишньої антигітлерівської коаліції, сумнівалися, що «Вільгельм Густлов» був «законною військовою ціллю». Мовляв, корабель евакуйовував із Данціга (нинішнього Гданська) жінок, дітей, поранених, а тому торпедна атака такого судна — акт варварства… 

У перші роки окупації нацисти організували гетто в Пирятині й Полтаві, розстріляли практично всіх євреїв. До війни в Гадяцькому районі проживало близько 20 тисяч євреїв, а нині їх там 300. Але чи не найбільше знищено людей на території області в 1941–1942 роках у так званій Хорольській Ямі. В шести братських могилах у Хоролі покоїться прах майже 91 тисячі закатованих там радянських громадян: солдатів і офіцерів Червоної Армії, вчених, представників творчої інтелігенції.  

Ми вже почали звикати до того, що боротьба зі злочинністю — процес тривалий і не завжди настільки ефективний, щоб можна було добитися відчутних результатів за короткий строк. Проте є приклади й протилежні. Приміром, на Черкащині за понад три місяці, відколи прокурором області почав працювати Геннадій Дем’яненко, відчутні позитивні зміни. Про те, як цього досягнуто, наша  розмова з прокурором Черкащини. 

Війна, кажуть, не закінчується, поки не поховано останнього солдата. Знаю, що це не так. Навіть коли помер мій батько у свої 76 чи 78 (ми про це достеменно так і не дізналися: бабуся, щоб були милосерднішими до малолітнього, записала роком його народження 1936-й). Осколок війни, що зруйнував його дитинство і долю, застряг і в нас, його дітях та внуках, яких він недолюбив і недопестив… Не вмів, вихований у жорстокості часу і приниженнях людської гідності. 

За аналогією з відомим висловом про кота, нині можна стверджувати, що в «Газпромі»  нарешті почали усвідомлювати: «масляна», яку там планували розтягнути на 10 років, почала раптом  швидко наближатися до  завершення. Таке «ламання кайфу», що його офіційний Кремль одержував  від кабальної для України газової угоди 2009 року,  «Газпрому» явно  не сподобалося. І  його  керівництво не придумало нічого кращого, ніж знову піти протореною стежкою погроз,  суть яких при детальному розгляді має вигляд звичайного  блефу. До шантажу, на кшталт судових позовів за недобір газу та виставлення багатомільярдних штрафів, додалися взагалі хамські оцінки реверсу вуглеводнів із Європи в Україну як шахрайських схем.