В Україні, на жаль, про оформлення заповіту думають лише одиниці. Згідно зі статистикою, щороку лише 30% спадкоємців отримують спадок з волі померлого. Всі інші — згідно з законом. Торік нотаріуси видали понад 900 тисяч свідоцтв про право на спадщину, та менше третини з них — за заповітом. Так, опитавши десятьох знайомих віком від 25 до 60 років, з’ясувала, що ніхто з них навіть не замислювався про оформлення цього документа. Натомість за кордоном люди намагаються все завчасно передбачити. І заповіт оформляють навіть у юному віці. Які форми заповітів існують в Україні й кому можна передати у спадок усе, що нажито непосильною працею, дізнався «Урядовий кур’єр». 

У Краснодонському районі, у колишній гірничій виробці, вхід до якої перекрило підмитим дощами грунтом, завалило хлопчину віком 23 років. На поверхні залишився тільки мобільний телефон. За ним постраждалого й ідентифікували. Односельці одразу викликали рятувальників. Бідна худенька мати поривалася рити пісок сама, навіть своєю хворою рукою. Друзі молодика схопилися за лопати. 

На Житомирщині вже нікого не дивує, коли цілі лісові масиви поблизу обласного центру визнають «зрідженими зеленими насадженнями» та безжально вирізають задля будівництва «хатинок» для місцевої «еліти». Найвірогідніше, що організатори чергового «вилучення» понад двох гектарів земель, якими користувався Поліський філіал Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА), теж розраховували на тихе проведення «операції». Натомість справа набула широкого суспільного резонансу і загрожує обернутись міжнародним скандалом, бо вся нині засаджена лісом територія на виїзді з Житомира у напрямку Новограда-Волинського за часів нацистської окупації стала місцем масових страт і захоронення десятків тисяч радянських військовополонених та цивільних громадян зокрема єврейської національності. 

Україна шукає можливі формати співпраці з Митним союзом і має намір отримати статус спостерігача в цій організації, повідомив під час брифінгу радник Президента — керівник головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента Андрій Гончарук.

«Ми шукаємо можливі форми співпраці з Митним союзом, з Євразійським економічним співтовариством, але, зрозуміло, такого характеру і такого рівня, який би нам не створював проблем під час нашої співпраці з іншими об’єднаннями, а також відповідав би нашим зобов’язанням у рамках СОТ», — наголосив Андрій Гончарук. 

У липні цього року в Україні та Польщі відзначатимуть сумні 70-ті роковини так званої «волинської трагедії». Із чим ідуть волиняни до цієї дати? Які висновки зроблять два народи, приречені на цій землі жити по сусідству? Чи вистачить мужності й мудрості простити взаємні прогрішення і жити далі у добрих сусідських відносинах? 

Порушник законів, правил і норм моралі шкодить рівно стільки, скільки йому дозволяють. Схоже, в столиці таким дали зелене світло. От і діють вони за принципом: «Посади свиню на лавку, а вона й ратиці на стіл». Особливо це добре видно навесні, коли відкрились усі приховані смітники і нанесені місту рани нахабними його жителями.

Настав час прибирання: влада оголошує суботники, аврали, повідомляє про мільйони гривень, виділених на благоустрій. Але мовчить про головне: «Чисто не там, де підмітають, а там, де не смітять». З цим у столиці найбільша проблема. Народжена вона безкарністю тих, хто за рахунок ближніх облаштовує власний комфорт. 

Столична влада обмежить в’їзд вантажних автомобілів масою понад 4,5 тонни в межі міста з 7:00 до 20:00. Відповідне рішення ухвалили депутати Київради. Це вимушений захід, підкреслюють чиновники. Надлишок вантажівок на дорогах столиці ускладнює дорожню обстановку, погіршує екологічну ситуацію і стає причиною швидкого руйнування асфальту.  

Петро Макулькін відпрацював підземним електрослюсарем 30 років. І були це роки ударної праці, травневих парадів, коли ошатною колоною йшли від шахти до школи, опісля грали традиційний перший футбольний матч сезону. У шахтарському гуртожитку тоді не вистачало вільних місць — вербувальники везли нових роботяг із різних країв. У селищі Донецьке навіть звели 5-поверховий будинок. Входини святкували всією громадою. Звичний устрій життя зруйнувався миттєво: реструктуризували й затопили шахту «Луганську». Тепер уже місцеві шахтарі змушені були шукати роботу. Їхали на заробітки хто куди, а більшість — у Москву.

Відтоді минуло понад 10 років. Нині на 30-тисячне населення міста Кіровськ, до складу якого входить селище Донецьке, лише 7 сотень робочих місць на вцілілому заводі. Усі шахти закрито.

Уце важко повірити: підприємство, яке до 1990 року було передовим у галузі виробництва будівельних матеріалів, у період переходу до ринкової економіки опинилося на межі закриття. Цього року в рамках VII Всеукраїнського фестивалю науки воно представляло разом із академічними установами інноваційну продукцію. Реальну, яка нічим не поступається закордонним аналогам. Розроблену і виготовлену за ініціативи патріота галузі і великого ентузіаста та організатора Валерія Нестерова. Він, стверджують колеги, не лише зберіг, а й вивів на сучасний рівень столичний Комбінат будіндустрії. 

Україна після ратифікації Конвенції про права інвалідів взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення прав людей з особливими потребами на отримання відповідної освіти, роботи, житла. Для виконання цих зобов’язань Кабінет Міністрів ухвалив постанову про Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року». Але передбачені заходи і виділене фінансування витрачатимуть намарно, якщо стан справ із працевлаштуванням молодих інвалідів залишиться таким, яким він є нині.