Яке значення має підготовка на військовій кафедрі в університеті? Що в польському танку PT-91 Twardy показало себе найкраще, а з чим виникали проблеми? Чим українські «мангали» кращі за російські «сараї»? У чому особливості використання танків у боях з ворогом на Запоріжжі, а тепер на Донеччині? На ці та інші запитання відповідає співрозмовник АрміяІnform.

 У кожного жителя прифронтового міста — своя історія боротьби з російським агресором, надто у військовослужбовця. Капітан Володимир Л., офіцер одного з підрозділів Сил логістики Збройних сил України на лінії бойового зіткнення, почав конструювати дрони, коли на власні очі побачив, що це найкращий спосіб зупинити ворога на дальніх підступах.

 Зі зручної навчальної кімнати — на тренувальний майданчик, після майданчика — в окоп, ліс та штучні руїни: тренування з тактичної медицини забирають десятки годин часу в багатьох різних локаціях і в умовах, наближених до бойових. Інструктори доводять навички курсантів до автоматизму, не шкодуючи зусиль та витратних матеріалів, адже від того, наскільки якісно боєць опанує алгоритм надання допомоги собі чи пораненому побратимові, залежать їхні життя. 

 117 окрема важка механізована бригада ЗСУ виконує бойові завдання на одній з найважчих ділянок фронту — покровському напрямку на Донеччині. Окупанти лізуть без упину, але наші воїни успішно їх знищують. На одній з вогневих позицій другої артбатареї дивізіону самохідної артилерії бригади успішно працює розрахунок британської установки AS-90. Хлопці розповіли про бойові можливості артсистеми, її переваги в бою над радянськими установками, знищені жирні цілі росіян, як працюють в умовах дії БпЛА супротивника, і чому рашисти бісяться й не можуть дістати наших артилеристів.

 Командир «Цезар», навідник «Прораб» та механік-водій «просто Ваня» з екіпажу танка РТ-91 Twardy («Тварди») одночасно навчалися в Польщі, а потім так само разом прийшли служити у 117 окрему важку механізовану бригаду Збройних сил України.

 Нинішній позивний Андрій отримав ще на початку служби. А пов’я заний він не з БпЛА, а зі скороченням від його імені. Був «Андрон», став «Дрон» — так уже повелося поміж побратимами.

 Чому до цього автомобіля неможливо підібрати ключі, але потрібен навісний замок? Що таке «докатка» і що краще: Hummer чи пікап? Як це — мчати в нічнику без штурмана, щоб вкрутитися за пів години? Чому вскочити в «поворот не туди» смертельно небезпечно? Як краще підготуватися до важливої місії? Чи правда, що бути водієм на передовій важливо і почесно, проте важко й небезпечно?

 Сама Оксана Чорна добре пам’ятає те, що їй довелося пережити.
«Я спробувала повернутися до цивільного життя 2017 року. Демобілізувалася, почала працювати в академії наук, але так і не змогла перейти на цивільне життя. Це справді важко: ти рятуєш людей, вивозиш поранених, а потім… паперова робота. Вирішила, що маю щось змінити», — каже наша героїня.

 Андрій зустрічає нас на світанку. Полігон розкинувся безмежним степом, осяяний золотим розливом вранішнього сонця, виблискує памороззю трави. Відчуття, немов опинилися в казці…
Але казка ця швидко закінчується, коли з гуркотом під’їжджає велетенська машина, військові встановлюють приладдя на ствол, підставляють ящик з-під снарядів та по черзі починають вдивлятись у прилад, вигукуючи команди екіпажу. Після того як вправу завершено, танк здійснює кілька пострілів. Андрій увесь час командує процесом.

 «Платон» за освітою мирний філософ, однак уже тривалий час захищає Україну зі зброєю в руках. Нині він згадує, як потрапив до війська, чим відрізняються бої під Покровськом від боїв біля Бахмута і яку тваринку хоче завести після закінчення війни.