СИТУАЦІЯ

Коли «загримить» — буде пізно хреститися

Відомо, що тиха вода греблі рве. А стічна — роз’їдає труби, перетворюючи сірководень, що міститься в ній, на сірчану кислоту: майже 8 кілометрів залізобетонних труб напірного каналізаційного колектора, які проходять від міста Чернігів у заплаві річки Десна до очисних споруд уже півстоліття, на деяких ділянках просто розчиняються в агресивному середовищі. А це весь час загрожує викидом неочищених стічних вод у  поки що чисту річку, яка дає 70% питної води для киян.

Такий вигляд має аварійна ділянка. Фото з архіву КП "Чернігівводоканал"

Колектору — труба

Працівники відповідної служби порушують цю проблему вже добрий десяток років. Але коли за кілька останніх місяців колектор прорвало уп’яте (!), це стривожило і громадськість: зволікати з розв’язанням проблеми далі — означає наразитись на екологічну катастрофу.

— Досі вдавалося локалізувати аварії завдяки тому, що колектор має дві паралельні труби, — розповів директор КП «Чернігівводоканал» Олександр Шкінь. — Коли проривало одну — спрямовували стоки в іншу, яка перекачувала, звісно, менший обсяг каналізаційних вод, але все-таки це був контрольований процес, який давав час здійснити ремонтні роботи. А зараз ситуація дійшла критичної точки: якщо прорве обидві зношені й роз’їдені корозією труби одночасно (а цього можна очікувати в будь-який момент), без води залишаться і чернігівці, і кияни. Першим її відключать, бо не працюватиме каналізація (хоча взимку це зробити в повному обсязі — означає залишити приміщення без опалення, а гіршу ситуацію важко уявити), другі просто не зможуть вживати той небезпечний «коктейль», на який перетвориться деснянська вода. Збитки, нанесені навколишньому природному середовищу, можуть скласти десятки мільйонів гривень.

Провали —  у грунті та  у фінансах

Задавнену проблему старого колектора в міру можливостей розв’язували впродовж кількох попередніх років: дві третини його довжини переклали склопластиковими трубами, які, на жаль, не можна використовувати до повного закінчення робіт. Фінансування надходило з різних джерел: з державного, місцевого бюджетів та за власні кошти підприємства. Лишилося 1882 метри — саме ті, які зараз тримають місто на каналізаційній «міні» уповільненої дії…

Труби залягають на кількаметровій глибині, тому час від часу трапляються НП місцевого масштабу: то машина провалиться, то кінь. З людей, щоправда, ніхто ще не постраждав, але чи завжди так таланитиме?

— Зрозуміло, що справу треба якомога скоріше залагодити, — каже Олександр Шкінь. — Ми б’ємо на сполох, звертаємося до усіх впливових людей, котрі опікуються справами нашого краю. По суті, нам треба всього 13 млн грн. Адже проблема схожа на хворобу, якій легше запобігти, ніж потім лікувати: за кілька місяців цього року на ліквідацію аварійних ситуацій на напірних та самопливних трубопроводах витрачено майже 1,5 млн грн. У попередні роки це також обходилось недешево. Але якщо раптом станеться катастрофа, яку ми з усіх сил намагаємося відвернути, важко навіть спрогнозувати, скільки вона поглине коштів.

Керівник «Чернігівводоканалу» продемонстрував листи, з якими очільники міста та області звертаються по допомогу до різних високих інстанцій з проханням посприяти розв’я- занню проблеми. Та ситуація поки що залишається у стані тривожного очікування: хмари збираються, але в небі лише погуркує. Хоч усі розуміють, що коли «загримить» по-справжньому — хреститися буде пізно.

ПРЯМА МОВА

Олександр СОКОЛОВ,
Чернігівський міський голова:

— Проблема каналізаційного колектора в Чернігові потребує негайного розв’язання. Латанням дір, як було до цього, на жаль, вже не можна обійтися. Адже під загрозу поставлено не лише екологічний стан довкілля, а й здоров’я людей. Цього року з резервного фонду міського бюджету вже виділено 300 тис. грн, але цих коштів міста абсолютно не достатньо для заміни з’їдених корозією мереж.