Погодні умови цього року були складними, що не могло не позначитися на врожаї. Якими результатами можуть похвалитися аграрії? Про це в матеріалах наших кореспондентів.
Вінниччина. Сили дає рідна земля
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
Основу економіки Вінницької області становить її аграрно-промисловий комплекс. За такого укладу багато залежить від результатів роботи селян. Вони забезпечують сировиною переробну і харчову галузі, що дає змогу формувати продовольчу безпеку, залишати додану вартість на своїй землі та за рахунок експорту продовольства залучати в державу валюту. І хоча погодні умови цього року були складними, завдяки грамотній роботі аграрії забезпечили добрі показники. За словами директора департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації Миколи Ткачука, за 10 місяців цього року питома вага області в загальнодержавному виробництві сільськогосподарської продукції становить 7,5%.
«У загальній структурі експорту області за січень — серпень цього року продукція агропромислового комплексу становить 80%. За цей період було експортовано сільськогосподарської продукції та готових продуктів харчування на суму понад 593 мільйони доларів США», — зазначив він.
Ресурси, які дає рідна земля, працюють не лише на модернізацію виробництва, а й на потреби місцевих громад. Наприклад, у Чечельницькому районі агрофірма «Ольгопіль», яку очолює досвідчений Павло Каленич, цього року вклала у розвиток свого села майже 7 мільйонів гривень — у створення сучасних дитячого майданчика і стадіону, асфальтування доріг тощо. В області є розуміння потреби підставити плече. Керівники господарств допомагають бюджетним сільським закладам та підвищили розмір оплати за оренду землі. За інформацією департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації, сільськогосподарські підприємства вже виплатили людям за оренду земельних паїв понад 2 мільярди 232 мільйони гривень, що становить майже 102% нарахованої суми. При цьому 70% розрахунків проведено грішми. Також значно зросла заробітна плата селян і в середньому становить 5884 гривні на місяць.
Значущість сільськогосподарської продукції на світовому ринку зростає, а це стимулює українських аграріїв нарощувати обсяги її виробництва, що позитивно має позначитися на сільській місцевості.
Працюють, як наука каже
В області майже три тисячі сільськогосподарських підприємств. Вони впровадили інтенсивні технології, сіють насінням не нижчим від другої репродукції, забезпечують захист і підживлення рослин. Тому попри непростий рік, у рослинницькій галузі отримали вагомі результати. Вироблено майже 2,4 мільйона тонн зерна ранньої групи зернових та зернобобових культур, у тому числі близько 1,8 мільйона тонн пшениці, 493 тисячі тонн ячменю, 88 тисяч тонн гороху (до речі, наступної весни аграрії планують розширити площі під горохом, на який є добрий попит). Урожайність пшениці в середньому становить 52,4 ц/га, ячменю — 46,4, гороху — 33,9 ц/га. Кукурудза на зерно, збирання якої наближається до завершення, дає на круг понад 70 центнерів. В області планують виробити майже 5 мільйонів тонн зерна. За попередніми розрахунками, за цим показником Вінниччина посідає перше місце.
Протягом останніх років в області створено потужну елеваторну базу, що дає змогу раціонально розпоряджатися врожаєм. До речі, для внутрішніх потреб області треба приблизно 1,5 мільйона тонн зерна, решта реалізується за її межі, у тому числі за кордон.
Аграрії завершують збирати цукрові буряки (їхня врожайність у середньому становить понад 466 центнерів з гектара). Очікується, що солодких коренів буде заготовлено майже 2,7 мільйона тонн. Тобто вагомим буде внесок вінничан у те, щоб держава була зі своїм цукром. Мають сировину для виробництва олії переробні підприємства, адже соняшнику зібрали 700 тисяч тонн. А восени під час сільськогосподарських ярмарків, які понад місяць проводили щосуботи, люди за помірними цінами запаслися на зиму овочами і картоплею, яких вироблено 470 тисяч тонн та 1,9 мільйона тонн відповідно. Микола Ткачук зазначив, що в господарствах заклали базу під врожай наступного року. В області посіяно озимих зернових культур на площі 337 тисяч гектарів, зокрема озимої пшениці — понад 305 тисяч.
За його словами, область утримує лідерські позиції за кількістю голів великої рогатої худоби (зокрема і корів у всіх категоріях господарств), а також за поголів’ям птиці. «В області за 10 місяців вироблено найбільше молока серед регіонів України. Перше місце маємо і з виробництва м’яса», — зазначив він.
Інвестиції зміцнюють села
На Вінниччині не вся земля чорноземи, але вся благодатна. Зокрема, сірі підзолисті ґрунти сприятливі для вирощування ягід і фруктів. І хоча цього року весняні заморозки, літня засуха, град завдали шкоди садам, валовий збір плодово-ягідної продукції в області очікується приблизно 260 тисяч тонн. Майже 130 тисяч тонн ягід і плодів виростили в господарствах корпорації «Вінницясадвинпром», яка є визнаним лідером у промисловому садівництві країни. Найбільше продукції зібрали в ТОВ «Комарівці» Барського району, де 520 гектарів саду. Директор господарства Віталій Брова зазначив, що австрійський інвестор Герман Пфаннер значні кошти вкладає у розвиток виробництва, а також допомагає дитсадку, школі тощо. Приємно, що й закордонні інвестори враховують інтереси громади. Соціальні питання ніколи не були другорядними. Однак все обумовлюється станом економіки.
Уже не один рік в області понад 90% суми, необхідної на весь комплекс весняно-польових робіт, становлять власні кошти товаровиробників. У вищеназваному департаменті запевнили, що і тепер аграрії мають обігові кошти. Тож зміцнюється матеріально-технічна база господарств. За перше півріччя цього року капітальні інвестиції в сільське господарство Вінниччини становлять 1,8 мільярда гривень, що на 59% більше від аналогічного періоду торік.
Цьогоріч завершено реконструкцію трьох молочнотоварних ферм, приміщення для відгодівлі ВРХ, два свинокомплекси тощо. Загалом реалізується 86 інвестиційних проектів на суму понад 14,8 мільярда гривень, спрямованих на розвиток виробництва, інфраструктури зберігання продукції, модернізації виробничих потужностей підприємств харчової та переробної промисловості. Тож щороку вінницькі аграрії виходять на якісно вищий рівень виробництва і конкурентної спроможності.
Полтавщина. Форс-мажору не злякалися
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
Цьогоріч на продуктивність праці полтавських хліборобів негативно вплинула посуха, подібних до якої не було вже 120 років. Найбільше від негоди потерпіли площі зернових та зернобобових культур у Семенівському, Козельщинському, Глобинському, Оржицькому районах і в розташованих уздовж Дніпра. Трохи більше дощів протягом сезону випадало у Гадяцькому, Лубенському та Лохвицькому районах. Але загалом цієї кількості вологи виявилося недостатньо для вирощення запланованих врожаїв.
Через це в області поки що зібрали тільки приблизно 3,5 мільйона тонн зерна (і ранніх, і пізніх культур разом з кукурудзою) порівняно з 5,8 мільйона тонн торік. Навіть після того як полтавці зберуть усю кукурудзу, якої ще чимало на полях, їхній загальнообласний ужинок становитиме тільки 4,5 мільйона тонн. До речі, врожайність качанистої, якої на Полтавщині цьогоріч посіяли найбільше в Україні, майже 600 тисяч гектарів, поки що становить 50 центнерів з гектара. Це на цілих 25 центнерів з гектара менше, ніж було торік. Її в області почали збирати ще у вересні й планують упорати до кінця листопада. На сьогодні зібрано 75%.
Недобрали у поточному сезоні на Полтавщині й соняшнику, якого було понад 300 тисяч гектарів, а також сої, якої в полях ще залишається 10%. Її цьогоріч посіяно також найбільше в Україні — 220 тисяч гектарів. Зате в краї нинішнього року виростили за потреби області 180 тисяч тонн понад мільйон тонн пшениці, 70% якої продовольча. І на наступний рік озимини посіяли приблизно стільки само, як і цьогоріч, — 230 тисяч гектарів.
— Жодних проблем в аграріїв під час посівної не було, не вистачало тільки вологи в ґрунті, — розповідає директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Сергій Фролов. За його словами, вирощене зерно потроху збувають за кордон, де ціна на нього вища. Між іншим, 36% усього експорту в області за 9 місяців нинішнього року становить продукція аграрного комплексу. Частина сільгоспвиробників не поспішають реалізовувати зерно, вони заклали його в сховища. На Полтавщині їх достатньо, щоб одночасно зберігати понад 5 мільйонів тонн зерна.
За тонну кукурудзи на Полтавщині трейдери дають 4100 гривень, продовольчої пшениці другого класу — майже 5 тисяч гривень. Це на 16% більше, ніж пшениця коштувала торік. Та це невисока ціна, зважаючи на ті затрати, яких аграрії зазнали під час її вирощування.
Розповідаючи про особливості минулого хліборобського сезону, Сергій Фролов акцентував, що під час засухи виграли ті, хто поливав лани. Зокрема це стосується господарств, які користуються Градизькою зрошувальною мережею. Ефект від зрошення настільки відчутний, що мережу вирішили реконструювати, позаяк вона вже не задовольняє потреб усіх охочих.
Такий факт. За останні три роки площа поливу на півдні Полтавщини збільшилася удвічі, і на наступний рік збільшиться ще на 2 тисячі гектарів. Загалом цьогоріч на Полтавщині під поливом було понад 10 тисяч гектарів посівів. Поливали здебільшого насіннєві ділянки.
Щодо вартості соціальних сортів хліба з нового врожаю, то з цим в області ще не визначилися. Точніше, обласна влада хоче, щоб ціни на хліб були якомога нижчими, і ще в липні просила пекарів та сільгоспвиробників їх не підвищувати. Ті обіцяли. Але життя покаже, як буде насправді. Тому що затрати пекарів на випікання хліба зросли, зросла і мінімальна зарплата. А допомоги від держави чекати не доводиться, бо вона відмовилася від регулювання цін на продукти харчування. Меморандуму між пекарями, владою і сільгоспвиробниками цьогоріч не підписували. В області дійшли висновку, що він не працює.
Щоб хоч якось полегшити життя найбіднішим верствам населення, полтавська влада пішла іншим шляхом — робить усе можливе, аби у краї не було дефіциту борошна.
Іще приємна новина. На Полтавщині вже повністю завершили збирати цукрові буряки, що можна вважати своєрідним досягненням. Щоправда, з кожного гектара цукристих зібрали на 14 тонн менше, ніж торік. Із викопаних буряків уже виробили 200 тисяч тонн цукру. Тому в магазинах Полтавщини цукор здешевшав відразу на кілька гривень за кілограм.
Ми в Google+