У п’ятому столітті до нашої ери про Кінбурнську косу, а саме про загадкову країну Гілею, писав батько історії Геродот. Гілея з давньогрецької означає «земля, покрита густими лісами». І хоча нинішня Кінбурнська коса зовсім не нагадує місцевість, про яку згадував великий грек, цій легенді варто вірити. Адже й до цього часу тут збереглися куточки реліктової природи в первісній різноманітності, що є безсумнівним доказом існування Гілеї.

Так само можна вірити в легенду, що саме на Кінбурнській косі давньогрецький Ахілл отримав перемогу в морській битві. Хтось скаже — вигадки, міфи, намагання привабити туристів. Насправді, хто хоч раз побував на косі, своє ставлення про неї має — або сприймає її, або ні.

Дикі коні, дикі орхідеї

Кінбурнська коса — півострів, що розділяє Чорне море та Дніпровсько-Бузький лиман. Географічно розташований на території Очаківського району Миколаївської області. Ця місцевість вражає тих, хто прагне вражень. Гілея з часів Геродота змінилася. Зазнала шкоди коса і від людей, і від стихій. Море наступало, його рівень підіймався, розмивалася територія.

Доказом існування Гілеї є Волижин ліс, де досі росте дуб віком у кілька століть. У лісі справжні хащі, що нагадують джунглі. Поруч численні солоні озера, степ, пташине царство. До речі, Кінбурн облюбували пелікани. Потужні птахи вражають своїми небесними викрутасами. А на вершинах сосен живуть білі та сірі чаплі. Справжні дива! Взагалі на косі мешкають понад 240 видів птахів.

У травні на Кінбурні зазвичай квітнуть дикі орхідеї. За площею та щільністю квітів на один квадратний метр це поле називають найбільшим у Європі. Цього року з орхідеями не склалося. Їх було небагато через посуху. Квіткам потрібно багато вологи, тепла, звичний для них солоний ґрунт. До речі, намагання викопати кінбурнські орхідеї та пересадити їх не увінчалися успіхом навіть у великих ботаніків.

Усього ж на косі зацвітає п’ять різновидів орхідей. Дика орхідея — точна мінікопія своєї тропічної родички. Кожна стеблинка — гроно маленьких квіточок. Якщо уважно придивитися, чітко видно темні цятки на бузковому тлі. Тому більшість з орхідейних має назву «крапкова, точкова». Зозуленець точковий (розмальований) занесено до Червоної книги України. Директор регіонального ландшафтного парку «Кінбурська коса» Зіновій Петрович колись розповідав, що кінбурнська орхідея магічна, а її цибулини рятували козаків під час виснажень. До речі, один із видів орхідейних, любка дволиста, зображено на двогривневій монеті як рослинний символ України.

Дикими в цій місцевості є й коні. Вони після пожеж у лісах зібралися в табун і мешкають у степу. До 40 красенів. Не бояться вовків, бо знають, як дати їм відсіч. Ці благородні тварини не бояться і людей.

Хто робить чистим «білий берег»?

На жаль, найбільш дикими на косі є люди. Не завжди територія Національного природного парку «Білобережжя Святослава» чиста та білосніжна. Парк створено в грудні 2009-го року з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних та унікальних комплексів та об’єктів степової зони, що мають природоохоронне, рекреаційне і культурно-освітнє значення.

Щороку ситуація навколо коси змінюється. Так сталося, що найбільша проблема Кінбурну — дикі туристи та наслідки їхньої діяльності. Радує, що до початку курортного сезону активісти займаються підготовкою до прийому туристів, прибирають узбережжя, впорядковують місця масового відпочинку.

Очільник громадської організації «Кінбурн» Микола Грубий каже, що щороку разом із Національним парком «Білобережжя Святослава» чистять узбережжя коси. А ще займаються просвітницькою роботою, інформують людей, як поводитися, як розташуватися в рекреаційних пунктах, як сортувати сміття. Гостро стоїть питання його вивезення та захоронення. Найбільш прийнятний та рентабельний спосіб — сухопутне сполучення до полігону побутового сміття в Голій Пристані Херсонської області. Натомість витрати суттєві. Одна машина КамАЗу зі сміттям коштує сім тисяч гривень. Таких машин за сезон потрібно десятки.

Сміття — найголовніша кінбурнська тема. Очільник дирекції Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Юрій Козловський підтверджує проблеми. Але саме завдяки парку територію коси прибирають, впорядковують, співробітники дбають про білий берег. Нині парк «Білобережжя Святослава» готовий приймати гостей.

Микола Грубий розібрав походження сміття. Каже, ми бачимо, звідки беруться ті пакети і пляшки: «Понад 80% — це сміття, яке занесене морем, що видно з обгорток на пляшках, іноземного походження, з кораблів. Звісно, є наше рідне. Не навчилися ще українці прибирати за собою. Тож прибираємо за всіх. Наша організація виграла грант з очищення узбережжя Чорного моря. За рахунок встановлюємо ємності для роздільного збирання сміття, біотуалети, наймаємо асенізаційну бочку, яка буде вивозити відходи».

Білим та чистим узбережжя мають творити ті, хто сюди приїжджає. Бізнес та громадські організації — так. Відпочивальники — безумовно.

Усе буде — туризм!

На Кінбурні гостей готові приймати великі та малі готелі, сімейні садиби, хатинки «від бабусі». Ціни — від 100 гривень з одного за кімнату без зручностей, до 700-800 за номер зі зручностями та харчуванням.

Є варіанти розташування наметів або приєднання до тимчасових рекреаційних точок. Їх тут обладнали рік тому. Пропонують уже готові наметові місця, душові та вбиральні, їдальні, місця на пляжі під навісами. Туроператор Оксана Руденок, яка виграла тендер на розташування на «стрілці» коси (місце, де лиман близько до моря) тимчасових кемпінгів, каже, що уклали договір з Національним парком «Білобережжя Святослава», взяли на роботу підприємців, в основному місцевих мешканців. Завдання туроператора, згідно з договором — контролювати дотримання правил, допомагати в організації відпочинку, в доставці туристів, інформаційна підтримка.

Оксана, яка побувала в ста країнах, розповіла, що полюбила косу з першого відвідування 17 років тому. «Познайомилися з природою коси, місцевими жителями, почула екскурсію. Моя душа та серце залишилися закопаними в пісок Кінбурнської коси, — ділиться вона. — До речі, зовсім нескладно навчити туристів бути відповідальними. Коли приїжджаємо на відпочинок, спочатку прибираємо сміття, завжди є сміттєві пакети та рукавички. Коли ж їдемо звідти, то тим, хто випадково «забув» своє сміття, вручаємо їхні пакети. Наступного разу не забудуть».

Турист, який любить косу, обов’язково сюди приїде. «Масового туриста, ймовірно, і не потрібно, — каже Оксана Руденок. — Коса приймає тих, хто не поводиться, як дикун, хто поважає релакс, усамітнення, тишу, романтизм». А ще людина, яка займається туристичним бізнесом, переконана, що владі варто не фантазувати з приводу, приміром, побудови до Кінбурну канатної дороги, а просто не заважати. Тоді все буде — туризм!

Час карантину довів, що слід цінувати та обирати своє, українське, туристичне. Кінбурн чекає свідомих відпочивальників!