Створена свого часу в Бахмуті на Донеччині українська книгарня «Еней» отримала промовистий девіз: «Дім книги на Донбасі важливіший за двадцять танків». Автор гуманітарного проєкту — колишній офіцер-танкіст Володимир Дериведмідь, який досконало знає силу закутої у броню зброї. Бо вчився використовувати потужну техніку не тільки на полігонах, а й у боях відразу двох війн. Одна відгриміла далеко від України — аж в Афганістані й мала закамуфльовану назву «виконання інтернаціонального обов’язку». А друга, підло спровокована сусідами і ними ж цинічно названа «громадянською», не вщухає досі буквально біля порога власного будинку на Донбасі. 

Давно не секрет, що гібридна війна на території України розпочалася з попередньої ідеологічної «артпідготовки» та «килимового бомбардування» російської пропаганди. Тривалий час агресивну антиукраїнську риторику і ненависть активно поширювали не тільки російські ЗМІ чи політтехнологи, а й художні фільми та книжки. І це також вплинуло на те, що 2014 року чимало людей на Донбасі зустрічали «братів» — кадрових «іхтамнєт» та найманців з РФ з відкритими обіймами і ставали живим щитом на шляху українських військових.

Що ж, кремлівська пропаганда тоді виконала своє завдання: те, що «рускій мір», який припхався на територію України під гаслом «захисту» російськомовних, насправді є вовком в овечій шкурі, багато людей із жахом зрозуміли значно пізніше. Прикро, та чимало з них досі (!!!) вірять російським маніпуляціям про «громадянську війну» чи наклепам про «фашистів» і «карателів». Отож у цій ситуації правдиве слово буває значно ефективнішим, ніж гармати чи танки. І закономірно, що до захисту вітчизняного інформаційного простору активно долучилися недавні та нинішні учасники АТО/ООС і волонтери, які взялися за написання художніх і документальних книжок. Звісно, вони не опускаються до рівня російських пропагандистів, які штампують свої «шедеври» з позиції брехні та ненависті.

Головна зброя ветеранів війни на Донбасі — правда. Колишні бійці й волонтери пропонують свої твори, в яких об’єктивно і популярно розповідають про справжні події на сході України. І ці книжки стають істотною перешкодою для потужних  кремлівських дезінформаційних рупорів, що мають токсичний вплив на наших співвітчизників. 

Усі шляхи до «Ветеранського намету» 

Твори про гібридну війну на Донбасі вже зараз можуть стати актуальною і пізнавальною темою для глибокого літературознавчого дослідження. Складається враження: скільки вийшло друком таких книжок, скільки й різних відгуків та думок про них. Дехто скімлить за столиком ресторану, що всіх нас, даруйте, «перегодували» війною і тому про неї ніхто вже навіть чути не хоче, не те що читати. Ще хтось каже, що написане ветеранами більше підходить для соціальних мереж і не може вважатися справжньою літературою. 

Існує ще один підхід: мовляв, для недавніх бійців написання книжок стало своєрідною реабілітацією в мирному житті після всіх пережитих жахів на фронтовій передовій. А тим часом гарних та різних прозових чи поетичних творів про війну на сході України більшає, і вони вже встигли стати не тільки резонансним явищем і соціальним феноменом, а й одним з важливих літературних атрибутів нашого буття з точки зору суспільної цінності.  

Те, що книжки про російсько-українську війну від ветеранів АТО/ООС мають попит, підтверджує багато літературних заходів, де вони перебувають у центрі уваги. Закономірною стала з’ява в Києві нового літературного хабу і тематичної бібліотеки «Ветеранський намет». Таку концепцію запропонували самі ветерани війни, які дебютували на літературній ниві, а 2019 року простір «Ветеранський намет» на міжнародному книжковому фестивалі «Книжковий Арсенал» став лідером продажу. 

Як уточнили тоді в Міністерстві у справах ветеранів, усього відвідувачі престижного фестивалю придбали у «Ветеранському наметі» понад 4 тисячі книжок, які написали ветерани війни, волонтери та внутрішньо переміщені з Донбасу особи. Серед покупців були і представники бібліотек, які активно закуповували цю літературу для своїх закладів. 

«Мене тоді цікавило, чи купуватимуть і читатимуть нас звичайні цивільні люди, ніяк не пов’язані з війною. І я отримав відповідь: так. Приблизно 70% відвідувачів намету та покупців — це люди, які не бачили війни і ніяк не пов’язані з військовими. Та вони все одно приходили, цікавилися, розпитували і зрештою купували нашу літературу», — згадує ініціатор творчого простору та куратор «ВН» популярний автор книжок про війну Мартін Брест.   

Певна річ, на цьогорічному «Книжковому Арсеналі» «Ветеранський намет» знову чекав на відвідувачів творчого дійства на звичному місці і пропонував твори військової тематики. І не випадково, що над наметом підняли відразу два прапори: державний України та Міністерства у справах ветеранів, яке надає суттєву організаційну та іншу допомогу. До речі, сама локація підтверджує первинну філософію, адже розташована у справжньому військовому наметі. Як і в кожній книгарні, тут усіх насамперед зустрічає знайомий запах новодруків. А в учасників АТО/ООС, звичайно, виникають ще й інші асоціації. 

Як уточнила координаторка ветеранського проєкту Оксана Берлева, просторий і функціональний військовий намет надало командування Сил спеціальних операцій Збройних сил України за сприяння Міністерства у справах ветеранів. 

«А загалом нам для різних заходів надавали намети різні військові частини. Особливо запам’ятався той, що встановлювали на форумі у Дніпрі. Він був такий юзаний, реальний, немов щойно з АТО. Хлопці-ветерани тоді казали, що навіть відчули рідний запах», — розповідає пані Оксана. 

Цього року, зазначають організатори та відвідувачі, на розкладках «Ветеранського намету» презентували значну кількість жанрових новинок. Адже серед уже звичних для ветеранської літератури — мемуарів чи документальних творів з’явилися книжки гумору і сатири, а ще твори для дітей про війну: казки, книжки-розмальовки, комікси, які мають допомагати дітям хоч трохи легше сприймати важкі прифронтові реалії. 

Творча війна за правду

Диванні експерти досі ламають списи у суперечках із собі подібними про чітке визначення книжок, які написані учасники АТО/ООС. Художня література? Спроба творчої терапії та реабілітації авторів після важких боїв, поранень і контузій, втрати бойових побратимів? Один із засобів інформаційною війни? 

Відповідь на поверхні: документальні чи художні книжки очевидців драматичних подій на сході України — насамперед творча війна за правду. Ту правду, яку намагаються заперечити, приховати, фальсифікувати, переписати і перебрехати у Кремлі. Адже проти України та її людей тривалий час активно й агресивно воюють на ідеологічному фронті. У РФ на книжки і фільми про війну, насичені огидною антиукраїнською пропагандою, рік у рік витрачають мільйонні кошти. Ці «шедеври» з переписаною історією про Майдан та «громадянську війну» виходять величезними накладами, їх перекладають іншими мовами, намагаються поширювати світом. 

На цьому навколотворчому фронті проти нас воюють і в ОРДЛО. Уявляєте?! Навіть попри убоге життя і нестачу коштів на зарплати, медицину, освіту чи соціальну сферу, по той бік лінії розмежування періодично штампують пропаганду про «героїв ДНР/ЛНР», які начебто захищають Донбас, а заодно й Росію від «карателів» з України, США, НАТО.
В РФ та окупованих і підконт-рольних їй ОРДЛО ідеологічна антиукраїнська війна — питання державної ваги і головний напрям зовнішньої політики. Бо чого тільки варті наполегливі антиісторичні «розвідки» від  головного кремлівського геополітика, який вперто і затято переконує самого себе, росіян, а водночас і весь цивілізований світ, що незалежна Україна не має права на існування. 

Якщо порівнювати із 2014 роком, коли проти України воювали не тільки російські танки чи РСЗВ «Град», диверсанти, найманці чи «іхтамнєт», які «заблукали», а й потужні пропагандистські ресурси, то досі нам таки вдалося поставити відносно надійний заслін не тільки на фронтовій лінії зіткнення.

Принаймні своєрідним щитом проти ворожого ідеологічного меча на інформаційному фронті стають книжки військових, які захищали державу на передній лінії на Донбасі. А оскільки доцільність, важливість та значення цього напряму гібридної війни важко переоцінити, то він поступово одержує необхідну підтримку на всіх рівнях. Підтвердженням цьому, наприклад, став онлайн-семінар «Видавництво та популяризація ветеранської літератури», який організувало навесні Міністерство у справах ветеранів разом з Українським інститутом книги. 

Ініціатори заходу вирішили провести для ветеранів-письменників ще й семінар про промоції книжок та наповнення платформи Української цифрової бібліотеки онлайн-виданнями ветеранської літератури, яка стане доступнішою для читачів. 

«Загалом усі книжки про російсько-українську війну, як і будь-яке ветеранське мистецтво, — елемент протидії інформаційній агресії проти України, збереження історичної пам’яті та важлива складова повернення захисників нашої держави до мирного життя», — переконаний заступник міністра у справах ветеранів Олександр Терещенко.  

Такі ініціативи влади дуже корисні і необхідні. Бо навіть на восьмому році гібридної війни чимало наших співвітчизників нагадують, даруйте, страусів у відомій позиції головою в пісок. А тим часом війна проти нас триває. І вона триватиме не тільки на лінії зіткнення на Донбасі, де режим тиші — поняття відносне. А на інформаційному фронті такого режиму тиші зовсім немає вже добрий десяток років. 

Зверніть увагу: нема жодного дня, аби російські пропагандистські ресурси не нагадали про себе потужними антиукраїнськими обстрілом чи атакою. На превеликий жаль, просто серед нас активно діє й так званий п’ятий анти-український фронт, оскільки кремлівську риторику майже безперешкодно підхоплюють і поширюють представники п’ятої колони — окремі вітчизняні медіа та політики. І в цій складній ситуації недавні бійці, які свого часу добровільно пішли захищати Україну від агресора, знову стають добровольцями на інформаційному фронті. Навіть без солідної державної підтримки вони за кошти власні чи комерційних видавництв видають книжки, які для багатьох читачів — найкращі джерела інформації та правди про складні, суперечливі і драматичні події на сході України. 

Немає жодних сумнівів: автори цих документальних або художніх творів, які були учасниками чи свідками подій на передовій, у тилу чи так званій сірій зоні, а потім знайшли в собі сили й змогу описати все це і видати книжку, заслуговують не тільки на увагу та повагу, а й підтримку на державному рівні. Особливо з урахуванням того, що гібридній війні проти України поки що не видно кінця. Ви чули чи читали, шановні читачі, недавню заяву щойно обраного депутата держдуми РФ від партії «Єдіная Росія» колишнього «прем’єр-міністра ДНР» Олександра Бородая про те, що для того, аби російський народ нарешті мав змогу нормально існувати, Українську державу потрібно зруйнувати? І мабуть, вже знаєте, яка політична партія України (!!!)  на своєму офіційному сайті привітала з перемогою на виборах цю відверто провладну антиукраїнську «ЄР». Отож на ідеологічному та інших фронтах про перемир’я чи режим тиші поки що навіть згадки катма.           

…Пригорща особистого досвіду. Ще 2016 року написав і видав за допомогою спонсорів і волонтерів книжку для дітей «Чотири нявкісти і ВІН» про драматичні події в сірій зоні Донеччини, очевидцем багатьох з яких був. І дуже швидко інформація про книжку потрапила в РФ і пропагандистські ресурси сусідів цілою зграєю буквально накинулися на автора зі звинуваченнями. Їх обурювало все. Приміром те, що чомусь написав повість із «суто української позиції». Ще закидали, що начебто свідомо налаштовую дітей Донбасу проти Росії. А своєрідною вишенькою претензій стало таке категоричне запевнення: мовляв, автор виконав спеціальне замовлення самого Президента України і ще, звісно, СБУ. Про це свідчив і заголовок цієї «правдивої» версії «Котики для Порошенка». 

Тоді минав тільки другий рік підступної гібридної війни, а на її восьмому році є великий резон, аби автори книжок про війну в Україні мали підтримку на найвищому державному рівні. Уже хоч би тому, що наші недруги дуже нервово і навіть люто реагують на правду і бояться її, немов нечиста вража сила часнику. Оскільки кожна така книжка у популярній формі спростовує антиукраїнську брехню, невтомно поширювану російськими ресурсами. 

ПРЯМА МОВА

Олександр ТЕРЕЩЕНКО,
заступник міністра у справах ветеранів:

— Книжки під час фестивалю зберігаються в наданих військовою частиною ящиках від боєприпасів. Так вирішили із самого початку — для зручності. Але є в цьому певний концептуальний зміст, адже ветеранські книжки — це такий собі боєкомплект, який слід використовувати проти ворога-пропагандиста «рускава міра». 

Війна не лише на фронті. У країні триває інформаційна війна, і відверті розповіді учасників бойових дій, наших воїнів — це та правда про ціну свободи та незалежності України, яку мають побачити й усвідомити цивільні люди, навіть не дотичні до війни.