Україна має чимало переваг порівняно з іншими державами: вигідне географічне розташування, багаті землі, розумні та працьовиті люди. Проте нерозвинена система логістики, несприятливе регуляторне середовище, корупція спричиняють те, що наші виробники повільно і, може, не так охоче завойовують нові експортні ринки. Саме таке нещодавно на першому засіданні Ради з просування експорту заявив міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус.

На його думку, щодо вирішення цих питань ми повинні переймати досвід країн Балтії та Східної Європи. «І нинішнє керівництво Мінекономрозвитку і торгівлі робить усе можливе задля досягнення цієї мети. Мої заступники — всі англійськомовні. Вони часто їздять у різні країни і, зустрічаючись там із чиновниками та представниками бізнес-кіл, намагаються донести інформацію про експортні можливості окремих наших галузей та підприємств. І маємо вже чудові доробки», — вважає міністр.

Справді, за останні місяці Міністерство економрозвитку і торгівлі зробило чимало добрих справ для просування українських товарів та послуг у різні і навіть екзотичні країни. Які ж ці доробки і які країни відкрили для себе Україну? Що експортують активно, а що «пробуксовує»? Що робить влада для поліпшення умов експортерам і в чому останні поки що виявляють слабкість?

Камінняв бік фіскалів та Нацбанку

Просування експорту не набиратиме великих обертів, якщо не буде розв’язано  проблеми, пов’язаної з відшкодуванням ПДВ. Це розуміють і можновладці. «Це стане нашим основним завданням. Також експортери справедливо скаржаться на важкість проходження різних митних процедур. Не надає їм упевненості й сучасний стан валютного регулювання, кредитування експорту та страхування ризиків», — зазначає заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Наталія Микольська.

Проте розуміти і працювати задля викорінення проблем — це різні речі. За словами виконавчого директора Європейської Бізнес Асоціації Анни Дерев’янко, робота Державної фіскальної служби, митниці, Нацбанку, правоохоронних органів щодо експортерів негативна. «Приміром, правоохоронні органи чинять шалений тиск на бізнесмена. Працювати з митниками — означає спілкуватися зі стіною. Бізнесмени чекають, що нарешті Нацбанк лібералізує валютне регулювання», — бідкається вона.

Щоправда,  на свій захист виступає представник регулятора. За словами начальника управління операцій на відкритому ринку та розміщення державних цінних паперів Нацбанку Олега Чурія, його установа таки може затвердити черговий пакет заходів щодо лібералізації регулювання валютного ринку, спрямований на спрощення проведення експортно-імпортних операцій. Про що саме йдеться, ще зрозуміти важко. Можливо, річ у зменшенні відсотка обов’язкового продажу валюти експортерами. Проте у прес-службі регулятора заявили, що відповідне засідання перенесли.

Нагадаємо, що згідно з Меморандумом про економічну та фінансову політику від 21 липня 2015 року між Україною та МВФ, повне скасування обмежень на валютному ринку можливе після успішного завершення часткової реструктуризації державного боргу, докапіталізації банків за результатами стрес-тестування 2014 року й повного переходу НАК «Нафтогаз України» до придбання валюти на міжбанківському ринку напряму, а не із золотовалютних резервів. Як бачимо, всі ці умови виконати вкрай важко, хоч дещо вирішується.

Слабка пропаганда та обізнаність

Та не все так сумно. І влада в особі Мінекономрозвитку таки зробила деякі кроки сприяння  просуванню товарів та послуг за кордон. Наталія Микольська зазначає, що наші бізнесмени вкрай погано ознайомлені про наявні зони вільної торгівлі. Справді, про ЗВТ підприємці знають і співпрацюють за квотами із країнами ЄС (хоч багато з них доволі мляво). А ось стосовно ЗВТ України з Канадою ознайомлені одиниці. І в цьому відчуваються вади інформаційної кампанії уряду. До речі,  Мінекономрозвитку й не заперечує цього. А, за словами пані Микольської, вже діють такі угоди з Норвегією, Ліхтенштейном, Швейцарією, Грузією, Македонією, Чорногорією, також діє угода про вільну торгівлю з країнами СНД. І там непочатий край роботи для наших експортерів, лише не треба лінуватися.

Окремо слід сказати про ЗВТ з Канадою. Так, 14 липня цього року в Києві було узгоджено та парафовано таку угоду між Україною та Країною кленового листя.  Для набуття чинності цей документ повинен пройти внутрішньодержавні погоджувальні процедури (верифікацію, переклад обома мовами), підписання та ратифікацію парламентами двох держав. Тобто вже тепер компанії можуть за допомогою влади знаходити нові ринки збуту товарів та послуг у цій країні.

Кожне галузеве міністерство активно допомагає цьому процесові. Так, за словами заступника міністра інфраструктури Володимира Омеляна, його відомство веде перемовини щодо участі українських суден у перевезенні китайських товарів у країни ЄС. У цій царині є вже великі напрацювання.

Нове з потугами

Як виявили себе цього року та останніми місяцями наші компанії? Які нові ринки знайшли?

Українській АПК став основною галуззю експорту, залишивши позаду традиційний металургійний комплекс. За словами заступника міністра аграрної політики та продовольства з питань європейської інтеграції Владислави Рутицької, кожен експортний долар із трьох припадає саме на АПК. «Цей рік став успішним для деяких компаній молочного комплексу, які знайшли ринки збуту в ЄС і в країнах Сходу. Яскравий приклад — Китай. Компанії галузі також активно співпрацювали з новими партнерами з Ізраїлю, Казахстану, Вірменії», — зазначає вона.

Однак аналітик консалтингової компанії «ПРОАгро» Ярослав Левицький менш оптимістично дивиться на такі успіхи. «П’яти молочним компаніям з України присвоїли так званий єврономер, тобто їхня продукція може безперешкодно йти до ЄС. Проте це краплина у морі, до того ж нашим фірмам дуже складно просуватися на європейські ринки, затоварені молочною продукцією», — зазначає він.

Утім, за його словами, українськими молокопродуктами (масло, сухе молоко, сироватка) зацікавився Китай. Проте, як стверджує фахівець, Піднебесна ще повинна розпробувати нашу продукцію і зрозуміти, чи смакує вона їй. 

Однак  в іншому ми маємо успіхи. Це насамперед стосується зернових. Приміром, Єгипет поновив активну закупівлю української продовольчої пшениці. За словами пана Левицького, ця країна свого часу почала імпортувати французьку пшеницю, але згодом зрозуміла, що наша краща, і вже у серпні цього року Єгипет посів третє місце серед країн-імпортерів  нашої продукції (234,7 тисячі тонн, або 12,4% обсягу імпорту цього товару).

На першому місці у серпні 2015 року опинився Таїланд (його можна вважати новою імпортною країною для України — 316,7 тисячі тонн, або 16,7% імпорту культури), на другому — Іспанія (246,4 тисячі тонн). Активно відкриваються нові ринки для нашого ячменю, який за якістю не має рівних у світі. 35% усього імпорту цієї культури припадає на Китай.

«УК» неодноразово писав про нашу експортну гордість, продукцію з великою доданою вартістю — соняшникову олію. Саме вона вже знайшла десятки нових країн-покупців лише за останні місяці.

Редакції газети цікаво було дізнатись, як почуваються дуже великі експортоорієнтовані колись галузі — металургія та машинобудування.

За словами директора ТОВ «Компанія Експерт-Консалтинг» Вячеслава Приходька, у несприятливих умовах, коли експорт металу в січні-серпні 2015 року впав на 40% порівняно з аналогічним періодом торік, скоротились обсяги виробництва галузі та знизилися світові ціни, українські металурги змогли вийти на нові світові ринки.

За підсумками семи місяців 2015 року вони змогли наростити експорт металу в Нідерланди (на 53,7%), Румунію (на 8,3%), Молдову (на 5,8%). «Підприємства в цьому році фактично наново відкрили для себе ринки Азії та Близького Сходу. Що стосується машинобудування, то Україна розпочала експорт продукції до Бангладеш, завезла до Китаю за сім місяців цього року продукції на 10,2 мільйона доларів. Також наші підприємства збільшили відвантаження електротехнічного обладнання до Естонії в 2,4 раза більше, ніж у 2014 році, до Іспанії — в 2,2 раза більше», —  зазначає експерт. За його словами, активно експортують нашу машинобудівну продукцію до Данії, Угорщини та Чехії.

Від редакції. Звісно, суми контрактів невеликі й не все так добре. І зарубіжжя для нас відкривається мляво. Проте це лише початок великої роботи. Україна після втрати російського ринку повинна це зробити найближчими роками, а то й місяцями. Інакше ці ринки дуже швидко займуть інші. Бо святе місце, як відомо, порожнім не буває. А експортувати, як бачимо, нам є що.