На Київщині компанії-перевізники на приміських маршрутах стали підвищувати ціни на проїзд. Приміром, проїзд за маршрутом Бровари — Київ ще нещодавно коштував 18 гривень. Кілька днів тому він подорожчав до 20. Така сама ситуація і на маршрутах Київ — Ірпінь, Київ — Буча, Київ — Боярка, тобто на правобережжі столичної області.

Вересень позначиться ще одним підвищенням?

Але, здається, що це ще не все. Днями глава Асоціації перевізників Київської області Олексій Павленко заявив, що подорожчання буде всюди. «За час карантину наші підприємства дуже постраждали, адже працювали упівсили, а підтримки від держави не мали. Ми не просили компенсації, грошей, але чекали, що нам нададуть гарантії перед банками, які нас обклали штрафними санкціями. Адже багато хто брав кредити для придбання автобусів, і їх треба віддавати. Але перевізників штрафували за те, що в пасажирів немає масок, за перевезення в салоні понад 50% пасажирів тощо. А потім ще й зросла ціна на пальне. Тож ми стали заручниками обставин. У вересні підвищення буде 10%—16%, але на кожному маршруті індивідуально», — завив він.

Пан Павленко дуже дивно звинуватив у всіх гріхах водіїв маршруток. Мовляв, подорожчання відбувається саме через них, бо ці наймані працівники забирають собі у кишеню істотну частину виручки.

Як завжди, керівники перевізників зазначають, що цю ситуацію не врятують ані квитки, ані кондуктори. І начебто одне спасіння — встановлення безконтактної форми оплати проїзду.

Справді, така форма має неабиякі переваги. По-перше, ліквідовуються будь-які корупційні складові — водій уже не покладе собі в кишеню гроші. По-друге, він не матиме справу з готівкою, витрачаючи на це час та відволікаючись від руху транспортного засобу.

Ще торік приватний київський перевізник «АВЕН-ЄЗЄР» першим упровадив безконтактну оплату на основі системи «ПіК» у маршрутних автобусах. Щоб розрахуватися за проїзд у маршрутці, досить прикласти безконтактну банківську карту або смартфон з підтримкою Google Pay/Apple Pay до валідатора. Контроль оплати здійснює водій через дисплей бортового ПК, встановленого перед очима — після кожної оплати з’являється відповідне повідомлення на екрані. Наскільки це зручно і безпечно (все-таки водій повинен стежити за дорогою), теж велике питання.

Кому не вигідні валідатори

Однак широкого впровадження у практику таких валідаторів на столичних маршрутках і надто у приміських не відбулося. Чому? Перевізники вимагали, щоб це робила столична влада власним коштом. Вона на це нічого не відповіла. А компанії-перевізники скаржилися на вади таких валідаторів.

В Українському транспортному союзі «Урядовому кур’єру» зазначили, що ідея зі встановленням валідаторів на приміських маршрутках Київщини та України загалом непогана. Проте основним недоліком таких пристроїв там вважають те, що гроші після оплати кожного пасажира надходитимуть на банківські рахунки і отримати їх чи перевести у готівку не можна буде швидко. Тобто в цій організації вважають, що валідатори повинні власним коштом встановлювати посередники, а не компанії-перевізники, мабуть, натякаючи на банки.

Незалежні експерти вважають, що це все просто примхи: перевізникам невигідно встановлювати такі мудрі системи, бо не буде готівкових грошей, без яких вони жити не можуть. Адже водії, на яких так скаржаться компанії-перевізники, щедро діляться частиною понаднормової готівки з керівництвом.

Реакція обласної влади

Дивно, але є водії, яких дістало начальство і вони ріжуть правду у вічі. Один з них, який обслуговує маршрут Київ — Ірпінь, каже: «Карантин, підвищення ціни на деталі або пальне — це брехня. Зарплата водіїв не підвищується, ремонтуємо маршрутки за власний рахунок. А з підвищенням вартості нам підняли планку — план з перевезень і зборів збільшили. Ми самі не раді».

Тобто на пристоличних маршрутах коїться справжній безлад.

«Нашим начальникам, які заїлися, все мало, ось вони і підвищують вартість проїзду. До Ірпеня з Києва вартість підвищили з 17 до 24 гривень, насправді й 17 було б достатньо», — додає водій маршрутного таксі Ірпінь — Київ.

9 серпня голова Київської облдержадміністрації Василь Володін обговорив зниження тарифів на проїзд у приміському пасажирському транспорті регіону з основними перевізниками, які обслуговують більшість маршрутів області.

«Розумію труднощі, з якими довелося зіткнутися перевізникам протягом 2020—2021 років через локдаун, й інші проблеми. Усі знають, що обмеження були вимушеними. Але, на жаль, ми зіткнулися з тим, що частина перевізників підвищила тарифи, що спричинило значне соціальне напруження серед жителів Київщини», — зазначив він.

На деяких маршрутах, як зауважив керівник столичної області, йдеться про підвищення тарифів на більш ніж 20%, що не завжди обґрунтовано. Передусім це стосується маршрутів частини бучанського та васильківського напрямків, йдеться в повідомленні. Тому Василь Володін закликав перевізників урахувати соціальну складову і здатність пасажирів платити за ці послуги.

Пізніше пресслужба Київської обласної держадміністрації поширила постреліз, у якому йдеться: «Учасники наради дійшли до компромісного рішення переглянути тарифи на проїзд на тих маршрутах, де підвищення відбувалися протягом 2021 року виходячи з того, що таке підвищення не може перевищувати 15—18%, або в грошовому еквіваленті 1—2 гривні».

Деякі ЗМІ сповістили, що на цій нараді була домовленість про невелике зниження тарифів на проїзд у приміських маршрутках. Однак «Урядовий кур’єр» через свої канали дізнався, що такого не було.

Для добра не пасажирів, а компаній-перевізників

Щоразу, коли підвищують ціни на проїзд у приміських маршрутках, думаєш над питанням, хто може натиснути, проконтролювати таке підвищення, змусити знизити ціни тощо. Колись максимальний тариф на проїзд у приміських маршрутках встановлювали облдержадміністрації. Однак із 2015 року перевізники визначають вартість проїзду на власний розсуд. Чому?

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №240 скасовано державне регулювання тарифів на перевезення пасажирів. Законодавство про автомобільний транспорт обмежень щодо ціноутворення в цьому сегменті теж не містить. Основний підзаконний акт у галузі пасажирського автотранспорту — постанова КМУ №176 від 18 лютого 1997 року. Він дає повну свободу перевізникам у питаннях ціноутворення.

Нормативний акт у цій галузі — Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яку затверджено наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17 листопада 2009 року за №1175, за якою мають розраховувати тариф.

Однак цей документ ситуацію не рятує, бо він має рекомендаційний характер для такого виду перевезень. Цікава й формула розрахунку тарифу. У ній є дільник. Це запланована кількість пасажирів, яку треба помножити на середній кілометраж поїздки. У цю формулу можна підставити будь-яку кількість пасажирів і отримати вигідну для перевізників ціну.

Отже, все робиться для добра не пасажирів, а компаній-перевізників. Антимонопольний комітет, вивчаючи тарифи на перевезення, може дати рекомендації компаніям для зниження вартості проїзду. Але тільки рекомендації. Ніхто перевізників за навмисне підвищення тарифу не штрафує.

Чи треба кардинально змінювати ситуацію і як? Треба. Для цього необхідно знову змінити нормативно-правові акти, ухвалити закони, можливо, створити незалежний орган для контролю за пасажирськими перевезеннями. Тільки так можна уникнути договорняків між регіональною владою й перевізниками, проштовхування на конкурсах з отримання ліцензій на перевезення «своїх» компаній.