ГОЛОВНА КНОПКА 

Найбільший вплив на формування громадської думки має телебачення. Це переконливо доводить трагедія, яка сталася в Миколаєві
 

Земна куля нині нагадує комунальну квартиру, де про будь-яку новину одразу дізнаються всі мешканці. Ми існуємо в єдиному інформаційному просторі і, подобається нам це чи ні, користуємося ресурсом новин, який надають нам сучасні технології. З одного боку, це позитивно, бо вже мало кому вдається сховатися за залізною завісою мовчання та приховування фактів. З другого — чи завжди ми усвідомлюємо, що за потоком об’єктивної, на перший погляд, інформації криється прагнення маніпулювати нашими емоціями і вчинками? За допомогою майже непомітних прийомів настрій тисяч людей можна раптово змінити з «плюса» на «мінус» і навпаки. За силою впливу на свідомість людини телебачення в багато разів перевершує інші засоби масової інформації.

Як правило, людина може контролювати, фільтрувати повідомлення, що надходять до неї тільки по одному каналу — слуховому або зоровому. Телебачення об’єднує обидва, тому психологічний захист не спрацьовує, втрачається можливість критичного осмислення інформації. Глядачі переконані в тому, що їм показують об’єктивну картину і часто навіть не підозрюють, що їх непомітно переключили на зовсім іншу «хвилю».

Зібралися,  поговорили

Жахлива історія, яка сталася в Миколаєві, сколихнула всю Україну. Спочатку головну роль зіграли повідомлення в Інтернеті. Саме там спілкувалися, домовлялися про спільні дії на захист Оксани Макар. Я прочитала безліч повідомлень на цю тему. Практично всі вони були в одній тональності: люди намагалися захистити дівчину, яка постраждала від страшної жорстокості, обурювалися тим, що сьогодні відбувається в нашій правовій системі. Дівчину рятували всією громадою, і практично ніхто в той момент не ставив їй в докір якісь моменти з біографії, адже головним було (та й залишається) зовсім інше.

У теленовинах цю тему подавали нейтрально: повідомляли про те, що трапилося, інформація про стан здоров’я дівчини і мітинги протесту. Перші незрозумілі дзвіночки пролунали тоді, коли за висвітлення трагедії взялися телевізійні ток-шоу.

Черговий випуск «Шустер-live» розпочали саме з того. Глядачам показали пряме включення мітингу в Миколаєві, де люди вимагали відповіді на запитання — хто і чому відпустив підозрюваних у злочині? Ведучий, майстерно диригуючи програмою, зумів поговорити про все і не з’ясувати нічого. Ні відповіді на свої запитання, ні коментарів фахівців учасники мітингу так і не дочекалися.

Цього ж вечора події в Миколаєві обговорювали в програмі «Велика політика» з Євгеном Кисельовим. Затишно влаштувавшись у студії, гості програми поволі міркували на тему відповідальності батьків за виховання дітей. Уперше пролунав тонкий натяк на те, що Оксана сама винна в тому, що сталося — мовляв, треба було знати, куди і з ким ти йдеш. Тема так званих мажорів, яким часто вдається уникнути відповідальності, отримала несподівану інтерпретацію: виявляється, таких випадків дуже мало, а більшість злочинів скоюють соціально неблагополучні люди.

Крапку поставила програма російського журналіста Андрія Малахова «Пусть говорят». Поза сумнівом, Малахов професіонал. За максимально короткий термін він зумів зібрати в студії всіх, хто мав уявлення про те, що трапилося (щоправда, майже всіх, бо в студії, випадково чи навмисно, не було жодного представника правоохоронних органів, причетних до цієї проблеми). Жахливі фотографії обгорілої Оксани, розповіді очевидців, хронологія подій, відео з мітингами — підготувалися автори програми серйозно. У глядача складається враження повної об’єктивності, адже право голосу надано всім. Але раптом розумієш, що програма побудована за якимось незрозумілим сценарієм. Симпатична дружина одного з підозрюваних переконливо розповідає, який добрий у неї чоловік, як він любить її і маленьку доньку. Мати іншого повідомляє телефоном, що всі близькі та друзі підтримують їхню родину, і ніхто не звинувачує її сина. Бармен довго і докладно (занадто довго і докладно) розповідає про поведінку Оксани в той вечір: мовляв, вона часто бувала тут, домагалася чоловіків, а в той вечір вимагала у молодиків купити їй горілку і бутерброд.

— Ціна питання — бутерброд за 5 гривень! — вигукує Малахов і пояснює російським глядачам: Це менше одного долара.

Усе тече,  все змінюється?

Наступного дня після виходу програми «Пусть говорят» Інтернет знову «вибухнув». Але тональність повідомлень уже була іншою. Користувачі обговорювали подробиці особистого життя дівчини, негативно оцінювали її поведінку, ступінь її провини в трагедії. Підхопили тему і газети. Раптово з’явилися «друзі» Оксани, які розповідали про її аморальний спосіб життя. До речі, в багатьох повідомленнях було посилання: «як сказали в програмі «Пусть говорят».

Проблеми, які об’єднали громадян України, — цінність життя людини,  рівність усіх перед законом — якось непомітно відступили на другий план.

Залишимо це на совісті журналістів, які робили програми. Мені невідомі мотиви, якими вони керувалися: створити сенсацію, підвищити рейтинги, замовчати незручні теми або щось інше. Я не закликаю викинути на смітник телевізор. Інформаційні технології настільки міцно ввійшли в наше життя, що відмовлятися від них неможливо і безглуздо. Треба просто пам’ятати, що з розвитком технологій удосконалюються і прийоми маніпуляції нашою свідомістю. І до цього слід бути готовим.

А ціна питання, попри все, зовсім інша. Про це знають люди, які продовжують шикуватися в черги, щоб здати кров для постраждалої дівчини, і чекають на справедливе і неупереджене розслідування страшного злочину.