БІЛЯ ВИТОКІВ

На перших десятках кілометрів - це зарослий водною рослинністю потічок, що в'ється серед вологого лісу

У рамках екологічної акції, яку продовжує "Урядовий кур'єр", запрошуємо на Смоленщину - до витоків великої слов'янської ріки. А також надаємо слово екологам - представникам влади з України та білоруського Гомеля. Відрадно, що проблеми Дніпра привертають до себе дедалі більшу увагу. Ось на Херсонщині облдержадміністрація та обласна рада вирішили закликати уряди країн, територією яких протікає ріка, до спільної праці з її відродження. Висловлено пропозицію розробити регіональні програми оздоровлення басейну. На самій Херсонщині за участю вчених, підприємців, громадськості вже мають план дій з відродження водоймищ пониззя Славутича. Щоб залучити якомога ширше коло населення до реалізації накреслених заходів, створили тематичний сайт, ведуть активну пропагандистську діяльність.

Дніпро - одна з найбільших річок Європи. Довжина її -2201 кілометр. Ще довшою (2285 км) ріка була в природних умовах, до будівництва каскаду водосховищ. Значною є й площа водозбору - 504 тис. км2, що не набагато менше за площу всієї України.

Витік Дніпра - на Смоленщині, а саме на Валдайській височині. Проте назвати цю місцевість височиною наважиться далеко не кожний. Тут немає високих пагорбів, натомість досить багато води - вона під ногами, на траві, гілках дерев... Зрештою, це означає, що Валдайська височина є місцем народження не лише Дніпра, а й багатьох інших річок. Серед них і найбільша водна артерія Європи - Волга. На цій же височині бере початок і Західна Двіна.

Природні особливості краю, невелика густота населення визначають, що потрапити до витоку Дніпра не так просто. Туди не прокладено асфальтової доріжки, немає стрілок із зазначенням потрібного напрямку. Отже, аби дістатися витоку річки, потрібно приготуватися до того, що якусь частину шляху доведеться йти пішки і до того ж не найкращою дорогою.

Відправним пунктом подорожі можна обрати місто Вязьму, що лежить між Смоленськом і Москвою. Звідси ходить автобус до райцентру Сичовка, розташованого за 40 км від витоку. Хоча відстань порівняно невелика, але й її слід подолати. Найближче село, що за 5 км від витоку, зветься Бочарово, та, на жаль, автобусного сполучення з ним немає. На автобусній зупинці у Сичовці залишилася лише табличка з розкладом руху, з якої можна довідатися, що двічі на тиждень курсує автобус. Та це вже в минулому. Людей у селі дедалі меншає - тепер їх лише близько півсотні. Разом з тим двічі на тиждень до Бочарова все ж їздить поштова машина і тричі - продуктова. Але розраховувати на них не варто, хіба що - на зворотний шлях. Отже, найкращий варіант дістатися села - найняти машину в Сичовці.

У Бочарові край дороги є невеличка крамничка, де можна дізнатися про потрібний напрям. Тут-таки розкажуть про місцеві особливості, а якщо розпитати, то й про гостей з України. Від села майже гарантовано доведеться йти пішки. Щоправда, може усміхнутися доля й трапиться лісовоз. Ці машини зрідка зустрічаються на лісових дорогах, і саме для них ці дороги інколи поліпшують - упоперек вибоїн кладуть гілки та тонкі стовбури дерев.

Коли за 5 км на північний схід від села дорога робить крутий поворот ліворуч, стежкою потрібно крокувати прямо. Бачимо групу сосен, посаджених кілька десятиліть тому, а за кількасот метрів - табличку з написом: "Тут начинается Днепр". За нею - лісова галявина з блакитною альтанкою, під дахом якої двома мовами (російською та українською) написано, що саме тут починається Дніпро. Втім, ніякої води під цією альтанкою немає. Вона є під іншою - червоного кольору, що стоїть за 20-30 м нижче по схилу. Прикріплена всередині табличка сповіщає про діяльність тверського об'єднання українців "Світанок".

У самому центрі галявини росте велика береза, поряд з нею мармурова плита нагадує про жорстокі бої під час Великої Вітчизняної війни. Такою вже виявилася доля Смоленщини -потерпати під час війн, і не лише останньої.

На перших десятках кілометрів Дніпро являє собою зарослий водною рослинністю потічок, що в'ється (точніше -ховається) серед вологого лісу. Велика вологість місцевості означає, що значної цінності вода тут не має і річка у верхів'ї ніяк не використовується.

Перше село, яке трапляється по дорозі, - Болшево. Воно розташоване за 30 км від витоку. Це село варто згадати й тому, що тут функціонує перший на Дніпрі гідрологічний пост. Тут, зокрема, вимірюють рівні та витрати води.

Упізнати в місцевій річці той Дніпро, який знають в Україні, неможливо. Ширина русла становить 8-10 м, а глибина щонайбільше - 0,5 м. І в руслі, і на берегах багато вологолюбної рослинності. Окрім того, навколо багато дерев. Отже, Дніпро тут зовсім не примітний.

Але поступово, завдячуючи своїм притокам, ріка стає повноводнішою. Перша невеличка притока (фактично струмок) зветься Дніпрець. Нижче за течією притоки стають більшими. Поміж них своїми розмірами виділяється Вязьма - річка, на якій розташоване однойменне місто.

Першим містом на Дніпрі є Дорогобуж. Він розташований приблизно за 200 км від витоку на так званій Старій Смоленській дорозі. Саме по ній рухалася армія Наполеона під час війни у 1812 р. Що ж до міста, то більша його частина лежить на високому лівому березі, звідки відкриваються чудові краєвиди. Красі Дніпра сприяє те, що ліс біля міста відступає від ріки, натомість з'являється досить широка заплава. На заплаві, як і годиться, зустрічаються другорядні протоки й стариці. Це, поміж іншим, збільшує життєвий простір для риби. Отже, в місті чи не вперше на Дніпрі можна побачити рибалок. Тут є кілька човнів, які місцеві жителі, окрім риболовлі, використовують для прогулянок.

Біля Дорогобужа точніше, за кілька кілометрів вище за течією, є ще одне місто - Верхньодніпровський. Втім, до самої річки воно не підступає. Місто збудували кілька десятиріч тому водночас із хімкомбінатом. Тоді частину обладнання підвезли водою, для чого навіть звели тимчасову пристань. Відтоді ніякого судноплавства на річці немає.

Нижче Дорогобужа береги Дніпра знову стають майже безлюдними. Поміж сіл, розташованих тут, можна виділити лише Соловйово на згаданій вище Старій Смоленській дорозі.

Найбільшим і найцікавішим містом у російській частині Дніпра, поза сумнівом, є Смоленськ - відомості про нього існують з 862 р. У 882 р. воно увійшло до складу Київської Русі. Розвитку міста сприяло те, що воно опинилося на дуже важливому шляху "із варяг у греки".

Протягом тривалого існування у Смоленську створено велику кількість пам'яток історії та архітектури. Найвідоміша -мур навколо міста, зведений у 1596-1602 рр. Його первісна довжина становила 6,5 км, висота сягала 10-12 м, товщина -6 м. Мур свого часу перетворив на фортецю все місто.

Смоленськ лежить від витоку Дніпра приблизно за 400 км, і ріка тут досить велика - її ширина становить 60-70 м. Колись це давало змогу здійснювати по Дніпру досить інтенсивне судноплавство. Проте це вже в минулому. Тепер річка майже ніяк не використовується. Зокрема, питне водопостачання міста спирається на грунтові води. Немає тут і жодного пляжу. Якщо хтось хоче поплавати, то йде на якесь озеро. Єдиним використанням річки є риболовля.

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук

З ПЕРШИХ ВУСТ

Микола ЗЛОЧЕВСЬКИЙ,
міністр екології та природних ресурсів:

- Неможливо переоцінити важливість такої річки як Дніпро для нашої країни. Щороку він несе майже 55 мільярдів кубометрів води в Чорне море, даючи життя всій екологічній системі, в якій живемо.

Враховуючи це, проблема екологічного оздоровлення басейну Дніпра актуальна як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому з 1997 року в країні реалізується Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Її актуальність нещодавно була підтверджена урядом України, який визначив пріоритетні напрямки реалізації Програми на сучасному етапі. Її координує Мінекології, а прямими виконавцями є центральні та місцеві органи виконавчої влади, які територіально розташовані в басейні річки.

Водночас міжнародна спільнота, а саме Глобальний екологічний фонд (ГЕФ) та Програма розвитку ООН (ПРООН) успішно розвивають започатковану 2000 року Програму ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра. Нині вона проходить другу, так звану інвестиційну фазу. На сучасному етапі головним завданням Програми є запобігання або ж зменшення забруднення басейну стійкими забруднюючими речовинами - впровадженням чистіших методів виробництва, вдосконаленням практики природоохоронного управління в процесі промислового виробництва.

З Дніпром пов'язані історичне минуле, еколого-економічне сьогодення та майбутнє України, Росії, Білорусі. Важливо розуміти, що проблема екологічного оздоровлення Дніпра виходить за національні рамки. Отже, і рішення слід шукати в поєднанні ініціатив національного та міжнародного рівнів -через відповідні міждержавні програми, наукові дослідження, спільне виконання заходів з охорони, раціонального використання та відтворення водних ресурсів трьома придніпровськими країнами.
 

Володимир УСОВ,
заступник голови Гомельського обласного комітету природних ресурсів
та охорони навколишнього середовища (Білорусь):

- Дніпро зв'язує наші країни і дуже хотілося б, щоб річка була чистою та надійною. Але одного бажання мало. Потрібні конкретні кроки для поліпшення екологічної ситуації, яка і в Білорусі, і в Україні не може не викликати тривогу.

У нас вживаються певні заходи з метою охорони водних ресурсів загалом і Дніпра зокрема. Є чимало позитивного. Скажімо, свого часу в притоку Річицю щороку промислові підприємства скидали понад 10 мільйонів кубометрів брудних стоків. Знайшли кошти, побудували очисні споруди і зняли проблему з порядку денного. Тепер ні грама хімічних забруднювачів не потрапляє в річку. Потуги дали позитивний результат.

Є приклади іншого плану, про які й говорити не хочеться. І в білорусів, і в українців не може не боліти душа від того, що серйозно порушено екологічну рівновагу, до критично ї межі в багатьох місцях доведено стан водних ресурсів. У зв'язку з цим не можна не вітати допомогу міжнародних організацій, передусім з боку Глобального екологічного фонду та Програми розвитку ООН, які вдихнули нове життя в Програму ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра. Координуючи свої зусилля, впроваджуючи новітні розробки вчених, застосовуючи сучасні технології, Росія, Україна й Білорусь здатні переломити ситуацію, посприяти тому, щоб велика слов'янська ріка стала чистою.

Насамкінець кілька слів про те, що вразило нас, групу білоруських екологів, на українській території Дніпра під час подорожі кораблем від Києва до Черкас. Це - будівництво на берегах. Таких маєтків у водоохоронних зонах, як у вас, на Гомельщині, Могилівщині не побачиш... Будь-яке порушення водного законодавства в Білорусі жорстко карається.

Від редакції. "Урядовий кур'єр" має на меті детально розповісти про білоруський досвід охорони Дніпра, про здобутки, пошуки та проблеми сусідів у царині екології.