Нині, як відомо, головний засіб фінансової підтримки аграрного сектору — форвардні контракти та аграрні розписки. Нагадаємо: їх укладають наперед під майбутній урожай за усталеною ціною, під аванс. За цей аванс сільгоспвиробник закуповує засоби виробництва, аби виростити обіцяний урожай, а після його збирання розраховується із кредитором.

Певна річ, це лотерея. Сільське господарство — взагалі галузь ризикова, урожай може не вирости, як у деяких аграріїв цього року, крім того, ринкова ціна сільгосппродукції може відрізнятися від зафіксованої у контракті і в той, і в інший бік.

Тобто якщо урожай в усіх виявився добрий і ціна на аграрну продукцію нижча за передбачувану, тоді у виграші аграрій, позичальник — ні. Що поробиш, він знав, на що йшов, але це не привід припиняти співпрацю, бо наступного року може вийте інакше, як нині: через недобір урожаю його ціна істотно зросте.

Хиткі шальки терезів

Генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон під час пресконференції «Проблема дефолтів на зерновому ринку України» зауважив: форвардні контракти на кукурудзу укладали з огляду на ціну близько 150 доларів за тонну. Тоді це була дуже добра ціна, бо наприкінці минулого року більшість експертів схилялася до думки, що урожай буде великий і ціна знизиться до 120. І хто ж знав, що через неврожай вона зросте до 170—180 доларів? Укладаючи контракти наперед, обидві сторони мають розуміти, що йдуть на певний ризик.

Утім, з’явилися хитруни, які намагаються під приводом неврожаю зовсім відмовитися від своїх договірних зобов’язань. За словами президента Української зернової асоціації Миколи Горбачьова, далеко не всі вони справді постраждали, мало того, більшість їх зовсім не аграрії, а якісь діячі аграрного ринку. Їм дуже муляє, що доведеться віддавати зерно за ціною, передбаченою контрактом, тобто нижчою за ринкову. Ось вони й намагаються зробити все, щоб не позбутися своєї вигоди. Але ж хіба те, що кошти дали авансом, нічого не варте навіть у грошовому виразі?

Фахівці аграрного ринку застерігають: якщо це явище набуде значного поширення, виникає загроза масового невиконання договірних зобов’язань — по суті, дефолт галузі. Тут подвійна небезпека: по-перше, компанії-партнери, що доти фінансували аграрну галузь, надалі можуть відмовитися це робити. Тоді отримаємо скорочення сільськогосподарського виробництва через недофінансування, постраждають і сумлінні аграрії, й ті, які зараз почали мутити воду.

Згодом виникає друга небезпека: держава на світовому ринку потрапляє у розряд дисконтних — отримує репутацію ненадійного партнера. У такому разі закордонні контрагенти якщо й погодяться укладати контракти на українську сільгосппродукцію, то за істотно заниженою ціною — це їхня плата за ризик. Тож упаде валютна виручка і відповідно надходження до бюджету.

Країна має знати своїх героїв

Провідні аграрні асоціації — Українська зернова асоціація (УЗА), Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) та Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) вирішили створити реєстр таких занадто хитромудрих, або ж просто непорядних підприємств-боржників, аби їхні ділові партнери самі вирішували, чи варто мати з ними справи надалі. Нагадуємо: погана слава поширюється швидко.

Однак не йдеться про якесь викручування рук тим аграріям, які справді постраждали й не можуть виконати свої зобов’язання з об’єктивних причин, а не через жадібність. Микола Горбачьов зауважує: сумлінні сільгоспвиробники, що завжди виконували зобов’язання, можуть розраховувати на порозуміння контрагентів: зернотрейдерів, постачальників насіння, засобів захисту рослин, техніки тощо. Ну, цього разу не склалося, але ж раніше співпрацювали добре і надалі збираємося, то чому б не піти назустріч?

Роман Сластьон наголошує: продаж урожаю під спот (тобто коли його вже отримано) не дає змоги аграрієві прогнозувати свої доходи, страхувати ризики тощо. Те, що велика частка аграрної продукції продається через форвардні контракти, — величезне досягнення. А нинішня тенденція невиконання контрактів відкидає нас назад у розвитку зернового ринку.

Мало того, невиконання контрактів тут, на наших теренах, спричинить зрив експортних контрактів. Україна перетвориться на партнера, на якого не можна покладатися. Через це на світовому ринку істотно зменшиться ціна на наші зернові, відповідно впадуть і внутрішні ціни, і тоді дії спритників, що сподіваються на велику вигоду, не матимуть сенсу. Якщо ціна справді просяде, якої тоді заспівають ці хитруни?

Невинні не постраждають

Певна річ, на тих, хто справді постраждав через неврожай, чинність реєстру не має поширюватися. Тож згадані аграрні асоціації ініціюють укладання спільного меморандуму для захисту таких сільгоспвиробників від повного банкрутства.

Як це буде зроблено? Тут можливі кілька механізмів. ВАР пропонує списувати постраждалим аграріям частину обов’язків за форвардними контрактами та аграрними розписками. Можлива також реструктуризація заборгованості за тим принципом, який застосовують щодо боржників за комунальні послуги.

Тобто йдеться про пошук компромісів з найменшими втратами для всіх зацікавлених сторін — втрати будуть все одно, але їх треба розподілити більш-менш рівномірно між учасниками ринку і розтягнути в часі. При цьому УЗА наголошує, що категорично проти безумовного списання боргів чи зобов’язань одних учасників ринку перед іншими. Адже це призведе до виникнення боргів, санкцій та втрат в інших учасників ринку у всьому ланцюжку виробництва, зберігання, транспортування та експорту. Остаточно ухвалений текст меморандуму буде відкритим для підписання всіма охочими профільними асоціаціями.

Щодо ролі держави у цьому процесі, то про неї згадували мало — вона мала б компенсувати втрати хоч би найбільш постраждалим сільгоспвиробникам чи надати їм кредити під обіцяні низькі відсотки. Але за умов економічної кризи та дефіциту бюджету надій на це мало.

P.S.  Мінекономрозвитку спільно з народними депутатами, аграріями та трейдерами напрацьовує проєкт Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та учасниками зернового ринку, який діятиме протягом 2020/2021 МР.

ПРЯМА МОВА

Микола Горбачьов,
президент Української зернової асоціації:

— Склалася ситуація, коли компанії, які фінансують посівну за відповідним контрактами на постачання зерна майбутнього врожаю в наступному сезоні, мають великі сумніви, що це зерно буде поставлене і чи варто взагалі надалі вкладати кошти в посівну. Аграрний сектор фактично може втратити кредитні ресурси, необхідні для проведення успішної посівної кампанії озимих культур вже цього року.

Михайло Соколов,
заступник голови ВАР:

— Ми проаналізували укладені контракти. І хочемо сказати всім, хто думає, що можна легко відмовитися від їх виконання: закінчиться все це програшем у суді. Перспектив тут немає, справи ці для судів прості. Вигоду отримають лише юристи, до яких звертатимуться і трейдери, і сільгоспвиробники. Але в підсумку перші матимуть штрафи за зірвані поставки, а другі — за невиконання контрактів. Тобто в цій ситуації програють усі. Аж до того, що Україну визнають неблагонадійним партнером на міжнародному ринку та перестануть кредитувати, від чого постраждають усі аграрії, зокрема ті, хто добросовісно виконав свої зобов’язання.