У японців є поняття «втрати обличчя», чого вони бояться більше, ніж смерті. Вони мають рацію, бо неписане правило для еліт усіх народів — краще втратити життя, ніж честь. На моє переконання, колишній Генеральний прокурор Пшонка «втратив обличчя» і честь перед усією Україною і світом ще після кривавого розгону наметового містечка торік 30 листопада. У переддень цього побоїща високопосадовець на велелюдній прес-конференції заявив, що немає жодних правових підстав для застосування сили проти мирних протестувальників.

Для людини честі наступного дня залишалися тільки два виходи: ініціювати справедливе розслідування злочину або подати у відставку на знак протесту проти порушення закону вищим керівництвом держави. Ці елементарні для будь-якої ПОРЯДНОЇ людини дії могли врятувати країну та її громадян від подальшої ескалації напруги, яка невідомо коли і чим завершиться. Причому йшлося аж ніяк не про подвиг і жертовність, сповна проявлені простими українцями на барикадах, а про всього-на-всього дотримання норм закону і про збереження власної гідності.

На жаль, ідеться не лише про Пшонку. Для мене символом відвертого знущання над конституційним принципом рівності всіх перед законом залишаються намальовані на вулиці біля Житомирської облдержадміністрації жовті лінії дорожньої розмітки, що забороняють зупинку і стоянку всіх транспортних засобів. Натомість тут місце «відстою» автомобілів депутатів облради та інших «крутеликів», на що «принципово» не реагували ні інспектори ДАІ, ні вже колишні очільники області, яким я особисто не раз пропонував хоча б «узаконити беззаконня» дорожнім знаком з табличкою «За винятком депутатів і керівництва ОДА».

Хтось скаже, що йдеться про дрібницю, однак демократія — це не лише справедливі закони, а й неухильне їх дотримання у всьому та стосовно всіх. Чомусь нікого не дивує, коли у США звичайний поліцейський штрафує навіть чиновників найвищого рівня за порушення правил дорожнього руху. Натомість один з уже колишніх голів Житомирської ОДА не «бандитського», а ще «помаранчевого» періоду обгрунтовував необхідність придбання за бюджетний кошт нового автомобіля тим, що… не може ввігнатися за кортежами заїжджих високопосадовців після їхньої зустрічі на кордоні області.

Саме з таких «дрібниць» починається беззаконня в державі. Згадаймо буремні, однак ще не криваві події кінця 2004 року, коли масові порушення виборчого законодавства стали підставою для третього етапу президентських виборів. У будь-якій ПРАВОВІЙ державі наступним кроком стало або документальне доведення і судове покарання всіх причетних до масових фальсифікацій результатів виборів, або імпічмент і сувора кара для того, хто безпідставно звинуватив чесних людей у кримінально караних правопорушеннях та узурпував вищу державну владу. Натомість для Ющенка навіть злочинці залишились «любими друзями», а Янукович та численні кідалови відбулися легким переляком, що врешті спровокувало впевненість високопоставлених правопорушників у безкарності та призвело до кривавого побоїща у центрі Києва та нинішньої ситуації у державі.