РЕФОРМИ

"Приватні" пенсії українців мають стати не лише продуктом ініціативи окремих асоціацій та компаній, а й загальнодержавним надбанням

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг), серед 484,3 тис. учасників недержавних пенсійних фондів України (НПФ) більшість становлять особи віком від 40 до 55 років. Фондовики розповідають, що трапляються випадки, коли до НПФ звертаються молоді люди, які виявляють бажання інвестувати кошти для недержавної пенсії своїх батьків. Тобто, у громадській думці є усвідомлення того, що у справі забезпечення старості не слід покладатися лише на державу, а слід турбуватися про себе самому.

Однорівнева солідарна пенсійна система (працюючі утримують всіх пенсіонерів, при цьому роботодавець платить у Пенсійний фонд 33% доходу, а працівник - 2%), нині тріщить по швах. Кількість працюючих зменшується, а пенсіонерів збільшується.

Другий рівень передбачає обов'язкове відрахування працюючими на спеціальні рахунки 2% фонду зарплати з поступовим збільшенням його до 7% (ці кошти успадковуватимуться).

Третій рівень пенсійної системи недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) становлять недержавні пенсійні фонди. Станом на 30 вересня 2010 р. в нашій країні їх зареєстровано 102, їхні активи перевищили 1 млрд грн, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р. зросли на 23,2%. Згідно з проектом закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" N 7455 від 13 грудня 2010 р. учасники другого рівня матимуть право обирати НПФ, в яких накопичуватимуться їхні пенсійні кошти, через два роки після запровадження сплати страхових внесків до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Регулятор чи мегарегулятор?

В Україні історично склалося, що ринком НПФ опікуються Держфінпослуг та Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). У 2001 р., коли розроблявся і приймався Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", передбачалося, що буде створено єдиний мегарегулятор, який рано чи пізно поєднає ці функції, але цього не сталося. Час від часу питання про об'єднання двох структур порушується знову, тож експерти не виключають можливість створення єдиного регулятора, що опікуватиметься НПФ і структурами, які їх обслуговують. Світова практика передбачає різні варіанти: від поєднання їхніх функцій до розділення нагляду.

"Ми не відчуваємо якихось особливих проблем щодо регулювання цих функцій двома органами. Є, звичайно, певні питання, що стосуються, приміром, обміну інформацією між регуляторами, але вони швидше технічні і їх неважко оминати без нарікань з боку ринку та наглядових органів. Хотілося б більш тісної взаємодії двох регуляторів, особливо під час розробки нормативно-правових актів та узгодження позицій щодо регулювання сфери НПЗ", - повідомив "УК" генеральний директор Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) Андрій Рибальченко.

"Поєднання регулятивних функцій під дахом одного мегарегулятора на сьогодні несвоєчасне і недоцільне через значні диспропорції у рівнях розвитку окремих сегментів фінансового ринку та неоднорідності професійних видів діяльності деяких небанківських фінансових установ. Об'єднувати фондовий і небанківський фінансовий ринки лише задля того, аби один держрегулятор міг контролювати діяльність компаній з управління активами (КУА) НПФ, -повний нонсенс: надто дорога ціна", - вважає віце-президент КУА "КІНТО" Анатолій Федоренко. На його думку, оптимізація держрегулювання лежить у площині більш щільної взаємодії ДКЦПФР та Держфінпослуг у забезпеченні контролю за одними і тими ж суб'єктами фінансового ринку в місцях перетину їхніх функцій та більш повній реалізації наданих повноважень. Що стосується державного регулювання діяльності КУА в частині управління активами НПФ, Держфінпослуг має достатні можливості дисциплінарного впливу на КУА, що полягають у забезпеченні жорсткого контролю над дотриманням ними вимог пенсійного законодавства, нормативної бази та інвестиційних декларацій НПФ. Важливим є вплив на діяльність КУА через Ради НПФ аж до розірвання договору про управління активами та заміни КУА, а також вплив на їхню діяльність ДКЦПФР у питаннях, віднесених до виключної компетенції останньої.

Голова Держфінпослуг Василь Волга звертає увагу на... потрійну систему регулювання та контролю над НПФ: їхніх адміністраторів контролює Держфінпослуг, компанії з управління активами - ДКЦПФР, зберігачів цінних паперів -Нацбанк України.

"Це втілює найкращий світовий досвід щодо розвитку недержавної пенсійної системи (НПЗ), реалізований у нашому законодавстві, щоб ніхто не міг до грошей громадян запустити свої брудні руки", - відзначає В. Волга.

У потрійній моделі не можна допускати сумісництва контролюючих і регулюючих функцій між трьома регуляторами. Адміністратор НПФ, який здійснює загальне управління НПФ, не зможе надати наказ банку, щоб скористатися грошима НПФ. КУА може дати команду розмістити гроші там чи деінде, але сама не матиме можливості скористатися ними, банк-зберігач також. Діюча система гарантує високий рівень збереження коштів громадян. На думку В. Волги, яскравим показником стабільності такої моделі НПЗ є той факт, що з 2008 р. більшість фінансових установ постраждали, але жоден НПФ не обвалився.

Утім, очільник Держфінпослуг впевнений, що "необхідно посилити державне око ще більше". Держфінпослуг пропонує, аби в Раду НПФ і КУА безпосередньо, прямо або афільовано входили представники ДКЦПФР з метою впливу на адміністратора НПФ при прийнятті рішень, а не тільки його контролю за фактом. А гроші, які знаходяться на зберіганні в банку, зберігачеві внести в ту саму категорію, що і кредити Нацбанку.

Інвестиційний ресурс

Більшість експертів, опитаних "УК", вважають, що одне з важливих завдань цього року - запуск другого накопичувального рівня. "Із його введенням повноваження обох регуляторів повинні збільшитися, має бути посилена система нагляду і контролю за надходженням коштів до нього та порядком їхнього використання", - підкреслює А. Рибальченко.

Аналітики очікують, що Держфінпослуг та ДКЦПФР активніше пропагуватимуть запуск другого рівня накопичувального пенсійного забезпечення, залучаючи представників вищих державних органів до роз'яснення доцільності та переваг його запровадження для суспільства.

"Поки ним більше опікуються асоціації, які проводять семінари, "круглі столи", виступають у засобах масової інформації, намагаючись донести основні принципи і переваги накопичувальної складової. Однак це лише приватна ініціатива, а проблему необхідно порушувати на загальнодержавному рівні", - впевнений А. Рибальченко. Населення треба переконати, що це продумана державна політика, від запровадження якої виграють усі. Важливо формувати у суспільстві усвідомлення особистої відповідальності кожного за своє майбутнє пенсійне забезпечення. При нинішній солідарній системі, в якій майже немає персоніфікації, люди не знають, де їхні гроші і скільки їх там. Завдяки запровадженню другого рівня кожен матиме змогу контролювати свої накопичення, самостійно обирати НПФ чи приймати рішення про переведення своїх коштів до ефективнішого фонду.

"ДКЦПФР слід сконцентруватися на забезпеченні дієвого контролю за дотриманням КУА нормативів інвестування та задоволенні потреб накопичувальної системи в надійних інструментах фондового ринку, а Держфінпослуг - на розробленні умов конкурсу з допуску НПФ до роботи з коштами другого рівня, методики визначення чистої вартості одиниці пенсійних внесків (ОПВ) та порядку визначення середньозваженої доходності НПФ (зміни чистої вартості ОПВ)", - підкреслює А. Федоренко.

Серед цьогорічних завдань Пенсійного фонду України (ПФУ), на думку експерта, спроможність його виконавчої дирекції виконувати функції централізованого адміністратора накопичувальної системи пенсійного страхування та адміністратора Накопичувального фонду, відпрацювання технологій визначення кола учасників другого рівня та переведення їх до НПФ, підтримання реєстру учасників, розподілу єдиного соціального внеску в частині пенсійних коштів між солідарною та накопичувальною системами.