ЗАЙНЯТІСТЬ

«Урядовий кур’єр» переконався, що наявність вищої
чи середньої спеціальної освіти ще  не гарантує  працевлаштування

Хоча питання першого робочого місця (втім, не тільки першого) належить до цілорічно актуальних, однак літо особливо загострює і виокремлює його. Причому, якщо цієї пори випускники загальноосвітніх шкіл у мріях бачать себе студентами обраного вишу або  коледжу, училища тощо, то ті, хто вже здобули освіту, переймаються іншими клопотами. А саме — чи пощастить знайти роботу, яка б задовольняла бодай за мінімальними мірками?

  Останнє питання сьогодні  особливо актуальне не тільки для Сумської, а й інших областей України.

Освітня лотерея — справа ризикова

Нинішній ринок праці Сумщини мало чим відрізняється від інших регіональних, хоча й має свої особливості й специфіку. В першу чергу це пов’язано з мережею освітніх закладів, де готують фахівців відповідних професій і спеціальностей. Так, на теренах краю нараховується 33 вищих (разом з філіями та консультаційними пунктами інших областей України) та 30 професійно-технічних навчальних заклади. Стосовно кількості, то немає жодних проблем — було б бажання вчитися.

Однак постає інше питання — на кого? З одного боку,  хочеться здобути таку освіту, яка б приносила не тільки гроші, а й бодай якесь задоволення, з другого, — ринок праці диктує свої умови, які аж ніяк не збігаються з тим, про що згадали вище. То як бути і хто може допомогти чи бодай підказати в подібній ситуації?

Як говорить директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, відповідь слід шукати всім гуртом і в різних площинах. І не тоді, коли диплом про освіту вже в кишені, а значно раніше — починаючи з 7-8 класу. При цьому головне — зорієнтувати майбутніх абітурієнтів, а разом з ними і їхніх батьків на ті спеціальності, що затребувані на ринку праці. Таким чином можна запобігти розчаруванням і депресіям, облаштувавши життя насамперед сина чи доньки, а загалом — усієї родини.

Та чи завжди вдається переконати їх? Далеко ні. Швидше навпаки: всі сподіваються на удачу, своєрідну лотерею, мовляв, головне — одержати диплом, а там уже якось прилаштуємося. Але щасливі квитки трапляються все рідше і сьогодні на ринку праці області маємо такий дисбаланс і перекіс, що на його виправлення в найближчі роки розраховувати майже не доводиться. А за кожним безробітним — своя драма, яка може мати  далеко не оптимістичний фінал.

На одну вакансію — 264 (!) економісти

До чого це призвело, видно з аналізу теперішнього ринку праці Сумщини. Випуск фахівців з вищою освітою в чотири рази перевищує кількість випускників робітничих спеціальностей. Якщо цей конвеєр працюватиме і надалі, то в найближчі роки значення вищої освіти (звісно, окремих спеціальностей) знівелюється за максимумом.

Станом на 1 січня 2011 року на обліку в службі зайнятості перебували 521 (!) бухгалтер, у той час як для них пропонувалося лише 7 вакансій. Тобто,  роботодавець має можливість обирати працівника з-понад як 70 кандидатів. Лише по одній вакансії пропонувалося економістам, учителям, юристам, операторам комп’ютерного набору, секретарям — а на них претендували відповідно 264, 157, 121, 163 і 113 офіційно зареєстрованих безробітних. Ще гірша ситуація з лісівниками і обліковцями, для яких не виявилося жодного вільного робочого місця. Масово отримали статус безробітної особи майже 350 випускників вишів за спеціальностями «фінанси», «облік і аудит», «бухгалтерський облік», «економіка підприємства», «правознавство», «магістр педагогічної освіти».

Водночас зросла загальна кількість зареєстрованих вакансій — загалом до 691. Приріст забезпечили насамперед переробна промисловість, будівництво, торгівля, транспорт і зв’язок. Актуальними і затребуваними залишаються електрогазозварник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, робітники з комплексного обслуговування і ремонту будинків, монтажник-складальник металопластикових конструкцій, спеціалісти з обробки деревини. Тобто,  наяву — невідповідність між попитом і пропозицією на низку робітничих спеціальностей.

Така статистика спонукає до рішучих дій. На щастя, в області намагаються протистояти негативним тенденціям, вибудовують чітку  прагматичну стратегію і тактику практичних дій.

 На роботу запрошують…

У травні цього року на Сумщині стартував соціальний проект, спрямований на залучення студентів-випускників до роботи в органах державної влади. Як розповів заступник голови Сумської ОДА Олександр Цупро, таким чином надаватиметься практична допомога молодим спеціалістам у пошуках першого робочого місця. 

  Сьогодні вже можна підсумувати перший етап починання. Невдовзі будуть працевлаштовані 23 випускники, які успішно подолали умови конкурсу і якнайкраще зарекомендували себе, — 8 фахівців поповнять колектив апарату облдержадміністрації, решта розпочнуть трудові біографії в районних державних адміністраціях.

Звісно, це аж ніяк не знімає з порядку денного проблемного питання, але разом з тим допомагає відкривати інші його грані. Так, на роботу в РДА претендувала обмежена кількість молодих спеціалістів. Наприклад, у Білопільському районі конкурс становив дві особи на місце, тоді як в обласному центрі він був вищим у 20 разів! Про що це свідчить — пояснювати зайве. Але тенденція є і навряд чи вона буде змінюватися.

Не тільки дати освіту, а й працевлаштувати

Таку мету ставлять усі без винятку навчальні заклади, кожен з яких має у своєму активі напрацьовані схеми і методи. Як розповів ректор СумДУ Анатолій Васильєв, для очолюваного ним вишу це питання завжди було провідним. Відтак сьогодні можна констатувати — випускники університету завжди затребувані на ринку праці. Але для цього необхідно постійно докладати значних професійних зусиль.

Про випускників турбуються насамперед відділ інтеграційних зв’язків із замовниками кадрів та студентський центр працевлаштування. Їхні працівники проводять презентації підприємств, ярмарки вакансій, відстежують наявність робочих місць на Інтернет-сторінці центрів зайнятості, мають базу даних роботодавців, допомагають в організації тимчасової зайнятості студентів. Укладені довгострокові угоди про співпрацю із такими потужними підприємствами Сум, як об’єднання імені Фрунзе, «Насос?енергомаш», «Сумихімпром», «ВНДІкомпресормаш», концерн «Укрросметал», шосткинські заводи «Імпульс» та «Зірка». А щодо питань підготовки та перепідготовки фахівців, то університет співпрацює з понад 800 підприємствами України.

 Торік на базі «ВНДІкомпресормашу» відкрито навчальний центр «Професіонал». Тут розташувалися філії кафедр інформатики, технічної теплофізики, електроніки та комп’ютерної техніки, прикладного матеріалознавства і технології конструкційних матеріалів тощо.

Доволі високий  показник працевлаштування випускників Сумського національного аграрного університету. Але разом з тим, як зауважує в.о. ректора Микола Курило, гострою залишається проблема закріплення молодих кадрів. Тут виш безсилий чимось допомогти, адже низька зарплата, відсутність впорядкованого житла, транспортного сполучення, інші соціально-побутові чинники негативно впливають на вирішення кадрової проблеми в сільському господарстві. Відтак агрономи,  ветеринари, зоотехніки, інженери осідають у містах, працюючи, в кращому випадку, не за фахом. А тим часом у селах так і не можуть дочекатися певного молодого спеціаліста.

Сьогодні на Сумщині на одне вакантне робоче місце претендують 20 осіб, що на 3 більше, ніж відповідної минулорічної пори. У Сумах більш обнадійлива статистика — відповідно 10 і 12 претендентів. По-різному можна оцінювати ці цифри, але вони  однозначно тривожні й навіть небезпечні. Почасти можна погодитися з тим, що значна кількість нинішніх абітурієнтів свідомо «програмують» себе на безробіття. Але і в загальнодержавному економічно-освітньому ланцюгу  є вкрай слабкі ланки. Насамперед це стосується роботи підприємств, значна частина яких здала свої позиції, відсутність чіткої політики щодо підготовки відповідних кадрів, низька кваліфікація тих, хто одержує дипломи, що не відповідають  сьогоденню і майбутньому, а відгонять нафталіном. І тут не обійтися крапковим методом — потрібні комплексні зусилля навчальних закладів, роботодавців, служб зайнятості. Замало бачити уразливо больові точки. Кожна з них потребує практичної уваги,  аби питання безробіття не мало стільки гострих кутів, як нині.

 

ПОРАДИ І  РЕКОМЕНДАЦІЇ ФАХІВЦІВ:

 

  • зорієнтувати державне замовлення для навчальних закладів з урахуванням конкретних потреб роботодавців;

  • при відкритті нових спеціальностей, їх акредитації та ліцензуванні орієнтуватися лише на попит таких фахівців на ринку праці;

  • при формуванні державного замовлення на спеціалістів ураховувати  рівень працевлаштування випускників навчальних закладів і надавати перевагу кращим серед кращих;

  • запровадити підсумкове фінансування освітніх закладів, які фінансуються з обласних бюджетів. В основу покласти ефективність роботи щодо обсягів прийому, реального працевлаштування та закріплення випускників;

  • заручатися гарантійними листами від роботодавців із затребуваності тих чи інших спеціалістів на ринку праці з одночасним прогнозуванням термінів дії ліцензій.