…Обличчя свого співрозмовника я поки що не бачила. Проте мрію зустрітися з ним без балаклави. Дотримуючись режиму секретності, сержант Сергій Бруска відмовився від інтерв’ю тет-а-тет. Дійшли згоди, що досить буде телефонної розмови. Воно й зрозуміло: для людини, втягнутої у війну, зараз не до того. Завдання, над яким працюють усі військовослужбовці нашої армії, головне і для Сергія: перемогти ворога. З дня на день — черговий виїзд у зону АТО. Години підготовки розписані похвилинно.

Вихованка Сергія Бруски готова до виконання бойових обов’язків. Фото УНIAН

Помічниці Бренда й Ірка

Нині у старшого інструктора відділення пошуку вибухонебезпечних предметів мінно-пошуковими собаками мінно-розшукового загону центру розмінування Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил сержанта Сергія Бруски відповідальна пора ще й з іншої причини. Він готує до служби нову помічницю. Кличка чотирилапої — Ірка. Перегукується з дівочим іменем. «Якщо не налаштовувати себе на позитив, — пояснює Сергій, — можна з’їхати з глузду. Навіть такі дрібниці на війні важливі, завдяки їм налаштовуєшся на хороше».

Воно й не дивно, що наша розмова крутиться навколо його чотирилапих вихованок, адже їхнє покликання — рятувати життя, а його — навчити їх цьому. Такі особливості його служби. Згадує Сергій попередницю Бренду. Це з нею він підсилював групи розмінування, як заведено казати у військових, «кінологічним розрахунком». Тоді вони виконували завдання для 95-ї аеромобільної бригади, виявляючи та знищуючи саморобні вибухові пристрої, розміновуючи об’єкти й ділянки доріг. А ще супроводжували колони в населених пунктах Рубіжне, Долина, Петрівське, Степанівка, Сулигівка, біля гори Карачун та станції Брусин.

У районі населеного пункту Красний Лиман Бренда допомогла виявити рештки двох загиблих членів екіпажу літака Ан-30, яких тривалий час не могли знайти.

Про осколкове поранення правої руки, якого зазнав під час виконання завдань з розмінування Савур-могили під обстрілами реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» та мінометів незаконних збройних формувань і військових підрозділів Російської Федерації, не розповідав нікому. Вважає, що на війні інакше й бути не може. «Якщо ти на передовій, — каже боєць, — де діють правила війни, то від поранень, а то й смертельної рани жоден не застрахований: ні солдат, ні генерал». Дотримуючись тих неписаних фронтових правил, Сергій пораненим продовжував виконувати завдання протягом двох діб.

Указом Президента України від 08.09.2014 № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сержант Сергій Бруска нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Сьогодні інструктор не натішиться новою вихованкою. Ірку ще з кількома цуценятами привезли в загін волонтери. Подарунок був вчасним і вдалим. Результати підготовки молодої собаки виявилися дуже високими. Як тут не згадати про конкуренцію і ревнощі? «Бренда вже відпрацювала належні їй роки, — розповів Сергій. — Їй дванадцять. А собаки, як і люди, мають свій продуктивний стаж. Далі потребують менших навантажень. Думаю, молодша відчуває: якщо не впорається із завданнями, може поступитися місцем старшій «колезі». Тому вислужується на всі сто».

Нова напарниця готова до виконання бойових обов’язків. Команди інструктора виконує чітко і правильно. Така на мінному полі не схибить. Тямуща тварина. Кінологи, які готують собак для пошуку вибухонебезпечних предметів, віддають перевагу особинам жіночого роду, з флегматичним характером. Кажуть, ціни таким немає. А ще вони витриваліші і поступливі.

Найважливіший етап у долі чотирилапої — вибірка. Далі — загальний курс, спеціальний курс. Як і в людській долі, головне — не помилитися у призначенні. Не кожна тварина підійде інструкторові. Не підійшли по духу — і все, тандему не буде.

Головне, зауважує інструктор, — вивчити звички собак. На хитрощі вони не скупляться. Можуть і обманути інструктора. Приміром, у спеку собака щось придумає, аби її не виводили на осоння. Не люблять вони високої температури. У такі дні тварина зможе ефективно попрацювати 20 хвилин, далі потрібен перепочинок. «Це треба бачити і відчувати, інакше собаку можна загнати», — ділиться професійними тонкощами сержант.

Хоч би як далеко зайшов прогрес, хоч би яку вибухівку вигадали, незмінним залишається людський  запах. Він залишається у будь-яких вибухових пристроях, речовинах, матеріалах. Собака його виявить на підручних матеріалах. Усю вибухівку виготовляють приблизно з одних і тих самих матеріалів, різна форма і подача пристроїв. А запах — незмінний. Під час підготовки собак на цьому робимо акцент».

Невипадковий вибір професії

А ще боєць розповідає про незакінчену вищу освіту, про навчання в технікумі, про пошук себе. Про випадок, який привів на службу в армію за контрактом.

Окрема сторінка — зустрічі з місцевим населенням. Їхні настрої нині змінилися порівняно з першими тижнями. «Тоді було різне: камінням кидали по нас і по собаках, плювали в наш бік, — розповів Сергій. — А коли побачили наміри військових, ставлення змінилося. До того ж, відбивши у сепаратистів територію, військові допомагали цивільним з відновленням електромереж, з постачанням води».

Пам’ятною для Сергія залишиться зустріч з немолодою парою. Після виконання завдання неподалік Савур-могили побачили двох наляканих людей. Вони з насторогою дивилися на бійців. Вочевидь не знали, як реагувати на них. А згодом розповіли, що спочатку ховалися від ополченців, а потім придивлялися до військових української армії. Голод змусив їх довіритися. Розповідали, що в якийсь момент уже й зневірилися, що наші армійці виженуть сепаратистів.

Мета роботи, яку сумлінно виконує, — захистити сім’ю, родину, Вітчизну від ворога. Передовсім переймається батько долею двох синів. Вчить їх не бути слабаками. Проте своєї долі хлопчикам не бажає. Під час подій на Савур-могилі дружина Сергія Оксана носила під серцем молодшого синочка. Тоді не втаємничував її у службові справи, а нині тим більше вважає: не треба дружині жити зі стресом.

З батьками Сергій також розмовляє про службу поверхово. Навіщо нервувати їх? Мама з розумінням ставиться до вибору сина. Прощаються без істерик і без вмовлянь не їхати. А батько взагалі якось мовив, що іншого від сина і не чекав. Звикли до вчинків Сергія: зі школи приймає самостійні і виважені рішення. Безсумнівно, перемога за такими батьками, синами, чоловіками, як Сергій Бруска.