Цього тижня США та Німеччина досягли домовленості про долю суперечливого газогону «Північний потік-2», який дном Балтійського моря постачатиме російський газ у Німеччину в обхід України. Ці домовленості мають на меті заспокоїти критиків у Вашингтоні та Східній Європі, які вважають, що у суперечці довкола газогону виграла Москва.

Сумнівний проєкт

Від першого дня будівництва, яке розпочалося 2015 року, після окупації Росією Криму та в розпал війни на Донбасі, цей проєкт мав мало спільного з економікою. І останні шість років він був предметом серйозних дипломатичних баталій між Києвом, Вашингтоном, Берліном, Брюсселем, Варшавою й іншими європейськими столицями.

Головним адвокатом «Північного потоку-2» була Німеччина, зокрема федеральна канцлерка Ангела Меркель, чий термін перебування на посаді добігає кінця. Під тиском Берліна дозвіл на прокладання труб давали країни, чиєю територією він пролягав. На зауваження опонентів, що «Північний потік-2» поставить ЄС в енергетичну залежність від російського газу, Меркель відповідала, що Євросоюз і так закуповує газ у Росії, тож той, який піде новим газогоном, нічим не гірший, ніж той, що йде транзитом через Україну.

Вашингтон протягом усього будівництва «Північного потоку-2» наполегливо повторював, що цей проєкт має мало спільного лише із суто економічними інтересами. Сполучені Штати, а саме Конгрес, ввів санкції, які створили серйозні проблеми для завершення будівництва. Проте у травні новий Президент США Джо Байден зупинив введення другого пакета санкцій проти газогону, пояснивши це тим, що проєкт уже завершено на 98% і все, що можна зробити на цьому етапі, — це домовитися про серйозні гарантії та бонуси для України. Адже через введення в дію «Північного потоку-2» українська економіка щорічно втрачатиме близько 3 мільярдів євро, які вона отримувала за транзит російського газу в Європу своєю територією.

Деталі угоди

Відповідно до домовленостей між Вашингтоном і Німеччиною, до 1 вересня буде призначено спеціального посланника на переговорах про продовження угоди між Росією й Україною про транзит газу до 2034 року. Берлін пообіцяв, що створить і управлятиме так званим зеленим фондом для України, який сприятиме її енергетичному переходу, енергоефективності та енергетичній безпеці.

Німеччина і США спрямують до «зеленого фонду» суму не меншу за мільярд доларів США. Спочатку Берлін перекаже 175 мільйонів доларів як гарантії і працюватиме над збільшенням своїх внесків найближчими роками. Україна теж отримає додаткові 70 мільйонів доларів від Німеччини на поетапну відмову від вугілля та підтримку двосторонніх енергетичних проєктів.

Німеччина готова запровадити пакет стійкості України для підтримки енергетичної безпеки шляхом кіберзахисту її газопровідної інфраструктури та забезпечення реверсних потоків з ЄС в Україну, якщо Росія зробить спроби зупинити постачання газу в Європу, йдеться в угоді. Німеччина розгляне можливість фінансової підтримки «Ініціативи трьох морів» щодо регіональної енергетичної безпеки і внесе до 1,77 мільярда доларів для підтримки проєктів, що становлять спільний інтерес в енергетичному секторі.

«Якщо Росія спробує використовувати енергію як зброю або вчинить подальші агресивні дії проти України, Німеччина діятиме на національному рівні й закликатиме Європейський Союз до ефективних заходів, зокрема санкцій, щоб обмежити російський потенціал для експорту в Європу в енергетичному секторі, в тому числі газу, або вжити ефективних заходів в інших економічно важливих галузях», — ідеться в документі.

У тексті домовленостей між лідерами Німеччини і США вагомих запобіжників від російської агресії проти нашої країни немає. Фото з сайту zip.news

Вимагати безпекових гарантій

Деталі домовленостей між Вашингтоном і Берліном були відомі ЗМІ ще до офіційного оприлюднення, тому експерти встигли заздалегідь дати їм оцінку. Головна критика стосувалася того, що ці домовленості не розв’язують потенційних проблем, які створить «Північний потік-2» для безпеки ЄС і України. В угоді немає закликів до російської сторони припинити гібридні атаки на демократичну трансатлантичну спільноту. А головне те, що, хоч напередодні укладення угоди Ангела Меркель мала телефонну розмову з російським президентом Володимиром Путіним, у домовленостях нічого немає про зобов’язання Німеччини протистояти агресивним діям Кремля.

Експерти кількох аналітичних центрів Брюсселя порадили українській владі зайняти активну позицію і вимагати від західних партнерів чітких безпекових гарантій зокрема щодо членства в НАТО, залучившись підтримкою Польщі та країн Балтії. В українському експертному середовищі теж зазначають, що у тексті домовленостей вагомих запобіжників від російської агресії немає, й називають цю угоду «Будапештським меморандумом-2».

Ці думки у Києві поділяють на офіційному рівні. За лічені хвилини після того, як було офіційно оприлюднено домовленості між Вашингтоном і Берліном, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поширив заяву, яку він підписав разом з польським колегою Збігнєвом Рау. У ній ідеться, що Київ вимагає офіційних переговорів із Брюсселем та Берліном із приводу «Північного потіку-2» відповідно до пункту Угоди про асоціацію з ЄС.

В українсько-польській заяві зазначено, що відмова від спроб зупинити «Північний потік-2» поглибила політичну та безпекову кризу в Європі, яка виникла після початку російської агресії проти України.

«Це збільшує можливості Росії чинити деструктивний вплив на безпекову ситуацію в Європі, поглиблює розбіжності між державами-членами НАТО та ЄС», — ідеться у заяві.

Міністри наголосили, що будь-яка гідна довіри спроба відновити баланс безпеки в регіоні має передбачати на етапі узгодження домовленостей переговори з урядами країн, які найсильніше відчувають негативні наслідки «Північного потоку-2». У заяві констатовано, що пропозиції, спрямовані на подолання негативних наслідків і загроз від запуску «Північного потоку-2», «не можна вважати достатніми».

Відомо, що напередодні укладення домовленостей між Вашингтоном і Берліном на неофіційному рівні адміністрація Джо Байдена просила в української сторони відкрито не критикувати рішення про «Північний потік-2». Певно, в цій історії є залаштункові рішення, які не виноситимуть на широкий загал. Очевидно, саме про них ітиметься під час особистої зустрічі Президента України Володимира Зеленського із Президентом США Джо Байденом, яка має відбутися у Вашингтоні 30 серпня.