Міністр енергетики
та вугільної промисловості України
Едуард СТАВИЦЬКИЙ

Енергетичний сектор один із найважливіших  в економічному розвитку країни. Проблем тут чимало, але є і перспективи. Саме про це «УК» попросив розповісти керівника енергетичного відомства Едуарда СТАВИЦЬКОГО.

—  Едуарде Анатолійовичу, нині багато говорять про диверсифікацію джерел постачання вуглеводнів до України: сланцевий газ, можливості розробки шельфів Чорного і Азовського морів, зведення термінала для скрапленого газу, постачання газу з Європи. Напрямів багато, але «на виході» маємо лише перспективи, хоча й підписано домовленості з інвесторами. Коли буде реальний результат?

—  Для мінімізації ризиків, пов’язаних з небезпекою перебоїв у постачанні газу з одного джерела, Міненерговугілля України розглядає кілька варіантів диверсифікації й маршрутів надходження енергоресурсів. Один з таких варіантів — можлива участь у реалізації проекту Адріатичного газового коридору (АГК), який ініціює Хорватія і підтримує Європейська Комісія.

Передбачається, що створення газового коридору дасть змогу з’єднати газотранспортні системи Хорватії, Угорщини й України та збільшити частку природного газу, що надходить в Україну з інших джерел. Об’єктом газопостачання має стати LNG-термінал, який Хорватія планує збудувати на острові Кирк в Адріатичному морі (проект «Адріа LNG»).

25 жовтня 2013-го у  Брюсселі в рамках засідання Ради ЄС урядом України парафовано тристоронню Декларацію з урядом Республіки Хорватія та урядом Угорщини про реалізацію проекту АГК, яку заплановано підписати на рівні прем’єр-міністрів цих країн.

Потужність АГК може бути підсилена за рахунок підключення системи через інтерконектор (Іонічно-Адріатичний газопровід) до Трансадріатичного газопроводу (ТАР), який планує побудувати міжнародний консорціум для постачання азербайджанського газу на європейські ринки через Грецію й Албанію.

Розглядаються й інші варіанти диверсифікації. Зокрема, становить інтерес пропозиція Туреччини щодо можливості реалізації спільного з Україною проекту будівництва нового LNG-термінала на території Туреччини (перед Мармуровим морем), у зв’язку з чим з’являється можливість транспортування газу після регазифікації трубопроводом територією Туреччини до турецько-болгарського кордону і далі до України.

Комплекс потужних українських підземних сховищ газу, розташованих біля західних кордонів України, дасть змогу створити резерви природного газу як для учасників майбутніх коридорів, так і для інших країн Центральної Європи. Створення на території України Східноєвропейського газового хабу дасть змогу газовим постачальникам, спираючись на можливості українських підземних газосховищ (ПГС), розпочати торговельні операції в рамках українського та європейських газових ринків. Робота на вітчизняних ПГС європейських газотрейдерів стане важливим чинником для закріплення України на європейському газовому ринку.

—  Як ви вважаєте, «сланцева революція» можлива у нашій країні?

— Під поняттям «сланцевий газ» часто помилково розуміють сукупність деяких нетрадиційних джерел вуглеводнів, які успішно освоюють у багатьох країнах: газ ущільнених традиційних колекторів (tight gas), метан вугільних родовищ (coalbed methane), сланцевий газ (shale gas), сланцева нафта (shaleа oil), спричиняючи певні непорозуміння.

В українських надрах є всі згадані вище різновиди альтернативних джерел вуглеводнів. Усі вони характеризуються різними гірничо-геологічними умовами формування та залягання і потребують різних методів, методик та сучасних технологій їх освоєння і, відповідно, затрат. Однак усі вони важковидобувні та високозатратні.

З огляду на світові тенденції в розвитку альтернативних джерел вуглеводневої сировини (крім названих, є ще газогідрати, горючі сланці та астроблеми) та можливості їх видобування, стан сировинної бази видобувних вуглеводнів України, за різними експертними оцінками, може радикально збільшитися в 4—10 разів.

В Україні у найближчому майбутньому особлива роль повинна бути відведена газу ущільнених пластів. Ці ресурси можна освоїти уже найближчим часом. Для цього необхідне залучення значних інвестицій та обов’язкове впровадження цифрових постійно діючих гідродинамічних моделей родовищ на базі сейсморозвідки.

Серед об’єктів, що становлять першочерговий інтерес для освоєння вуглеводнів з ущільнених колекторів-пісковиків, слід розглядати насамперед уже відомі родовища зі значними запасами вуглеводнів, зокрема виснажені поклади, природні резервуари яких є комбінацією кондиційних традиційних та некондиційних (ущільнених) пісковиків, а також уже виявлені перспективні горизонти з некондиційними традиційними колекторами, оскільки вже створено необхідну інфраструктуру. Перспективні ресурси вуглеводнів цих родовищ можуть зростати інколи в 1,5 раза.

Інша важлива альтернатива традиційному природному газу — видобування метану, що може дати реальні прирости запасів газу промислових категорій та їх видобутку в кілька мільярдів кубічних метрів уже в найближчі 2—4 роки з перспективою їх подальшого нарощування.

Метан з вугільних пластів успішно розробляють у розвинених країнах понад два останні десятиліття. За оцінками вітчизняних фахівців, Україна посідає четверте місце у світі за величиною ресурсів метану. Лише геологічні ресурси цього газу Донецького басейну оцінюють від 12 до 25 трильйонів  кубометрів, з них видобувні 3,2—3,7 трильйона кубометрів.

—  Напередодні зими останніми роками відразу виникає питання «газової війни» з РФ. З’являється заборгованість НАК «Нафтогаз України» перед Газпромом. Наскільки реальні ці борги, як їх віддаватимемо? Це будуть кредити, в які вкотре «влізе» компанія, чи щось інше?

— НАК «Нафтогаз України» діє відповідно до умов контракту від 19. 01. 2009 р. між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» купівлі-продажу природного газу в 2009—2019 роках. Компанія і надалі здійснюватиме закупівлю природного газу з урахуваннями прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на 2013 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України, і реальної потреби споживачів України в обсягах імпортованого газу за температурних умов.

На сьогодні, відповідно до умов вищезазначеного контракту, відбувається документальне оформлення поставок природного газу, що надійшов в Україну у жовтні цього року. Згідно з умовами контракту на постачання газу з ВАТ «Газпром», оплата його вартості здійснюється за фактом документального її оформлення з подальшою оплатою імпортованого палива. Так, розмови про колосальні несплачені борги Нафтогазу, а тим більше про «газову війну» з Росією не відповідають дійсності і здебільшого є прийомом піар-технології так званих фахівців газового сектору, які у такий спосіб нагадують про себе громадськості на тлі проблем, які буцімто існують в окремих життєво важливих секторах економіки.

—  Постійно з’являється інформація, що Нафтогаз банкрут. Це правда?

— Фінансова ситуація НАК «Нафтогаз України» потребує покращення. Водночас розмови про банкрутство цієї компанії мають здебільшого упереджений характер. Через низьку платіжну дисципліну підприємств теплокомуненерго у компанії часто виникають так звані касові розриви, зумовлені необхідністю чіткого дотримання зобов’язань перед ВАТ «Газпром» з оплати імпортованого газу. Для стабілізації ситуації Міненерговугілля розробило законопроект про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання», згідно з якими передбачається введення рахунків зі спеціальним режимом використання. Після запровадження цієї системи всі споживачі теплової енергії сплачуватимуть кошти за спожите тепло на спеціальні рахунки, використання яких дасть змогу посилити контроль за платіжною дисципліною учасників усього ланцюга теплозабезпечення — від постачання газу для виробництва тепла та гарячого водопостачання до споживання теплової енергії. Нині законопроект узгоджують із зацікавленими міністерствами в установленому порядку і найближчим часом його буде подано уряду для прийняття рішення щодо направлення на розгляд Верховної Ради.

—  Газовий консорціум і можливість його створення — ще актуальне питання?

— Питання посилення конкурентоспроможності та привабливості української ГТС завжди було ключовим у процесі формування зовнішньоекономічної стратегії у вітчизняному газовому секторі. Водночас створення консорціуму на базі складової вітчизняної ГТС, яка забезпечує транзит російського газу у країни Європи, не слід сприймати як самоціль. Це питання необхідно розглядати в контексті загальних трансформацій європейських газових потоків, які відбуваються на сучасному етапі.

Заходи з диверсифікації джерел постачання природного газу, які нині реалізують європейські країни, потребують більшої гнучкості в питаннях формування привабливої моделі інтеграції української ГТС в європейський простір. Нині в газовому секторі послідовно реалізуються завдання, визначені Президентом України у Програмі економічних реформ на 2010—2014 роки. Положення програми передбачають принципові заходи з імплементації визнаних у світі стандартів операційного управління складовими ГТС, залучених для транзиту природного газу.

З огляду на зручне економіко-географічне розташування українських газопроводів щодо експортних джерел та споживачів природного газу, а також беручи до уваги потенціал національних газосховищ — близько 32 мільярдів  кубометрів, Україна має значну перспективу для формування східноєвропейського газового хабу та збільшення обсягу експортних послуг, пов’язаних зі зберіганням природного газу, за контрактами з європейськими споживачами. Така перспектива дає змогу достатньо ефективно компенсувати часткову втрату експортної складової у структурі зовнішньоторговельного балансу, яка утворилася через скорочення обсягу транзиту газу російською стороною.

Крім того, в межах виконання заходів, пов’язаних із формуванням східноєвропейського хабу, передбачається впровадження окремих новацій, пов’язаних з переходом на систему розподілу тарифу на дві окремі складові за принципом вхід-вихід, коли замовник послуг із транспортування газу оплачує фіксовану частку на «вході» в газотранспортну систему, а іншу частину — залежно від напрямку «виходу» законтрактованого обсягу газу. Такий принцип дасть змогу прозоріше формувати правила використання вітчизняних складових ГТС, особливо газосховищ, нерезидентами, які замовлятимуть в української сторони послуги із транзиту та зберігання природного газу.

Не менш важливий аспект цієї програми — перехід на принцип бронювання вільних пропускних потужностей та застосування системи «транспортуй або плати», а також перехід на облік природного газу за його теплотворними властивостями. Реалізація зазначеної вище програми дасть змогу відшукати оптимальну організаційно-правову форму управління об’єктами ГТС, а також сформувати позиційний план переговорного процесу з потенційними партнерами щодо пошуку прийнятних та ефективних моделей використання вітчизняної ГТС.                                                                                  

Віталій ЧЕПІЖКО, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Едуард СТАВИЦЬКИЙ. Народився в 1972 році в м. Лебедин Сумської області. Має дві вищі освіти. 2007—2010 рр. — голова правління НАК «Надра України», 2010—2012 рр. — голова Державної служби геології та надр України.  З 23. 04. 2012 р. по 24. 12. 2012 р. — міністр екології та природних ресурсів, з  24 грудня 2012 року призначений міністром енергетики та вугільної промисловості.