Інженером-електриком він став після закінчення Національної гірничої академії. Актором — після отримання диплома Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Хоч театр приваблював набагато раніше. Нині він головний сержант взводу розвідувальної роти 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, «освіту» якому дав начальний центр ДШВ і сама війна. Усе це про одну людину, цікаву, різносторонню, сильну.
У березні 2022 року, як і дуже багато чоловіків, він убезпечив родину за кордоном і зі спокійною душею став на захист своєї країни. У бригаді бійця з позивним «Скіф» вважають ветераном. За його плечима — розвідувальні й штурмові дії на херсонському напрямку, гарячі точки на карті Донеччини, зокрема Бахмут і Соледар, три поранення. Після кожного він повертався до своїх хлопців. Інакше не міг і не мав права.
На навчаннях він зосереджений, заточений на досягнення максимального результату, вимагає від підлеглих враховувати будь-які дрібниці й нюанси, що виникають на полігоні. З досвіду знає: в реальних умовах відпрацьовані до автоматизму дії врятують не одне життя побратимів.
Актором мріяв стати ще під час інженерної кар’єри. Йому було затісно у технічних шорах, тож і шукав драйву, який і знайшов на курсах театральної майстерності. Мистецтво затягувало поступово, але невідворотно. Сцена настільки захопила Олексія, що стала справою всього подальшого життя. У театрі він відкрив багато внутрішніх «я», знайшов покликання, створив міцну родину. На сцені Дніпровського театру «Віримо» минуло десять напружених, але напрочуд плідних і по-творчому щасливих років.
Найвдалішою своєю кінороботою вважає проєкт «Виклик», де актори працювали на одному майданчику з реальними рятувальниками. «Багатьох із них — і начальників, і простих бійців ДСНС — нині впізнаю на кадрах ліквідації наслідків російських ракетних обстрілів. Вони не вміють працювати погано, — Олексій досі в захваті від цих людей. — Навіть на зйомках ми просто роти розкривали від захвату. Рятувальники засвідчили, що вони справжні герої. Роботою в цьому проєкті пишаюся. Інші за участю російських акторів хочу викреслити з пам’яті як страшний сон».
Ось так війна змусила переосмислити більшість зробленого й накреслити плани на майбутнє. Навіть після 2014 року більшість кінопроєктів, згадує Олексій, було спрямовано на російськомовну аудиторію і глядача, за участі російських акторів. Йому було дико усвідомлювати, що після 24 лютого більшість із колишніх партнерів на знімальному майданчику не відгукувалися на повідомлення українських колег. росіянам було байдуже. А вони ж тут жили, працювали, спілкувалися з нами…
Після Перемоги «Скіф» повернеться до справи всього свого життя — кіноіндустрії. Робота у проєкті «Виклик» упевнила, що українцям до снаги знімати якісний продукт. «Змінюватимемо наше кіно. Очікую сплеску вітчизняного кіновиробництва, нових фільмів, знятих нами про нас і для нас, — мріє «Скіф».
Юрій МЕДУНИЦЯ,
офіцер служби зв’язків із громадськістю 46 оаембр,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+