СТРАТЕГІЯ

Дружба дружбою, але економіка вимагає передусім прагматичних підходів
до розв’язання нагальних проблем

 

 

Віртуальний «пряник», яким заманювали Україну в Митний Союз державні мужі, експерти та політики сусідньої держави, судячи з сьогоднішніх реалій, належного враження на керівництво нашої держави не справив. Не допоміг і «батіг» у вигляді обмеження доступу на російський ринок м’ясомолочної, металургійної та іншої продукції українського виробництва. Хоча останнє рикошетом ударило і по пересічному росіянину, який змушений купувати те, що пропонують місцеві монополісти за  встановленими ними цінами. До речі, про те, що «торговельні війни» матимуть негативний вплив для обох країн, попереджали відомі російські вчені, проте у Кремлі до них не дуже дослухаються. Більше того, непоступливість керівництва РФ у питанні перегляду ціни на газ продовжує використовуватися як найсильніший засіб тиску на Україну. Очільники нашої держави у свою чергу змушені активно шукати вихід зі складної ситуації. Адже підписана минулим урядом кабальна для нашої держави угода про закупівлю та транзит російського газу продовжує негативно впливати на українську економіку.

 

Політико-економічна солянка

Мабуть, саме так можна охарактеризувати комплекс дій щодо нашої держави з боку російського керівництва. Оскільки його представники неодноразово заявляли, що Митний союз вигідніший для України, ніж для Росії, то у зв’язку з цим виникає питання: чому ж тоді з такою наполегливістю нас запрошують до цього об’єднання? Альтруїзм, як відомо, не належить до визначальних чеснот офіційної Москви. Переконливе підтвердження цьому — події минулого місяця. Якщо раніше провідні особи помаранчевої революції викликали у російських очільників алергію, то після заяви МЗС РФ від 5 серпня цього року, про яку, до речі, російський президент сказав, що це позиція керівництва держави, можна було б подумати, що офіційна Москва змінила свої колишні оцінки. «Виходимо з того, що судовий розгляд стосовно Тимошенко повинен бути справедливим і неупередженим, відповідати всім вимогам українського законодавства при забезпеченні можливостей захисту та дотримання елементарних гуманітарних норм і правил», — говорилося у заяві зовнішньополітичного відомства Росії. Можна було б, звичайно, сперечатися з приводу того, що це означає, але Дмитро Медведєв швидко і публічно розставив крапки на «і»: «Ми розуміємо, яким чином судять Тимошенко і за що. Її судять за домовленість з Росією, а не за колишні гріхи». Отже, коли заходить мова про поповнення державного бюджету, а отже й про національні інтереси російської держави, її керівництво готове захищати навіть своїх вчорашніх ідеологічних супротивників, лише б доларова ріка з України за газ не міліла. У той же час конкретні кроки і наміри української влади, яка прагне захистити національні інтереси своєї країни, у Москві сприймаються так, наче «Нафтогаз» прагне підім’яти під себе «Газпром», а не навпаки.

Прагматизм і ще раз прагматизм

 Задекларувавши саме таку стратегічну лінію взаємовідносин з іншими країнами, українська влада намагається дотримуватися її в своїй діяльності. Тому цілком вмотивованим є прагнення керівництва держави «питання газу» перевести у цивілізовані рамки. І саме з цієї позиції і слід оцінювати заяву керівника українського уряду Миколи Азарова під час нещодавнього спілкування з журналістами. Зокрема, коли Микола Янович зазначив, що діючі газові контракти 2009 року суперечать українсько-російським міжурядовим угодам від 2004 року, і пояснив: «У чому полягають наші аргументи? Відповідно до міжурядової угоди, що ратифікована Верховною Радою і Державною Думою і яка набула чинності в 2004 році, щорічний обсяг поставок газу, умови транзиту і ціна визначаються спеціальним міжурядовим протоколом. На превеликий жаль, починаючи з 2005 року, це положення, що має силу міждержавної угоди, тобто стоїть вище за господарські контракти і вище за внутрішньодержавне законодавство, жодного разу не виконувалося. І тому ми вважаємо, що контракт, який було укладено в січні 2009 року, суперечить, або, принаймні, в тій частині, що стосується щорічних уточнень угод, не виконувався і не виконується».

Більше того, вчора Прем’єр, а потім і Президент підтвердили, що для позитивного вирішення спору і приведення газових контрактів до цивілізованих норм, будуть застосовані додаткові важелі. Вчора на брифінгу для журналістів Микола Азаров повідомив про реформування «Нафтогазу», яке фактично приведе до ліквідації цієї структури. Натомість, очевидно, будуть утворені нові підрозділи, які працюватимуть ефективніше в напрямку енергозабезпечення країни. Окрім цього, таке реформування дасть цілком об∂рунтований привід для перегляду діючих газових контрактів. У відповідь голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер вирішив, очевидно, поблазнювати: «Звичайно, після злиття з «Газпромом» «Нафтогаз України» як суб`єкт господарювання припинить своє існування, буде ліквідаційний період, і через певний час після настання всіх необхідних формальностей діятиме на цьому ринку абсолютно інша нова компанія», — саме ці його слова поширила прес-служба відомства. Хоча він прекрасно знає, що ніякого злиття «Нафтогазу» з «Газпромом» не буде — про це неодноразово заявляло керівництво нашої держави.

Добре сміється той...

Представникам російської влади варто було запам’ятати, або хоча б занотувати думки Президента України Віктора Януковича, які він висловив під час нещодавнього спілкування з журналістами у Донецьку: «У відносинах з будь-якою державою, тим більше з Росією, завжди були, є і будуть розбіжності з приводу захисту національних інтересів. Ми маємо власну позицію, що передбачає захист українських національних інтересів. У відносинах з Росією потрібно шукати компроміс, а іноді і робити поступки. Але поступки будуть не за рахунок суверенітету України».

Російським політикам не слід також розцінювати як шантаж заяви України про майбутнє зменшення закупівлі газу та звернення до Стокгольмського арбітражного суду у випадку недосягнення домовленостей з російською стороною щодо «газового питання». Адже, на думку експертів, перегляд контрактів цілком можна аргументувати не лише питаннями нелегітимності укладених угод, а й ситуацією на ринку газу. Наприклад, поява в дуже великій кількості скрапленого газу в Європі призвела до значного зниження газової ціни для Західної Європи. Окрім того, приклади досягнення успіхів у подібній ситуації вже є. Так, наприкінці липня одна з провідних енергетичних компаній Італії «Edison» домоглася від «Газпрому» перегляду контракту в бік зниження ціни: приблизно на 200 мільйонів євро лише в цьому році. Аргументувала таке рішення вона тим, що зазнає збитків, закуповуючи російський газ за довгостроковими контрактами набагато дорожче, ніж він коштує на ринку. Тобто це те, що має на сьогодні Україна. До речі, «Газпром» пішов на такі поступки скоріше всього через боязнь програти справу в суді, де вона мала розглядатися. На Газпром з аналогічним формулюванням готові подати позов й інші великі компанії, зокрема E.O.N., яка купує половину всього російського газу в Німеччині. Ситуація для України зараз розвивається у вигідному напрямку. У світовій економіці спостерігаються серйозні коливання, які не сприятимуть сильному підвищенню цін на нафту. Тому при веденні переговорів з російською стороною суд може стати одним з інструментів переговорів. І тоді можна буде побачити, кому після цього буде «весело».

 

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Як повідомила прес-служба Президента України,  Віктор Янукович  доручив Прем’єр-міністру Миколі Азарову до 1 жовтня 2011 року забезпечити підготовку та подати на розгляд Керуючої ради Комітету з економічних реформ проект програми реформування НАК «Нафтогаз України». Також глава держави доручив уряду до 1 жовтня підготувати та внести на розгляд Верховної Ради законопроекти про внесення змін до законодавчих актів стосовно реформування НАК «Нафтогаз України».