ГЕНОМ

Від того, де людство найближчим часом  поставить кому у цьому реченні, великою мірою  залежить використання трансгенів

Що насправді означає абревіатура ГМО? Генетична модифікація — це внесення змін до набору генів (геном) з метою вироблення в організму нових властивостей. Природа змінює і перемішує гени випадковим чином (так виникають мутації), але людина знає вже достатньо, щоб маніпулювати генами самостійно. 

Традиційна система виведення нових порід і сортів може схрещувати одну породу свині з іншою або два сорти томатів, але вона не може схрестити томати з рибою — природа не допускає такого змішання генів. А за допомогою генної інженерії вчені вже з’єднали гени риби і томатів — і ці томати, ніяк не помічені, лежать нині на наших прилавках.

В Японії експериментально внесли в геном свині ген шпинату для виробництва ненасичених жирних кислот (у тварин його немає), тобто тварину схрестили з рослиною. Думки з приводу цієї шпинатної свині (або свинячого шпинату) розділилися. Одні вважають, що м’ясо свині буде небезпечне для людини, інші — що за такими гібридами майбутнє.

Іноді маніпуляції з генами розглядають як логічне продовження селекції. Тільки замість відбору і схрещування особин з потрібними ознаками протягом багатьох поколінь генна інженерія пропонує добитися того ж таки результату одразу. Але радикальне втручання в геном (таке, якого ніколи не сталося б у природі) породжує страх непередбачених наслідків.

Нещодавно світ збентежило повідомлення про те, що французькі вчені провели найтриваліше на сьогоднішній день дослідження впливу генетично-модифікованої кукурудзи на щурів. Французи посадили гризунів на дворічну (таким є середній вік щурів) ГМО-дієту. У тваринок, які їли модифіковану кукурудзу, з’явилися злоякісні пухлини та численні пошкодження органів. Відповідно, робиться висновок: генетично-модифіковані продукти небезпечні і для здоров’я людини.

«УК» отримав коментар від прес-служби «Монсанто», компанії-виробника, чия продукція стала причиною скандалу, де говориться, що ці дослідження не відповідають сучасним вимогам і не є достовірними.

Втім, «Монсанто» — сторона зацікавлена. А що думають з цього приводу інші експерти?

«Ми все життя їмо чужі гени, але на мінотаврів не перетворилися»

Микола КУЧУК,
директор Інституту клітинної
біології та генетичної
інженерії НАН України:

— Не можна не враховувати, що дані про експеримент досить обмежені. Перш за все — і це давно відомий науці факт — лабораторні пацюки, якщо їм судилося померти своєю смертю, найчастіше вмирають саме від раку. По-друге, експеримент поставлений з безліччю помилок. І, що найголовніше, — це всього лише одне дослідження. Була взята одна лінія кукурудзи певної фірми, а висновок зроблено про небезпеку всієї ГМ-продукції. Нещодавно опубліковано заяву Федерального інституту з оцінки ризиків при Міністерстві харчування, сільського господарства та захисту споживачів Німеччини про те, що результати є сумнівними з наукової точки зору і не підтверджуються ні власними дослідженнями інституту, ні дослідженнями інших європейських учених. Мимоволі згадується професор Преображенський: «Ви робите висновки космічного масштабу і космічної ж дурості».

Ми щодня їмо чужі гени! Ми їмо яловичину, але не боїмося, що в нас виростуть роги, хоч у м’ясі містяться гени, які кодують утворення ріг. У кожній клітині є повний набір матеріального носія нуклеїнових кислот (ДНК) теляти. Але на мінотавра ніхто ще не перетворився. Так само, з’їдаючи салат, ми не забарвлюємося в зелений колір, хоч у його листі містяться гени синтезу хлорофілу. До речі, той, хто любить здорове харчування, споживає найбільшу кількість чужорідних генів. Пророслі зерна, сквашене молоко — суцільний «розсадник» нуклеїнових кислот. Якби гени впливали на нас так безпосередньо, життя давно перетворилося б на єдиний генний простір. Пам’ятаєте, у Станіслава Лема в «Солярісі» є мислячий Океан? Ось і наш світ був би живою протоплазмою, якимось конгломератом рослин, бактерій, розуму і почуттів. Але подібного взаємного розчинення не відбувається. Навпаки, кожен вид обирає лише ту програму, яку отримав від предків.

ГМО — це старі гени в новій комбінації. Природа тасує генетичну колоду карт, а людина їй допомагає. Візьміть БТ-токсин — відомий препарат, яким обробляють рослини, щоб захистити їх від комах. Це називається органічним землеробством. Але коли ген БТ-токсину вбудовується в рослину і вона починає сама себе захищати, ми кажемо: це ГМО. Ми боїмося слів, а не реальних речей.

Сьогодні є методи лікування за допомогою моноклональних антитіл, вироблених генно-інженерним шляхом з клітин тварин. Вони розпізнають ракові клітини і впливають саме на них. Але виробництво цих антитіл неймовірно дороге, що позначається на ціні ліків, — 1 міліграм коштує десятки тисяч доларів. А якщо використовувати трансгенні рослини, здатні продукувати аналогічні антитіла, лікування стане доступним для широких мас. Рослини як продуценти фармакологічних препаратів — це готова система виробництва білка. Треба лише мати матрицю, ген. А рослини значення не мають.

Наприклад, інтерферон на основі людського білка має багато побічних ефектів. Ми вбудували ген інтерферону в рослину (морква), який захищає від інфекції. 2 г морквини достатньо, щоб лікуватися від інфекції. Є рослини, в які ми перенесли гени мікобактерії туберкульозу. Ми пропонуємо кормову рослину люцерну, яка по суті їстівна вакцина. Ген з бактерії утворює поверхневий білок, який, потрапляючи в організм тварини, викликає утворення антитіл. Коли вони зустрінуться зі справжнім збудником, тварина або людина не захворіють.

Є ще цікавий проект: антитіла проти раку молочної залози.

Генна терапія давно увійшла в наше життя. Простий приклад — діабет. Раніше хворим кололи бичачий або свинячий інсулін, нині — вироблений з бактерій. Загалом багато препаратів створені з ГМО, скажімо, моноклональні антитіла при онкології, інсулін. Без них сучасна фармацевтика існувати не може. Якщо ви бачите на упаковці слово «рекомбінантний» — це ГМО. Одного разу на парламентських слуханнях я підняв руку і запитав: «Якщо завтра в країні зникне інсулін, тому що він здебільшого рекомбінантний, люди вам подякують?».

Страх перед ГМО існує від незнання, від побоювання людини перед новим. Хоч із тим, чого в природі немає, ми не працюємо, цим наш метод відрізняється від фізичних та хімічних технологій.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Продукти, в яких використовують ГМО найчастіше

• ГМ-СОЯ може входити до складу хліба, печива, дитячого харчування, маргарину, супів, їжі швидкого приготування, м’ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси, сосисок, паштетів), борошна, цукерок, морозива, чипсів, шоколаду, соусів, соєвого молока.

• ГМ-кукурудза (МАЇС) може бути в таких продуктах, як їжа швидкого приготування, супи, соуси, приправи, чипси, жуйка, суміші для тістечок. 

• ГМ- КРОХМАЛЬ може міститися в ще більшому спектрі продуктів, у тому числі і в тих, які люблять діти, наприклад у йогуртах.

«Небезпека від ГМ-конструкцій більша, ніж від хімічних сполук»

Тетяна ТИМОЧКО,
голова Всеукраїнської екологічної ліги:

— Експерименти французьких учених зі щурами, яких годували ГМ-кукурудзою, повністю достовірні. По суті, вони просто підтвердили дані доктора біологічних наук Ірини Єрмакової, яка займається цим питанням у Росії ще з 2005 р. У своїх дослідженнях вона вивчала вплив ГМ-сої на здоров’я щурів і довела, що ГМ-соя може спричинити онкологічні захворювання, безпліддя, алергію, високий рівень смертності та захворюваності новонароджених щурят.

У чому ж різниця між звичайними й генетично-модифікованими рослинами? Зовні вони однаковісінькі. Але в процесі селекції схрещуються близькі, схожі, споріднені види. А під час схрещування шляхом генної інженерії схрещуються види, які ніколи не можуть бути поєднані в природі, наприклад рослини і тварини. Людина змінює фізіологічні характеристики рослин, наділяючи їх бажаними ознаками й позбавляючи непотрібних: швидкий чи уповільнений термін дозрівання, інший вміст білків і жирних кислот, підвищений вміст вітамінів. І все це досягається прямим і коротким шляхом — завдяки «вирізанню» фрагмента ДНК і вставленню його до ДНК іншого організму.

Так, картопля отримала ген грунтової бактерії Bacillus thuringiensis, що виробляє Вt-білок і відлякує колорадського жука. Тобто в природі таке поєднання ніколи не відбулось би. Невідомо, як поведе себе цей чужорідний ген, коли потрапить до людського організму, адже порушений геном рослини стає нестабільним і може проявляти непередбачувані ознаки.

На непередбачуваності генетично-модифікованих організмів неодноразово наголошував науковий радник уряду Норвегії професор Тер’є Траавік, який займається генною інженерією понад 20 років. Він заявив, що можлива небезпека від ГМ-конструкцій вища, ніж від хімічних сполук, оскільки вони абсолютно незнайомі навколишньому середовищу, вони не розпадаються, а, навпаки, приймаються клітиною, де можуть безконтрольно розмножуватися і мутувати. На його думку, потрібно незалежні дослідження, які проводилися б не на корпоративні кошти.

Встановлено, що наслідками вживання людиною ГМ-продуктів можуть бути алергічні захворювання, порушення обміну речовин, поява стійкості мікрофлори людини до антибіотиків, віддалений канцерогенний, тератогенний та мутагенний ефекти внаслідок безпосередньої дії трансгенних білків.

Бактерії були першими організмами, генетично-модифікованими в лабораторії. Нині їх використовують для різних цілей, з яких надзвичайно важливою є виробництво великої кількості людських білків, які можуть використовуватися в медицині. Так, генетично-модифіковані бактерії застосовують для виробництва людського інсуліну. Також бактерії використовують для виробництва факторів згортання крові для лікування гемофілії тощо. Пацієнти знають, яким чином були отримані ці ліки.

Але головна різниця полягає в тому, що до людського організму не потрапляє саме ГМО, а лише ізольований білок без решти компонентів. Тобто модифікована частка геному, яка становить загрозу, не входить до складу ліків, на відміну від продуктів харчування, отриманих з ГМО.

Найпоширеніші ГМ-культури — це соя, кукурудза, пшениця, буряк, тютюн, бавовна, ріпак (олійна рослина), картопля, полуниця, городина. Тобто всі продукти харчування, до складу яких входять ці компоненти, можуть містити ГМО. Це, перш за все, ковбасні вироби та напівфабрикати. Також ГМО міститься у дитячому харчуванні, в кондитерських і хлібобулочних виробах. ГМ-сою щедро додають у печиво й шоколад, борошно, цукерки й морозиво.

Офіційно підтверджених даних про те, що 30% чаю й кави на українському ринку містить ГМО, як пишуть деякі видання, немає. Проте за браку належного державного контролю така ситуація цілком вірогідна.

Після опублікування результатів досліджень французьких експертів влада України ухвалила рішення про необхідність масової перевірки продуктів харчування та насіння на вміст ГМ-компонентів. Що покажуть результати такої перевірки, не відомо, оскільки в Україні лабораторна база недостатня для якісних масштабних досліджень, отже результати не завжди можуть бути об’єктивними.

Щодо надпису на кожному продукті «Без ГМО», то наша організація, Всеукраїнська екологічна ліга, ще з 2008 р. пропонує відмінити це абсурдне маркування на всіх продуктах. У 2009 р. ми домоглися ухвалення постанови Кабінету Міністрів щодо обов’язкового маркування лише тих продуктів, де вміст ГМО перевищує 0,9 % (усталена у світі цифра). Але лобісти ГМО провели у Верховній Раді закон, який зобов’язав маркувати все. Це абсурд. Нещодавно, 2 жовтня, уряд нарешті прийняв за основу законопроект, який дає змогу товаровиробникам продукції, в якій не міститься ГМО, не вказувати це на упаковці. Але обов’язково буде інформація на тій продукції, яка містить ГМО, а відповідальність нестиме виробник цих продуктів харчування. І в цьому разі величезну роль мають відіграти органи державного контролю, щоб унеможливити порушення закону.

«Йдемо шляхом удосконалення агротехнології»

Ігор ГРИНИК,
директор Інституту садівництва
Національної академії аграрних наук,
академік НААН

Світовою топ-новиною стало повідомлення французьких учених про прямий зв’язок між онкологічними захворюваннями та продуктами з ГМО. В Європі назріває скандал, оскільки Єврокомісія свого часу дала дозвіл на закупівлю і використання генетично-модифікованої американської кукурудзи. Наскільки ця проблема актуальна для України? Одну з її граней для «УК» коментує директор Інституту садівництва академії аграрних наук, академік НААН Ігор Гриник.

— Ігоре Володимировичу, ви тривалий час займаєтесь селекційною роботою. То чи справді яблуко з черв’ячком корисніше від плоду-красеня, який шкідники обходять десятою дорогою?

— Однозначно. Органічне виробництво поза конкуренцією щодо якості продукції.

— Але чимало політиків, а за ними і вчені стверджують, що лише генетично-модифіковані організми, які застосовуються в сільському господарстві, задовольняють постійно зростаючі потреби в продовольстві, адже передбачається, що за 30 років населення планети зросте на три мільярди. Генетично-модифіковані культури офіційно вирощують на 134 мільйонах гектарів, переважно в США, Бразилії, Аргентині, Індії та Китаї. А що в Україні?

— В Україні немає жодного офіційно зареєстрованого генетично-модифікованого організму.

— Тим часом експерти стверджують, що близько мільйона гектарів нашої землі засіяні насінням сої, кукурудзи, картоплі та буряку.

— А це вже проблема контролю якості зарубіжного посівного і садивного матеріалу. На жаль, вона далеко не досконала.

— Цілком імовірно, що в умовах хаосу, який у нас твориться в сільгоспвиробництві, на українських землях зарубіжні компанії ще й недозволені досліди проводять. Зокрема, років 15 тому було виявлено площі картоплі, засаджені модифікованим насінням, — одна із зарубіжних компаній проводила там досліди. Завдяки зусиллям тодішнього начальника Української насіннєвої інспекції Віктора Маласая зібраний там урожай знищили. Але де гарантія, що в кишенях ті бульби не рознесли по всій Україні? Як з таким злом боротися?

— У нас бракує відповідного законодавства, а отже, й політичної волі поставити надійний заслін неконтрольованому використанню ГМО. Не йдеться про заборону. Вчені працюють і надалі працюватимуть, використовуючи методи генної інженерії. Прогрес не зупинити — його треба правильно, контрольовано і з користю для людини використовувати.

— За свідченнями інформагентств, у деяких країнах площі ГМО-культур почали зменшувати. Причина проста: фермери відмовляються від таких культур, бо споживачі не хочуть купувати продукти з вмістом ГМО.

— Додам, що в Польщі взагалі заборонено вирощувати такі культури. Борються з їх засиллям в Угорщині. Якщо не вжити заходів надійного контролю, то зарубіжні компанії можуть змістити центр уваги для продовження дослідів і виробництва ГМО-насіння в Україні.

— З минулого року в ЄС дозволили поставки тваринних кормів, в яких міститься до 0,1 неперевірених і несанкціонованих матеріалів ГМО. Експерти пояснюють це тим, що Європа втрачає контроль над власним виробництвом їжі на догоду американським експортерам. Зрозуміло, що в нас такого контролю, як в ЄС, немає. На нашу територію простіше скидати все, що не прийме ЄС. Вихід, гадаю, один: нарощення власного виробництва продуктів, які були б дешевші і якісніші, ніж зарубіжні. Чи можливо це з плодами саду?

— Саме таке завдання поставили перед собою вчені нашого інституту. Звичайно, за тісної співпраці з виробничниками. ГМО в роботі не використовуємо. Натомість пропонуємо агротехнології, що дають змогу підвищити інтенсивність садівництва. Крок за кроком ідемо до мети. І якщо починаючи з 1986 року врожайність садів у всіх категоріях господарств падала, то цього року очікуємо значне збільшення збору плодів. Усі вони вирощені без ГМО. Тож купуйте вітчизняні яблука без остраху і споживайте на здоров’я.

А це насправді так? Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

ОКРЕМА ДУМКА

Проблема вибору — не в тому, яку кукурудзу їсти

Наталія ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр»

Отже, що маємо сьогодні? Рослини, яким ввели в геном чужий додатковий ген, мають поліпшені смакові якості, а тварини краще ростуть та розвиваються. Трансгенні овочі довше зберігаються, трансгенна пшениця не страждає від рослинних хвороб, трансгенна картопля не боїться колорадського жука. Головний аргумент на захист генетично-модифікованих організмів — що саме вони допоможуть розв’язати продовольчі проблеми на нашій планеті.

Противники такої думки стверджують, що ГМО-кукурудза, соя і картопля значно дорожчі, ніж рослини, вирощені традиційним способом. Крім того, раніше фермер міг залишати собі частину врожаю «на насіння». Тепер таке зробити неможливо, тому що генетично-модифіковані рослини не дають життєздатного насіння. Тобто це вигідно передусім постачальникам посадкового матеріалу.

Уже модифіковано понад 100 рослин, але немає контролю за тим, хто, де і скільки їх вирощує в нашій країні, тож можливо перехресне запилення таких рослин і дикорослих. Ніхто не знає, який буде наслідок, як це відобразиться на довкіллі в подальшому. Чи не збудеться страшне пророцтво письменника-фантаста Джона Віндема? У 1951 р. вийшов його роман «День трифідів», у якому розповідається про те, що модифіковані рослини, які люди створили для виробництва олії, вийшли з-під контролю і знищили цивілізацію.

Ймовірно, в майбутньому за допомогою генної корекції можна буде виправляти помилки в нуклеотидних реєстрах. Можна, — якщо будемо знати як, — ліквідувати всі хвороби сучасного світу — від СНІДу до артриту. Певне втручання в програму ембріона — і народиться здорова сильна дитина. Але де гарантія, що в цієї «виправленої» дитини не проявиться через якийсь час «таємний» ген, прихований ворог? Чи не станеться так, що, коректуючи один ген, ми змінимо і весь комплекс, і ця зміна, викликана виїмкою однієї літери, перестановкою однієї ланки, може відгукнутися на нащадках? Чи буде людство жити щасливо, позбувшись страшних хвороб, або це буде зовсім інше людство й інша цивілізація? І чи буде вона взагалі? Сьогодні на ці запитання ніхто не може дати відповіді.

Дедалі частіше в суспільстві лунають вимоги заборонити ГМО. Споживачі вважають, що повинні мати право вибору. Але чи маємо ми насправді цей вибір?

Були часи, коли намагалися заборонити генетику. Але вона довела своє право на існування. Пізніше розшифрували геном людини, і це вважається величезним науковим досягненням. Учені вивчають генетичні хвороби і намагаються з ними боротися. На генну інженерію медики покладають великі надії, в медицині з’явився новий напрям — гемотерапія, за допомогою якої медики сподіваються успішно лікувати важкі інфекції. Тоді де межа, за якою людство повинне зупинитися? Хто скаже: це дозволено, а це заборонено?

Нині проблема вибору зовсім не в тому, яку кукурудзу їсти. Проблема значно серйозніша — яким шляхом має йти людство. Обираючи техногенний розвиток, ми повинні усвідомлювати: зупинок на цьому шляху немає. Процес пізнання зупинити не можна. ГМО всього лише один крок на цьому шляху. Цифрові технології, Інтернет, мобільний зв’язок, нанотехнології — все це вже увійшло в наше життя. Але що буде через 50, 100 років? Які наслідки несуть ці технології для здоров’я окремої людини і людства загалом? Цього ніхто не знає. Але ми зробили свій вибір, і поки не знайдемо йому альтернативи, зупинок на цьому шляху не буде.

Існує гіпотеза, що генну інженерію знали ще в доісторичні часи, а кентаври і химери — її творіння. Однією з технократичних цивілізацій вважають атлантів. Мовляв, вони вторглися не туди, куди слід було, тому Атлантида загинула. Можливо, це всього лише красива легенда… 

Матеріал підготували Наталія ДОЛИНА, Микола ПЕТРУШЕНКО, «Урядовий кур’єр»