Органи місцевої влади отримають більші права та можливості для застосування нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Зокрема йдеться про зміни до статті 17 Закону «Про теплопостачання». Нині повноваження щодо встановлення тарифів та ліцензування діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії належать виключно Національній комісії, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). 

Проект закону України «Про внесення змін до Закону «Про теплопостачання» передбачає передачу цих повноважень до органів місцевого самоврядування (ОМС). Про це під час експертної зустрічі у Комунікативному центрі уряду «Питання передачі органам місцевого самоврядування повноважень у галузі теплопостачання» повідомила начальник управління економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Наталя Хоцянівська. Тергромади встановлюватимуть тарифи на теплоенергію, що виробляється на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії в обсягах, які не перевищують 55 тисяч Гкал на рік. 

Кожен має визначитися

Перший аргумент — ліцензіатам НКРЕКП (підприємства теплоенергетики) з глибинки їздити по погодження кожного документа до Києва незручно та затратно. Тому такі зміни в законодавстві будуть ще одним кроком держави на шляху до децентралізації. Другий аргумент — біопаливо вважають ресурсом місцевим, а не стратегічним (це здебільшого переробка продуктів сільського господарства та деревини). А його споживачі — місцеві органи влади знають, скільки їм потрібно відповідних котлів і чи вистачить місцевого ресурсу.

«На сьогодні, згідно з нормативами, кожне місто зобов’язане розробити схему теплопостачання. І територіальна громада визначатиме, в якому районі варто залишати централізоване опалення, газове або електричне», — наголошує президент Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» Арсентій Блащук.

За оцінкою Біоенергетичної асоціації України, сектор біоенергетики заміщує на рік близько 2 мільярди кубічних метрів газу (згідно з енергетичним балансом країни 2013 року), а до 2020-го ця цифра має зрости до 7,2 мільярда кубічних метрів. Тобто за ці п’ять років маємо підвищити в 3,3 раза заміщення газу біомасою в котельних населення, ЖКГ, бюджетній сфері, промисловості. Щоб це швидко зробити, уряд в 2014 році прийняв дві постанови №453 та №293 щодо середьозважених тарифів ЖКГ для населення та бюджетної сфери, які мають стимулювати виробництво та використання альтернативних видів палива. Але у зв’язку з розширенням повноважень місцевих органів ці постанови потрібно ухвалити у новій редакції, а їхня чинністю розповсюдиться і на місцеві органи влади.

В інтересах споживачів

 «В Австрії та Німеччині тарифи на відновлювані види енергії регулюють з центру. В Україні так само зробили із зеленими тарифами на електроенергію (встановлюють у центрі). Якщо переносимо їх формування на альтернативні види палива на місця, то там встановлюватимуть по-своєму і можуть занижувати. А лише фіксований тариф дає інвесторові гарантію заходити в цей сектор. Якщо хочемо швидко, як запланував уряд, у 3,5 раза наростити заміщення газу біомасою, то повинні в цей сектор масово завести приватних інвесторів (держава не має коштів, щоб будувати такі котельні)», — занепокоєний голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.

Заохотити інвесторів не знижувати тарифи, а зменшувати споживання теплоенергії на об’єктах інфраструктури (у дитсадках, школах, лікарнях) можна завдяки інвестиційній складовій. ОМС має їх зобов’язати передбачити утеплення об’єктів, які вони опалюють. Так міста будуть зацікавлені у зниженні витрат завдяки енергоефективності.

Стати ощадливими у споживанні тепла індивідуальним власникам житла допоможуть пічки. За словами Георгія Гелетухи, наприклад, в Австрії у населення понад мільйон сучасних пічок (більш ніж деревоопалювальних котлів). Вони мають ККД 90%, не потребують електрики, працюють на різних видах палива. Виробництво таких пічок та брикетів з агросировини для них — слушна пропозиція для бізнесу.

Середньозважені тарифи для відновлюваних видів енергії мають працювати на економіку кожного міста і країни. Тому деякі експерти пропонують делегувати повноваження щодо їхнього формування областям. Є пропозиції й щодо введення до Закону «Про теплопостачання» норми про обов’язкове оснащення всіх споживачів теплової енергії лічильниками, що стимулюватиме впроваджувати заходи з енергозбереження. За даними Мінрегіонбуду, із 755 підприємств, які працюють у сфері теплопостачання, 98,9% оснащено приладами обліку, але тільки 35% споживачів житлового фонду мають побудинковий облік.

КОМПЕТЕНТНО

Наталія ЛАГУТІНА,
начальник відділення альтернативних видів палива
Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження:

— Cировиною для виробництва біопалива можуть бути відходи сільського та лісового господарства (солома, лушпиння соняшника, відходи після прибирання кукурудзи, тріска тощо). Держенергоефективності відповідно до покладених на нього завдань здійснює ідентифікацію палива як альтернативного з видачею свідоцтва про належність палива до альтернативного. З Реєстром виробників альтернативних видів палива, в якому, зокрема, наведена інформація щодо підприємств виробників палива, їх адреси, вид палива, що вони виробляють, можна ознайомитися на офіційному сайті  Держенергоефективності. Необхідність масової заміни зношеного газового обладнання протягом наступних років відкриває перспективу для його заміни на більш дешеві, ефективні твердопаливні котли, що працюють на біопаливі. На місцевому рівні (у селищі, районі) потрібно  розглядати питання щодо організації підприємств з виробництва палива за рахунок використання місцевих ресурсів та подальшого його використання для виробництва з нього теплової енергії.

ДОВІДКА «УК»

Європейський досвід переконує, що електроенергія, видобута з відновлюваних джерел, відіграє дедалі більшу роль у загальному енергетичному балансі. Згідно з даними фахівців Біоенергетичної асоціації України, в ЄС частка відновлюваних джерел сягає 20%, а в окремих країнах перевищує 30%.

За інформацією Держстату, за 2013 рік частка відновлюваних джерел в Україні у валовому кінцевому споживанні становить 3,45%. Цей показник має збільшуватися у зв’язку з нагальною потребою заміщення російського газу альтернативними видами палива. Відповідно до енергетичної стратегії України до 2030 року, прогнозують у загальному балансі встановлення потужностей до рівня 12,6%.