ПРАВІЧНЕ 

Хміль-виноград — символ життєвої сили


Фестиваль «Цвіт вишиванки» Тернопіль скликав уже вп’яте. Цього разу понад 150 майстрів народної творчості приїхали з 12 областей та зі столиці.

Євген Філь, голова правління обласного благодійного фонду «Цвіт вишиванки», каже, що Тернопіль для проведення цього фестивалю вибрали невипадково. Адже це місто є центром краю, що об’єднує різні етнографічні групи українського народу: Галичини, Волині та Поділля. А ще Тернопільщина славиться на весь світ борщівською вишивкою. І такий факт. За  словами заступника голови облдержадміністрації Юрія Желіховського, це один з небагатьох масових заходів, у якому всі гілки обласної влади знаходять цілковите порозуміння.

Майстерня з Буковини Оксана Мороз. Фото автора

Фестиваль, безперечно, визначив для себе кілька головних завдань. Передовсім — прагне привернути увагу до народної культури. У свою чергу майстри мають добру нагоду не лише показати свої творіння, а й обмінятися досвідом, розширити контакти. Скажімо, Оксана Мороз приїхала на фестиваль з буковинського села Ошихліби. Вона представила різні вироби: вишиті сорочки, блузки, весільні костюми. Майстриня каже, щодня вишиває по 10 годин. Із хобі вишивка стала для неї основною працею.

Антоній Возний, напевно, був наймолодшим учасником фестивалю — йому незабаром виповниться рік. Братик Анатолій — добра опора Антонію. 

Серед заходів, що відбувалися в рамках фестивалю, не можна не приділити уваги конкурсу на найкращий весільний костюм. Наряд обов’язково мусила представляти молода пара, виготовити-вишити власноруч або наречена, або наречений, а якщо разом — то ще й додатковий бал від журі за це могли заробити. Власний костюм треба було також репрезентувати чи захищати: розповісти про тканину, техніку виконання, значення вишитої символіки, до якого регіону належить. Дмитро Заблоцький та Мар’яна Томків із с. Білоскірка Тернопільського району на рушник щастя стануть у вересні. На реєстрацію шлюбу прийдуть у національних костюмах, які створили самі. На сукні молодої цвістимуть вишиті червоні маки,  волошки, колосся, що укупі символізуватимуть вірність, кохання та багатство. На Дмитровій сорочці  переважатимуть ромби, як знак мужності, чоловічого начала.

Майбутній стоматолог Ірина Воркун любить дарувати людям і посмішку, і власноруч створені речі.

А от Ірина та Олександр Сукачі з Гусятинського району в шлюбі живуть  понад 20 років. Проте весільний наряд зберегли й виставили його на конкурс.

— На чоловічій сорочці, — розповідає пані Ірина, — вишила так званий лабіринт, що означає поєднання земного з вічним життям. Навіть не гадалося, що цей елемент стане для моєї сім’ї таким надто важливим і трагічним — втратила 13-річного сина. Але Бог не полишив нас із чоловіком у глибокій журі та подарував сина Назарчика, якому вже п’ять рочків. Мабуть тому, що на нашому весільному костюмі є стилізовані листки хмелю-винограду — символу життєвої сили, яка перемагає.

Власне, весільний костюм родини Сукачів найбільш вразив поважне журі конкурсу. За пальму першості Ірина та Олександр отримали й матеріальну винагороду — п’ять тисяч гривень.