Директор Полтавського 
краєзнавчого музею
Катерина ФЕСИК

Одному із «семи чудес Полтавщини» — Полтавському краєзнавчому музею — 120 років. Біля його витоків стояли вчені й митці світового масштабу — Василь Докучаєв, Володимир Вернадський, Вадим Щербаківський, Василь Кричевський, Іван Зарецький. Тут побували президенти і прем’єр-міністри, дипломати і космонавти. Тільки за останні 20 років заклад відвідали 6 мільйонів громадян України та зарубіжжя. За цей час музейну скарбницю поповнено на 25 тисяч експонатів. А загалом колекційна збірка налічує їх близько 300 тисяч!

 — Катерино Борисівно, чи є у фондах музею експонати, які не можна побачити ніде у світі?

 — У нас є речі надзвичайно рідкісні. Наприклад, обладунки самурая, їх всього кілька у світі. Маємо рідкісну єгипетську колекцію, в основі якої — дуплетні матеріали з Каїрського музею. Також зберігаємо особисті речі Василя Кочубея, Леоніда Глібова, стародруки XVI—XVII ст., старовинні українські рушники, килими, одяг. Є в нас колекція писанок — понад 450 одиниць, яку музею передала поміщиця Катерина Скаржинська. Загалом вона подарувала закладу понад 20 тисяч предметів зі свого, першого на Полтавщині, приватного музею. Колекція цікава тим, що зібрані писанки із Західної і Східної України — суто полтавські, датовані 1856 роком.

Будівля Полтавського краєзнавчого музею, перлина неоукраїнського стилю

— А чому не розповідаєте про кімнату зброї?

— Справді, є в нас і доволі велика колекція зброї. Одна з найбільших в Україні. Вона сформована ще на початку ХХ ст. завдяки Павлові Павловичу Бобровському. Він багато подорожував світом на початку 1900-х, і скрізь, де бував, купував зброю, яку потім передавав до Полтавського губернського музею. Сьогодні думаємо про те, щоб зробити цю колекцію максимально доступною для людей. Бо чимало одиниць зброї — справжні витвори мистецтва. Скажімо, є китайська рушниця завдовжки майже три метри, що виготовлена на початку ХІХ ст., рідкісні інкрустовані пістолі, датовані XVIІІ— ХІХ ст., їх у скарбниці приблизно 300 одиниць, старовинний німецький меч правосуддя незвичайної хвилястої конструкції.

 Єгипетська колекція Павла Бобровського

— Подейкують, у Полтавському краєзнавчому музеї періодично трапляються містичні події…

 — У 2006 році, саме на Великдень, представляли етномистецьку виставку, основним атрибутом якої було пасхальне дерево, уквітчане писанками. Воно було зроблене з гілок американського клена. Так от, уявіть собі, пролежавши в музеї кілька тижнів, ці гілки раптом розбрунькувалися. Це диво навіть сфотографували. Очевидно, гілки проросли під дією якоїсь енергії, яка тут є. Або під час гоголівських святкувань у квітні відкрилася посмертна обручка Миколи Гоголя з його волоссям.

 — Як це «відкрилася»?

 — Волосся закладене в порожнину, що зачиняється спеціальним інкрустованим механізмом. Цей замок сам по собі відімкнувся. Під склом. Усі музейні експонати мають свою енергетику. Її можна відчути, коли в залі немає відвідувачів.

Модель поховального човна. Фото з музейного архіву

— Відчували, що до якогось експоната підходити не хочеться, а інший, навпаки, притягує?

— Ні, такого не було. Я дуже люблю музей. Коли заходжу в приміщення, завжди подумки дякую Богові, що надав можливість тут працювати, спілкуватися з колегами. Отримую від цього потужний імпульс до життя.

— На першому поверсі музею стоїть велетенський «мамонт»...

— Це реконструкція з природничої колекції. Матеріали знайдено на Полтавщині, а сформований він фахівцями Української академії наук. Це найбільший реконструйований мамонт в Україні.

— Розкажіть про кипарисові хрести, що зберігаються у фондах музею.

— Їх знайдено під час археологічних розкопок у селі Лютенька Гадяцького району. Скоріше за все, вони з усипальниці рідних гетьмана Брюховецького, і їх завезли до України. Дослідження тривають, і ми плануємо найближчим часом ці експонати реставрувати.

— Чи вціліла перша колекція тоді ще Полтавського земського природничо-історичного музею, що містила безцінні зразки грунтів?

— Так, на щастя. Хоча під час Великої Вітчизняної війни приміщення музею було сильно зруйноване. Щоб зберегти ці безцінні реліквії для нащадків, співробітники переховували колекцію в підвалах допоміжних будівель. До речі, основу колекції, зібраної на Полтавщині протягом 1888—1894 років під керівництвом професора Василя Докучаєва, складають 4202 зразки грунтів, 42 — гірських порід, 123 — валунів, колекція молюсків та гербарій 862 видів рослин. Нині працюємо з науковцями щодо комплексного дослідження грунтів Кременчуцького району. Нас цікавлять зміни, що сталися з грунтами за 120 років.

— Крім дослідницької, займаєтеся з колегами ще й видавничою діяльністю...

— За останнє десятиліття реалізували дев’ять видавничих проектів, що є першою спробою видати комплексні дослідження історії Полтавського регіону. Світ побачили майже 50 різних видань. Нещодавно видали дві праці Вадима Щербаківського: «Українське мистецтво» й «Архітектура в Україні». Ця праця, до речі, надрукована вперше. І продовжуємо досліджувати його архіви, що перебувають в Англії.

— Чим ще живе Полтавський краєзнавчий музей?

— На початку квітня відбудеться ювілейна виставка Леоніда Григоровича Тоцького — художника, академіка, який багато зробив із відновлення і реставрації будівлі музею. Виставка представить 24 унікальні мозаїчні праці. Водночас виконуємо реставраційні внутрішні роботи, працюємо над створенням нової експозиції. У перспективі плануємо створити етнографічно-ландшафтний комплекс на території музею з містечком народних майстрів, виставковими залами, сувенірними кіосками, рекреаційною залою для відвідувачів у музейному дендрологічному сквері...

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Катерина ФЕСИК. Народилася у Полтаві. За фахом — педагог. У Полтавському краєзнавчому музеї  працює 33 роки, з 2000 р. — директором. Заслужений працівник культури України.