Представники Національної спілки журналістів України і Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» здійснили візит до Японії на запрошення Японського фонду майбутніх поколінь (JOF). Із чотирьох членів української делегації двоє — секретар НСЖУ Сергій Шевченко й президентка ВБФ «Журналістська ініціатива» Людмила Мех — прибули в Токіо з Косова, де під час війни працювали. Ще двоє — голова обласного осередку НСЖУ та головний редактор газети «Черкаський край» Тетяна Калиновська і фрилансерка Олена Макаренко — з Черкащини.

Правда з перших вуст

Метою поїздки було донести до іноземної аудиторії правду з вуст медійників про події в Україні: страхіття російської агресії, геноцид і воєнні злочини окупантів, а також про інформаційний фронт, на якому щодня журналісти відбивають атаки московської пропаганди. А ще — залучити широку громадськість до волонтерської, доброчинної допомоги народові дружньої держави.

— Японський благодійний фонд майбутніх поколінь упродовж чотирьох років працює з українськими журналістами в реалізації екологічних ініціатив. Україна і Японія постраждали від радіоактивного забруднення, — розповіла Тетяна Калиновська, — тому дві країни спільно впроваджують заходи, щоб подолати екологічне лихо. Журналісти популяризують ініціативи й підсумки заходів.

Досі відбувався обмін делегаціями науковців, освітян, громадськості. Попри війну, цього року поїздка відбулася.

— Чому в японців, на вашу думку, виникла потреба почути слова правди?

— В українському посольстві в Японії ми дізналися, як із перших днів війни японці підтримують українців. Як розповів під час зустрічі Надзвичайний і Повноважний посол України в Японії Сергій Корсунський, до установи приходило багато людей. Діти несли свої скарбнички, іграшки для українських дітей. Місцевим жителям важливо знати факти не лише з інтернету, ефіру чи періодики, а й з уст очевидців, українських журналістів, відчути їхні емоції та зрозуміти переживання.

До представників преси, авторитетних об’єднань в інформаційній галузі завжди є суспільна довіра: з НСЖУ, як відомо, співпрацюють ЮНЕСКО, Європейська і Міжнародна федерації журналістів тощо. Потрібно дійти до людей, які щиро співчувають українцям, пропонують їм допомогу в біді та бажають, щоб правда стала відома всьому світові. Ми розповідали, що відбувається, як українські журналісти воюють на фронті. Інші передають інформацію з окупованих територій, ризикуючи життям. Розповідали й про те, як Черкащина приймає переселенців, тил забезпечує продовольчу безпеку країни.

Журналісти привезли унікальний випуск українсько-литовського друкованого видання «Ми з України» й кілька примірників обласної газети «Черкаський край».

Більшість японців отримує інформацію про Україну з міжнародних джерел, на які російський вплив величезний. Щоб протидіяти цьому, проводили багато лекцій, зустрічей, пресконференцій, інтерв’ю. Я за все життя не дала стільки інтерв’ю, як за час візиту. Такі зустрічі відбувалися щодня в різних аудиторіях серед колег, представників влади, громад, культури. Вразили два благодійні концерти в Японії скрипаля Олега Криси, який родом із України, а живе в Америці. Мета була зібрати кошти на підтримку українських музикантів та журналістів.

В одному окопі з бійцями

— Чим цікавилися прості японці під час зустрічей? — запитую у Тетяни Калиновської.

— Як працюють журналісти, чи готують у нас військових журналістів. Ми розповіли, як із 24 лютого всі українські медійники стали військовими журналістами, бо працюємо на інформаційному фронті. Розказали, скільки міжнародних організацій і фондів надають підтримку українським журналістам, постачаючи захисне спорядження, аптечки, допомагають навчанням та методичними матеріалами, як врятувати життя собі чи тому, хто поруч. Говорили і про постраждалих від війни — скільки загинуло та поранено колег. Довелося розвінчувати російські міфи, що журналісти недоторканні і що загарбники додержуються у війні хоч якихось правил чи законів. Насправді ніхто з окупантів не зважає на позначки PRESS.

Одна молода японська журналістка запитала, чи не бояться українські медійники писати про війну. Я щиро зізналася, що кожна людина хвилюється за себе, родину, близьких, яким ворог може зашкодити. Але іншого виходу в журналістів немає, бо мають фіксувати трагедію, яка відбувається. Навіть на окупованих територіях назви популярних українських медіа підхоплюють окупанти й тиражують неправду під брендами наших ЗМІ. І це одна з причин того, чому український журналіст не має права мовчати. В окупованих південних та східних областях друковані видання не виходять, але журналісти знаходять шлях до читача в інтернеті й соцмережах.

Опікувався українською делегацією виконавчий директор JOF Джунічі Ковака, громадський діяч і редактор журналу. Українська делегація стала учасницею інформаційних заходів, які провела JOF у липні. Заходи відбувалися не лише у столиці, а й на півдні країни в місті Фукуока, де діє об’єднання українців. Це були переважно зустрічі із громадськістю, пресою, представниками організацій і підприємств, які підтримують Україну під час війни.

Інтерес до України не згасає

Перебуваючи у Посольстві України в Японії, українські журналісти висловили вдячність друзям України — корпорації GREEN COOP, чий офіс працює в місті Фукуока, а бізнес пов’язаний з аграрною галуззю. Вони підтримують працівників ЗМІ. У місті Сайтама українські журналісти спілкувалися з керівництвом і активістами JOF, японськими колегами, які готували публікації про візит української делегації.

Після публічних заходів надійшли пожертви японців на окремий рахунок НСЖУ — у створений творчою спілкою Фонд пам’яті загиблих журналістів. Від підприємців надійшли кошти для виплат дітям і членам родин загиблих під час війни журналістів. Зробив пожертву із власних заощаджень відомий у Японії майстер айкідо Такеда Йошінобу. Найбільша підтримка надійшла від компанії GREEN COOP.

В Україні зараз приймають заявки від журналістів і медійних організацій на допомогу фонду. Акцент — на фізично постраждалих журналістів і ЗМІ, які втратили матеріальну базу на окупованих територіях. В Україну вже надійшли чималі суми.

Японських колег здивувало, що українська влада не має змоги підтримувати українські ЗМІ як інструмент в інформаційній роботі. У важливих проєктах японські ЗМІ завжди відчувають підтримку влади. Члени делегації пояснили, що левова частка ресурсів держави йде на забезпечення фронту всім необхідним, тому медійникам часто доводиться волонтерити або просити допомоги, щоб виконувати свій обов’язок.