Сполучені Штати й інші країни не повинні зволікати з наданням Україні сучасних видів озброєнь, зокрема далекобійних ракет ATACMS, касетних боєприпасів, винищувачів F-16 та штурмовиків A-10. Після того, що сталося з Каховською ГЕС, а також на тлі інших потенційних масштабних загроз Україна має отримати все необхідне, щоб швидше досягти перемоги й позбавити росію часу й можливостей завдавати більшої шкоди. Таку позицію висловив в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу під час засідання Робочої групи США — Україна у Вашингтоні американський посол при НАТО (2008—2009), колишній спецпредставник США з питань України Курт ВОЛКЕР.

— Українські війська проводять наступальні дії та визволяють окуповані території. Як ви оцінюєте перебіг і перспективи українського контрнаступу?

— Гадаю, все відбувається дуже обережно й на нинішньому етапі достатньо добре. ЗСУ максимально економлять свої сили. Я б сказав, вони радше вивчають реакцію росіян на атаки на різних напрямках і головним чином адаптують свої дії залежно від того, як росіяни реагують. Українські сили намагаються з’ясувати, де можуть здобути перевагу, щоб швидко просунутися вперед і визволити значно більше територій. ЗСУ справді досягли певних успіхів, які вражають, хоч не думаю, що це було їхньою головною метою. Вони змогли визволити кілька населених пунктів під час наступу, і це вже добре. Гадаю, на нинішньому етапі вони досягли більшого, ніж очікували. Однак на мою думку, застосування ЗСУ основних сил усе ще далеко попереду. Вони намагаються оцінити, де атаки будуть найбільш продуктивними.

— На вашу думку, чи одержала Україна достатню підтримку від США та інших країн для успішного проведення контрнаступальних операцій?

— Вона отримала достатньо, щоб мати змогу успішно провести контрнаступ. Це стосується артилерії, високоточних боєприпасів, бронетехніки, зокрема бойових машин, танків тощо. Протиповітряна оборона надзвичайно важлива. Але це не означає, що ми зробили все. Ми могли б докласти більших зусиль. І  мали зробити більше на цьому етапі.

Прикро, що ми утримувалися від передачі Україні окремих видів озброєнь через те відчуття, що не хотіли б провокувати росію, не хотіли б, знаєте, спричинити ядерної ескалації тощо. Тож гадаю, це стало причиною того, що ми зробили менше, ніж могли й мали б зробити.

— Маєте на увазі передати Україні системи ATACMS?

— Так, ATACMS, касетні боєприпаси. Треба було раніше надати літаки. І я все ще вважаю, що корисно було б передати штурмовики A-10 на додаток до того, що робимо з F-16, що також можна було б прискорити. Отже, є багато того, що мали б передати, але досі не робимо цього.

— Посол України Оксана Маркарова в недавньому інтерв’ю повідомила, що риторика адміністрації США стосовно ракет ATACMS для України змінилася від «просто забудьте» до того, що це питання вже обговорюють. Що можете про це сказати? Чому адміністрація США так довго тримала це питання на паузі й що могло змінитися?

— Знов-таки, причина в тому, що адміністрація США намагається не провокувати росію. Вона боїться застосування росіянами ядерної зброї, стурбована можливістю ескалації на інших напрямах. Тому дуже й дуже обережна. Тож, у підсумку не зробили того, що могли б. Сподіваюся, що Посол Маркарова має рацію і Сполучені Штати переглядають це. Але поки що не чув нічого такого.

— Чи має Конгрес достатньої двопартійної підтримки для ухвалення нового пакета для України, оскільки є протилежні голоси з правого та лівого крила?

— Абсолютно. Немає сумнівів, що підтримка достатня. Існує лише близько десятка голосів у Палаті представників і два-три голоси в Сенаті проти подальшої допомоги Україні. Серед решти — повна підтримка. Тому не бачу ризику браку достатньої підтримки.

— Навіть у контексті складних переговорів у Конгресі щодо ліміту держборгу та скорочення витрат?

— Під час переговорів щодо ліміту боргу жодного разу не поставало питання, чи потрібно продовжувати підтримку України. Підтримку здебільшого передбачено, і насправді ніхто не мав бажання багато обговорювати це питання, бо законодавці хочуть повернутися до нього восени, коли настане час. Тож вони не хотіли загострювати дискусії на нинішньому етапі.

— Чому, на вашу думку, адміністрація США не поспішає визнавати, хто саме підірвав дамбу на Каховській ГЕС, хоч Україна надає, здавалося б, вичерпну інформацію, яка вказує безпосередньо на росію?

— В адміністрації США збирають факти про те, хто що й коли підірвав. Але  думаю, ви втрачаєте стратегічний момент: нічого такого не сталося б, якби не той факт, що саме російські сили напали на Україну. Це вони контролювали дамбу впродовж року. Це вони заклали туди вибухівку. Тож має бути чітко зрозуміло, що відбувається. І все-таки вважаю, що Сполучені Штати надзвичайно обережні в тому, як діяти в цій ситуації. Саме на цьому етапі ми перебуваємо.

— На конференції у Вашингтоні ви разом з іншими експертами говорили про можливість застосування росією ядерної зброї. Тож яка ймовірність того, що путін піде на цей крок і якою має бути реакція Заходу?

— Насамперед  думаю, це дуже малоймовірно. І головна причина, чому так вважаю, полягає в тому, що це нічого не дасть росії у воєнному плані й загалом не допоможе їй досягти жодних цілей. Це просто не сприятиме ні захопленню територій, ні їх утриманню, ні перемозі у війні. Через це, гадаю, російські військові не підтримають такого рішення.

росіяни готові так само, як і в ситуації із греблею, підірвати ЗАЕС під час відступу й зробити її не придатною для українців. Було висловлено чітке застереження, що застосування ядерної зброї призведе до прямих наслідків для сил рф. Тому думаю, що російські військові хотіли б цього уникнути. До того ж, рішення приймає не сам путін, а кілька людей, які мають бути частиною цього ланцюжка. Тож, на мою думку, це дуже малоймовірно.

Навіть якби це сталося — припускаю, що це могла б бути тактична ядерна зброя, а не стратегічна — як на мене, це однаково не призвело б до великих змін у перебігу війни.

— А як щодо потенційної небезпеки для Запорізької АЕС?

— Це видається більш вірогідним. росіяни замінували її, зберігають там боєприпаси. І думаю, вони готові так само, як і в ситуації з греблею, якщо їм доведеться евакуюватися, і можуть підірвати станцію під час відступу й зробити її не придатною для українців.

— Що мав би зробити Захід у цій ситуації?

— Поспішити. Прискорити постачання зброї в Україну, допомогти українцям здобути вирішальну перемогу, щоб росія мала менше часу та можливостей завдати ще більшої шкоди.

— Наступного місяця у Вільнюсі має відбутися саміт НАТО. Чи згодні ви з тим, що членство України в Альянсі — найкраща гарантія безпеки від потенційної нової агресії рф?

— Абсолютно. Зараз не можна дійти іншого висновку, крім того, що росія зберігає наміри напасти на Україну і зробить це за будь-якої нагоди. Тож щоб цього не сталося, найкраще рішення — членство України в НАТО. Не думаю, що це відбудеться у Вільнюсі, але вважаю, що Вільнюський саміт має вивести Україну на чіткий шлях.

— Чи може Україна розраховувати на більш рішучу позицію Альянсу, ніж на просту обіцянку стати членом НАТО?

— Вважаю, що просто зараз навколо цього триває широка дискусія. Багато наших європейських союзників запропонували свої міркування щодо членства України в НАТО й готові висловитися більше про це у Вільнюсі.

На мою думку, це було представлено держсекретареві Блінкену на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Осло, і гадаю, він привіз цей меседж до Вашингтона, де зараз в адміністрації розглядають, що можемо зробити.

Ярослав ДОВГОПОЛ, 
Вашингтон
Укрінформ