Сумська область належить до регіонів з великими покладами корисних копалин. Це стосується насамперед сировини для будівельних підприємств — цегельних, керамічних, а також піску, крейди тощо. Усе це — основа для виробництва різних видів цегли, клінкеру, плитки, будівельних розчинів, бетону, вапна.
Про нинішній стан справ і перспективи розвитку сировинної бази промисловості будівельних матеріалів, розвідки геологічних надр краю кореспондентові «УК» розповідає головний геолог ПрАТ «Суми-надра» Костянтин ТКАЧОВ.
— Костянтине Яковичу, як оцінюєте сировинні можливості Сумщини порівняно з іншими регіонами України?
— За даними Державного геологічного фонду України, мінерально-сировинна база області на 50,4% складається з паливно-енергетичної сировини (нафта, газ, конденсат, торф), 44,4 — сировини для будівельних матеріалів, майже 4 — прісні підземні води, 1,2% — інші види корисних копалин.
На сьогодні налічується 389 об’єктів обліку (з урахуванням комплексності 325 родовищ) з 20 видів корисних копалин. Є державного та місцевого значення. У нас значні запаси нафти, газу, конденсату і торфу, а з місцевих — значні поклади сировини насамперед для будівельних матеріалів. Область не можна назвати Клондайком, однак і применшувати її геологічні можливості не варто.
— Наскільки ефективно використовують природні багатства будівельного профілю?
— Сировинну базу недостатньо вивчено, рівень освоєння низький, тож перспективні потреби краю стан справ явно не задовольняє. На Сумщині 134 відповідні родовища, з яких розробляють 25 — переважно це цегельна сировина, пісок і крейда. Цегельна сировина — це здебільшого суглинки, з яких виробляють рядову керамічну цеглу марок 75—100.
Якщо на початку 1990-х працювало 176 цегельних заводів, які виробляли за рік близько 200 мільйонів штук цегли, то з роками більшість із них припинила роботу. Причини різні, зокрема і зниження попиту — на ринок вийшли газоблоки, які широко використовують для мурування стін. Більша частина розвіданих запасів глин і суглинків для виробництва грубої кераміки припадає на дрібні родовища з низькою якістю сировини.
Нині особливо популярні лицьова керамічна цегла виробництва роменського ПрАТ «Слобожанська будівельна кераміка» та високоякісна клінкерна цегла сумського ТОВ «Керамейя» — лідера сучасного ринку будівельних матеріалів. Усе це завдяки сучасним технологіям виробництва. До слова, «Керамейя» недавно відзначила 15-річчя. Весь цей час колектив незмінно очолює досвідчений промисловець організатор виробництва Іван Телющенко. Він ініціював створення підприємства, продукція якого нині широко знана в різних куточках України та більш як десяти інших країнах — Чорногорії, Грузії, Чехії, Литві, Монголії тощо.
А пісок видобувають кілька десятків підприємств, які експлуатують переважно дрібні, часто не розвідані поклади, а на балансовому обліку перебувають лише 18 родовищ, з яких розробляють вісім.
— Чи можна оцінити перспективи попиту на будівельні матеріали хоч на найближчі десять років?
— До 2030-го він зросте щонайменше удвічі-втричі, що значно перевищує нинішні річні обсяги видобутку. Запобігти дефіциту можна і потрібно за рахунок нарощування потужності підприємств, експлуатації нових розвіданих родовищ, зміцненню сировинної бази завдяки розширенню перспективних ділянок, інших важливих важелів економічного й організаційного характеру.
— Що саме, на вашу думку, найдужче гальмує розвідування та експлуатацію родовищ?
— Перша причина — надзвичайно громіздка і тривала процедура отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, які надає Державна служба геології та надр України (Держгеонадра). Подані документи замість 3—5 місяців розглядають упродовж 2—3 років, навіть з незначними правками повертають по 5—10 разів. Щоправда, останнім часом завдяки нинішньому керівництву Держгеонадр процедура видачі ліцензій значно прискорилася. А ще ж погодження проєктів розроблення, гірничого відведення, які так само розтягуються на місяці.
Друга — оформлення земельних відводів. З утворенням ОТГ ця процедура часто заходить у глухий кут лише з однієї причини — через некомпетентність і незнання суті справи на місцях. Мовляв, земля наша, решта нас не цікавить. Тепер майже всі орні землі розпайовано, тож їх отримання неможливе, а землі запасу державної та комунальної власності представлено невеликими фрагментами в заплавах річок і на заболочених ділянках.
Один приклад. В Охтирці є родовище будівельного піску озеро Соснове, геологічна будова якого насамперед через заболоченість дуже складна, однак під силу фахівцям. Свого часу Суми-надра отримали спеціальний дозвіл на розроблення родовища і планують розпочати роботи. Однак на заваді згадуване земельне питання. Цей проєкт надзвичайно вигідний охтирській громаді, бо крім видобутку якісного піску для її господарських потреб передбачено створення рекреаційної зони для місцевих жителів та гостей міста. А це нові робочі місця, додаткові відрахування до бюджетів різних рівнів, Пенсійного фонду, облаштування сучасної інфраструктури у мальовничому куточку райцентру. Залишається сподіватися, що переможуть не тільки здоровий глузд, а й економічні, екологічні та інші аргументи.
Третя причина — гострий брак кваліфікованих геологів. На жаль, старше покоління спеціалістів відходить, а гідної заміни немає.
— Яким бачиться майбутнє області в цьому контексті в такій ситуації?
— Сподіваюся на краще. Фахівці Суми-надра розробили детальну поетапну програму розвитку мінерально-сировинної бази Сумської області, яка передбачає залучення коштів інвесторів та користувачів надр, а не державного бюджету. Іншими словами, річ лише в розумінні ролі та значення мінерально-сировинного комплексу, адже завдяки активнішому пошуку й використанню місцевих корисних копалин насамперед для будівельної індустрії Сумщина може істотно зміцнити регіональну економіку.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Костянтин ТКАЧОВ. Народився 1946 року в с. Опанасівка Коренєвського району Курської області. Закінчив Київський геолого-розвідувальний технікум і геологічний факультет Таджицького університету за спеціальністю «пошуки і розвідка родовищ корисних копалин».
Трудову діяльність розпочав 1966 року техніком-геологом у високогірній партії Паміру. Працював геологом Харківської геологорозвідувальної експедиції — розвідував родовища гіпсу, пісковиків, кварцитів, тугоплавких глин на Харківщині, Сумщині, Полтавщині. Саме тоді відкрили найпотужніше в Україні Берестовенківське родовище скляних пісків у Червоноградському районі на Харківщині і перше на Сумщині родовище залізних руд Первомайське у Глухівському районі. Працював старшим геологом Ебеляхської партії в Якутії на розвідці найпотужнішого в колишньому СРСР родовища розсипних алмазів.
З 1990-го живе в Сумах. Завідував територіальним геологічним відділом у Сумській області ДП «Геоінформ України», 1998-го створив ЗАТ «Суми-надра», яке очолював до цього року. Нині — його головний геолог. Почесний розвідник надр України.
ДОВІДКА «УК»
ЗАТ «Суми-надра» (нині ПрАТ) створено 30 січня 1998-го. Упродовж перших двох років спеціалісти вивчали зсувні процеси на Сумщині, склали два геологічні звіти і кадастр 117 зсувів за міжнародною класифікацією, які отримали високу оцінку провідних фахівців-геологів України.
За останні 20 років завдяки вивченню родовищ будівельних корисних копалин для забезпечення сировиною будівельників Сумщини зокрема пісками та крейдою, глиною тугоплавкою, цегельною сировиною, на 20 родовищах та їхніх ділянках проведено геолого-економічну оцінку із затвердженням запасів Державною комісією України (ДКЗ). Більшість родовищ досліджено вперше, до них складено проєкти розробки, на основі яких їх експлуатують.
За завданням МОН для шкіл України як навчальний посібник уперше підготовлено 10 тисяч колекційних наборів гірських порід та мінералів України.
Ми в Google+