Незабаром Карашинська ОТГ в Корсунь-Шевченківському районі на Черкащині зустрічатиме сотні гостей: громада планує провести одразу три власних фестивалі. До того ж тут за традицією очікують на чергову делегацію гостей з Китаю. Про особливості життя громади, її будні та досягнення журналісти дізналися під час прес-туру, організованого Черкаським центром розвитку місцевого самоврядування, створеним за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону.
Торік тут уперше провели місцевий «Гарбуз-фест», започаткувавши унікальну традицію. Цьогоріч замахнулися вже на три заходи: крім згаданого, тут відбудеться літній «Квітка-фест» (за назвою квітучого села, що увійшло до складу громади) та «Китай-фест» (міжнародне свято).
Щодо Китаю, то його з цією громадою пов’язує давня дружба. Торік село Карашину відвідав Надзвичайний і Повноважний посол КНР в Україні Ду Вей. Він прибув, щоб ушанувати пам’ять льотчика, народного героя Китаю, уродженця села Черепин Григорія Кулішенка, який брав участь в антияпонській визвольній війні і якого за мужність і ратні подвиги у Китаї називають летючим тигром. Місцева громадська організація «Оберіг громади» отримала від уряду КНР 5 тисяч доларів на розвиток музею Григорія Кулішенка, створеного в місцевій школі. Планують спорудити пам’ятник героєві на його батьківщині.
Найактивніших селян об’єднав «Оберіг громади», який очолює ініціативна Наталя Кузка. Актив успішно реалізував десяток проектів, а нині працює над розвитком економіки та зайнятості населення. Тут планують навчальні поїздки до інших громад, щоб перейняти досвід і потім розвивати в себе фермерство, садівництво, кооперативний рух. Також працюють над розробленням туристського маршруту, аби Карашина незабаром стала відомою на всю Україну.
Уже сьогодні тут діють кілька успішних кооперативів і фермерських господарств, з-поміж яких сімейна ферма «Кізонька» у селі Глушки. Родина Усиків утримує сотню кіз, виграла не один грант на розвиток свого бізнесу. А нині фермери налагоджують виробництво сирів та морозива у промислових масштабах.
Як вдалося переконатися, громада унікальна своїми людьми, які цілеспрямовано й натхненно її розвивають. Яскравий приклад — реалізація проекту «Включай активність — створюй успішну громаду». У всіх десяти селах, які входять до ОТГ, активно діють органи самоорганізації населення. Вони прагнуть прискорити темпи розвитку, врахувати інтереси членів громади, організовувати людей для спільних робіт.
— Децентралізація дала нам змогу розвивати кожне село, і люди активно беруть у цьому участь, — констатує голова громади Анатолій Пархоменко. — Селяни вже оцінили переваги реформування. Раніше в місцевій школі температура взимку трималася на рівні 8—14 градусів тепла, нині завдяки турботі активу — вище як 20. Узяли курс на впровадження енергоощадності й термомодернізації шкіл, дитсадків та ФАПів і вже частково впровадили задумане. Молодшим школярам забезпечуємо безплатне харчування. Активно розвиваємо таланти наших дітей, і вони перемагають на районних та обласних олімпіадах. Виховуємо їх патріотами: наш гурток маленьких джур «Орли» із села Квітки став одним із найкращих у районі.
Люди бачать, що децентралізація — це нові дитячі та спортивний майданчики, Wi-Fi у громадських місцях, утеплений ФАП, нові твердопаливні котли, модернізація шкіл і дитсадків, вуличне освітлення, щебеневі та асфальтовані дороги. І все це всього за рік. Тому сьогодні будь-який житель села може сказати, що децентралізація — це добре.
Цікаво: бажання приєднатися до Карашинської громади недавно виявили жителі села Валява сусіднього Городищенського району. Нині саме триває процес його приєднання. Недарма кажуть: риба шукає де глибше, а люди — де краще.
Край цей дуже гарний, з мальовничими краєвидами та роботящими привітними людьми. І село Карашина, і навколишні поселення, що нині входять до об’єднаної територіальної громади, славні бурхливим історичним минулим і не менш яскравим сьогоденням. Через Карашину проходив Чорний шлях, що його проклали татари в Україну повз Черкаси, Корсунь, Київ, прямуючи до Львова. Саме біля Чорної скелі в селі один із трьох бродів, де можна поблизу Корсуня-Шевченківського перейти річку Рось. Сама ж назва села походить від тюркського «карасу» — «чорна вода» та монгольської «ши» — скеля, камінь.
Багато взявши із минувшини, нинішні карашинці впевнено прокладають шлях до щасливого завтра. Нині в 10 селах, об’єднаних громадою, понад 4000 жителів. До їхніх послуг — три школи та стільки само дитячих садочків, десять будинків культури і сільських клубів, три музеї, сім бібліотек-філіалів, вісім фельдшерсько-акушерських пунктів та медична амбулаторія. Успішно працюють бюджетоутворюючі підприємства «Урожай», «Агрорось», «Аграрник» та «Корсунь». Та й бюджет громади неабиякий — понад 14 мільйонів гривень власних надходжень. Звичайно, якщо розкласти його по поличках, вистачить поки що не на всі потреби. Там дорогу потрібно підправити, там приміщення відремонтувати, водогін прокласти. Але ж, як кажуть, крапля камінь точить.
Ми в Google+