У багатьох містах України розпочалося очищення від російсько-імперського спадку у вигляді пам’ятників, назв вулиць і площ, парків і скверів. Суми як місто з виразною проукраїнською позицією активно почало дерусифікацію топонімів. Рішенням міського голови створено відповідну робочу групу, до якої ввійшли історики, краєзнавці, профільні посадовці. Серед них сумський краєзнавець, письменник, громадський діяч Сергій П’ЯТАЧЕНКО, з яким поспілкувався «Урядовий кур’єр».

— Пане Сергію, першим етапом роботи став розгляд електрон­них петицій та онлайн-пропозицій від громадськості, яких надійшло більш як сотня, і визначення принципів перейменування та їх узгодження із законодавчою базою.

— Саме так. Члени групи проаналізували реєстр топонімів міської громади, зокрема ті, які мають мітки «рускава міра», запропонували альтернативні варіанти. У пріоритеті — колишні історичні назви, які ліквідувала радянська влада, імена видатних діячів української культури, науки, політики, визвольного руху, герої сучасної війни, відомі земляки, ті, хто презентує європейську і світову культуру. Оприлюднено перелік таких топонімів: 184 вулиці, провулки, площі в місті та 33 у старостинських округах.

— Попри перейменування попередніх років, топоніміка Сум все ще рясно маркована іменами російських діячів, що значно перевищує за кількістю імена відомих українців, а світових діячів на мапі майже нема.

— Наймасовіше перейменування відбулося в межах декомунізації 2016 року, коли розпорядженням міського голови та голови Сумської ОДА назви змінили 65 вулиць, 24 провулки, три проїзди і чотири сквери. Прізвища чекістів, більшовицьких ватажків, керівників компартії та комуністично-ідеологічні назви зникли, натомість з’явилися вулиці українських письменників, художників, акторів, козацьких ватажків, героїв АТО, повернено частину історичних назв. Однак чимало пропозицій не врахували, тому залишилося багато ідеологем «рускава міра».

На сьогодні в Сумах 445 вулиць, 156 провулків, чотири проспекти, сім площ, майдан, 35 проїздів і сім тупиків. З них понад сотню названо іменами російських діячів культури (близько 60 вулиць), міст (Брянськ, Курськ, Бєлгород, Суджа), царсько-російських полководців (Суворова, Кутузова, Ушакова, Нахімова), радянських маршалів і генералів (Малиновського, Ватутіна, Чібісова), військових і партійних діячів (Кожедуба, Ковпака, Лушпи), ідеологізованих постатей (Зої Космодем’янської, Чкалова) та інших.

Найбільше імен російських письменників, ними названо 36 вулиць і провулків. А на честь українських письменників — лише 23. Наприклад, вулиця байкаря Крилова є, а Глібова немає. Деяким замість вулиці дісталися лише провулки: наприклад Бориса Грінченка, Григорія Сковороди. А це діячі всеукраїнського масштабу, долі яких причетні до Сум.

Нема європейських письменників, хоч Шекспір, Байрон чи Міцкевич могли б долучити містян до європейської культури. А з огляду на допомогу, яку нині Україні надають саме країни походження цих митців, варто назвати вулиці їхніми іменами.

12 вулиць названо на честь російських композиторів, зокрема автора опери «Жизнь за царя» Глинки, а також Даргомижського, Мусоргського, Скрябіна та інших, ще десять — російських художників.

Важливо, що імена російських діячів мають більший стосунок до ідеології, ніж до мистецтва. Це маркери тих територій, які російська (радянська) імперія вважала своїми. Щоб від Курил до Карпат були вулиці Леніна, Пушкіна і Гагаріна. Тому шанувальникам Пушкіна й Римського-Корсакова не варто хвилюватися: ймовірне виведення цих імен за межі міської топоніміки зовсім не свідчить про якесь переслідування чи заборону читати їхні твори або слухати музику. Головне завдання — узгодити назви з українською сучасністю, її світоглядними цінностями, вкоріненням місцевої історичної пам’яті.

— А ще ж винахідники, науковці, воєначальники…

— Саме так. У нас 17 вулиць пов’язано з такими прізвищами: Кулібін, Ползунов, Попов, Ціолковський, Павлов. Українських та світових немає, крім Дарвіна. Поряд з ними Кутузов, Нахімов, Суворов, Ушаков, Олександр Невський, Степан Разін, Єрмак, Пугачов. Очевидно, що з огляду на російську воєнну агресію ці назви не просто чужі, а й ворожі.

Складним, але важливим аспектом обговорення стала наявність вулиць з іменами радянських воєначальників та діячів, яких активно використовує путінська пропаганда, вплітаючи у свою неонацистську ідеологію реваншизму та використовуючи як основну складову «побєдобєсія».

Деякі прізвища (Жуков, Федько), згідно з рекомендаціями УІНП, ще шість років тому прибрали з карти міста. Але інші, які підпадають під декомунізацію, залишилися. Часто роль радянських військових діячів розглядалася однобоко й вибірково.

Наприклад, Івана Кожедуба традиційно сприймали як льотчика-винищувача у Другій світовій війні, але забували, що він був ще й воєначальником у ганебній корейській війні, збивав американські літаки, залишався впливовим радянським політичним діячем, багаторічним депутатом і затятим комуністом, який заперечував право України на незалежність. Нині в путінській росії іменем Кожедуба називають школи та вулиці, йому встановлюють пам’ятники. Якщо у країни-агресора і країни, яка потерпає від цієї агресії, одні й ті самі герої, то щось не так або із країнами, або з героями. Імовірно, варто взяти паузу на переосмислення ролі й місця колишніх героїв.

— Міська топоніміка не вічна. Найстаріша з відомих нам назв — Роменська, яка майже 200 років не змінюється. А найперші з відомих вулиць — Велика Московська на місці нинішньої Соборної і Мала Московська на місці Горького.

— Перше відоме перейменування у Сумах відбулося 1882 року, коли рішенням міської думи Московська стала Соборною, Ворожбянська — Лебединською, Покровська — Петропавлівською. Тоді з’явилися Дворянська, Думська, а також названі на честь відомих сумських купців, наприклад, Суханівський  та Сурогінський провулки.

Найбільш масштабно до перейменування підходили більшовики. 1920 року нові назви отримали 20 вулиць, зокрема було ліквідовано ті, що пов’язані з храмами: Покровська, Соборна, Петропавлівська, Троїцька, Миколаївська, Воскресенська, Іллінська. Натомість з’явилися Леніна, Троцького, Карла Маркса, Радянська, Пролетарська, ІІІ Інтернаціоналу, Червоноармійська. 

Деякі вулиці перейменовували кілька разів. Наприклад, Суджанську, яку 1920-го переназвали на честь Троцького, 1925 року позбавили цього імені з політичних причин і повернули Суджанську, а згодом назвали на честь Максима Горького. У 1930-х роках з’явилися вулиці Дзержинського і Праці (замість Тюремної, на якій була міська в’язниця).

У період німецької окупації 1941 року замість Леніна і Фрунзе на нових табличках з’явилися імена командувача 6-ї армії Вермахту фон Рейхенау та фон Обстферльдера, а Червону площу перейменували на честь Адольфа Гітлера. Але у грудні 1941-го

площа Гітлера стала Українською, вулиця фон Райхенау —  Миколаївською, фон Обстерфельдера — Церковною. Відразу ж після входу радянських військ у Суми центральні вулиці знову перейменували. Тоді Радянська (колишня Петропавлівська) стала Сталіна й мала цю назву до 1961 року, коли набула ім’я Леніна.

— Якщо не помиляюся, найбільша кількість перейменувань припала на останні роки правління Сталіна. Тоді з усіх 357 сумських топонімів оновили 149.

— Так, у 1950—1952 роках з’явилися вулиці на честь більшовицьких ватажків і сталінських соратників (Урицького, Кірова, Володарського, Лазо, Маленкова, Баумана, Малиновського та інших), російських воєначальників (Ушакова, Нахімова, Дмитра  Донського, Олександра Невського), науковців (Вавилова, Сєченова, Павлова, Тимірязєва), письменників (Бєлінського, Горького, Льва Толстого, Крилова, Тургенєва, Короленка, Герцена, Огарьова, Добролюбова, Лєскова, Маяковського), художників (Айвазовського, Сурикова, Шишкіна, Перова).

Після смерті Сталіна і приходу до влади Хрущова 1957 року було стерто з мапи міста імена наближених до Сталіна ватажків, які потрапили в опалу до Хрущова: Молотова, Кагановича, Ворошилова, Кожедуба, Маленкова, Ковпака, Мікояна, Будьонного, Малиновського. Потім після відставки Хрущова частину назв повернули.

17 квітня 1961 року, через п’ять днів після польоту Гагаріна в космос, рішенням виконкому Сумської міськради Кустовську назвали на честь першого космонавта. У 1970—1980-х вулицям у нових мікрорайонах також надавали імена російських або комуністичних діячів, зокрема місцевих партійних керманичів: Черепіна, Коротченка тощо.

— Наступна хвиля перейменувань уже пов’язана із здобуттям Україною незалежності: 1991 року площу Леніна перейменовано на площу Незалежності, вулицю Леніна розділили на Соборну та Петропавлівську.

— У 1990-х роках з’явилася вулиця Івана Багряного, проспект Тараса Шевченка. Із 2006-го до 2013 року міська влада відновила історичні назви таких вулиць: Воскресенська, Іллінська, Троїцька, Покровська, з’явилися вулиці В’ячеслава Чорновола, Пилипа Орлика та інших.

А найбільшим у незалежній Україні стало перейменування понад 90 вулиць у 2016 році відповідно до закону про декомунізацію. У цей час вулиці назвали на честь місцевих героїв АТО, Героїв Небесної Сотні, Героїв Крут, Степана Бандери, гетьмана Мазепи, Миколи Міхновського, Івана Виговського, Андрея Шептицького, Олени Теліги, Олега Ольжича, Василя Стуса, Юрія Липи, Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Юрія Липи, Миколи Міхновського та інших славних українців. Тепер черга за  остаточним очищенням мапи міста від імперських, комуністичних та сталінських назв.

— Завершальний етап вашої роботи — формування системних пропозицій щодо надання нових проукраїнських назв сумським вулицям, які заплановано перейменувати.

— Серед нових топонімів — Ольги Кобилянської, Олени Пчілки, Григорія Квітки-Основ’яненка, Миколи Зерова, Василя Симоненка, Миколи Маркевича, письменників-земляків Якова Щоголева, Михайла Петренка, Дмитра Білоуса, Леоніда Полтави, Володимира Затуливітра, Олекси Ющенка, культурних діячів, мислителів, науковців, державників Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Олександра Потебні, Стефана Таранушенка, Агатангела Кримського, Дмитра Чижевського, Симона Петлюри, Євгена Коновальця, українських художниць Катерини Білокур та Алли Горської, композиторів і співаків Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Мирослава Скорика, Анатолія Мокренка.

Окрема увага — до повернення історичних назв, які були на мапі міста до сталінських часів. Частині вулиць запропоновано надати неіменні назви: проспекти Свободи,  Перемоги, вулиці «Просвіти», Центральної Ради, Січових стрільців, Пластова, «Червоної калини», Шістдесятників, Кобзарів Сумщини, Революції Гідності, Захисників Сумщини, Холодноярської бригади тощо. Пропонуємо кілька європейських імен: Шекспіра, Байрона, Міцкевича, Бетховена.

Важливий аспект — урахування співвідношення масштабу постаті й запропонованої вулиці, щоб не повторити помилок 2016 року, коли іменем Григорія Сковороди назвали невеличкий провулок, а Пантелеймонові Кулішу, Олегові Ольжичу, Василеві Стусу дісталися маленькі вулички на околицях міста.

Щодо традиційних пропозицій, а саме присвоювати вулицям квіткові назви, вважаємо, що в місті таких цілком достатньо: Бузкова, Березова, Вербна, Виноградна, Вишнева, Волошкова, Калинова, Каштанова, Квіткова, Кленова, Зелена, Очеретна, Соснова, Райдужна, Місячна, Сонячна, Весняна, Осіння, Травнева, Серпнева, Оксамитова тощо. Та й личать вони далеко не всім вулицям: те, що годиться для затишних і зелених околиць, навряд чи прийнятне у спальному мікрорайоні, середмісті.

Якщо ж узагальнити і підсумувати вже виконану роботу групи, то її головний підсумок такий: будь-які мітки «рускава міра» на топонімічній карті Сум залишаться в минулому.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій П’ЯТАЧЕНКО. Народився 1965 року в Сумах. Закінчив Сумський державний педагогічний інститут ім. А. Макаренка. Працював учителем, викладачем. Нині завідувач туристсько-краєзнавчого відділу Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю.

Автор поетичних збірок, численних наукових публікацій. Кандидат філологічних наук. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Лауреат Сумської обласної літературно-краєзнавчо-мистецької премії в номінації «Краєзнавство» (2019).

 

 

Фото Сергія П’ЯТАЧЕНКА