Розв’язати житлову проблему пощастило поки що тільки сотні переселенців. Але найближчим часом мешканців у містечку побільшає. «Уже 200 осіб погодилися на переїзд сюди. У когось закінчується договір оренди квартири, тому збирають речі і планують переїхати. Якщо в кожну кімнату поселити по чотири особи, це модульне містечко може вмістити 528 людей. Тут повна забезпеченість для мешканців та їхніх дітей, а головне — людей з інвалідністю. Усе обладнано для доступності й мобільності. Є аптечні пункти, за 300 метрів — зупинка транспорту, звідки можна дістатися до центру міста, за 800 метрів — садочок, за 1200 — школа», — повідомив начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін.

Півтора гектара житла

Модульне містечко для внутрішньо переміщених осіб спорудили на території медичного закладу на околиці Полтави. Воно складається із 240 модулів і займає площу трохи більшу, ніж півтора гектара. Усього змонтували шість модульних будинків. Один бокс розраховано на проживання чотирьох людей — двох дорослих і двох дітей. Площа кімнати — 13 квадратних метрів.

Кожен будинок складається із 40 модулів. Із них 18 — житлові, решта — кухня, душові, туалети, дитяча кімната. У кожному будинку чотири пральні машини та дві сушарки. Кухню обладнано електроплитами на чотири конфорки, є маленькі холодильники. Для людей з інвалідністю, а їх мешкатиме тут приблизно 40, облаштовано пандуси.

У будинках встановлено кондиціонери, які забезпечать необхідну температуру. У модулях є Wi­Fi, в коридорах — відеокамери. На один модуль підведено живлення потужністю 130 кВт. У кожній кімнаті є обігрівачі по 2 кВт, щоб мешканцям було комфортно взимку. Усі будинки мають підведену каналізацію та водопровід. У разі блекауту роботу містечка забезпечуватимуть чотири потужні дизельні генератори.

На території облаштовано два дитячі та спортивний майданчики, кілька дерев’яних альтанок для відпочинку дорослих. Є майданчики для сушіння білизни та паркувальні місця для автомобілів. На території є клумби, газони засіяно яскраво­зеленою травою. Працюють два продуктові кіоски.

На облаштування території модульного містечка витратили майже 42 мільйони гривень з обласного бюджету. Це без урахування вартості самих модулів.

Навколо модульного містечка встановлено огорожу з кількома дверима, що відчиняються за допомогою магнітного замка. На вулиці встановлено зовнішнє освітлення, по периметру до десятка відеокамер. У новому модульному містечку люди живуть безплатно.

«Я виїхала з Лисичанська 4 квітня 2022 року спочатку до Краматорська. Сподівалася незабаром повернутися додому. А потім, у лютому 2023­го, переїхала до Полтави і певний час мешкала в освітньому закладі. Коли вперше сюди приїжджала, тут ще не було білизни, ліжка були двоярусні, модулі розраховані на четверо осіб. Тож багато людей відмовилися тут поселятися. У мене ситуація критична — житло знищено, тому перебирати нічого. Ми відразу погодилися тут жити», — розповідає переселенка з Донеччини Надія Новікова.

«Нам із семирічним сином керівник дитячого садка підказала, що тут буде модульне містечко. І сказала, що можна буде написати заяву. Ми написали ще в березні, й ось нас заселили. Нормальні умови, є кухня, душ, пральна машина. Там, де ми мешкали раніше, все було інакше. Там навіть покупатися можна було тільки у визначений час», — ділиться враженнями переселенка­харків’янка Яна Реброва.

Є й вода, і зв’язок

«У мене гарне враження від мого нового помешкання, — розповідає пані Валентина з Бахмута, яка мешкає у модулі №5. — Мого міста вже немає, від квартири залишився тільки брелок із ключами. Мені тут дуже добре».

До переїзду в модульне містечко пані Валентина жила в центрі реабілітації наркозалежних. Казала, допомагала там як могла, готувала їсти із вдячності за прихисток.

Із нею у кімнаті мешкає товаришка по нещастю на ім’я Ольга. У них кімната на дві особи. За словами пані Ольги, вони з онуком приїхали до Полтави із Краматорська саме того дня, коли росіяни обстріляли ракетами тамтешній вокзал (8 квітня 2022 року). Тут їх прихистила церковна організація. Віряни надали їм і одяг, і їжу, і дах над головою. Вона за фахом кухар, то готувала при церкві їсти переселенцям. Узимку разом зі служителями возила гуманітарну допомогу, буржуйки, дрова в Чугуїв, Харків. Було страшно, але змогла пересилити свій страх. Пані Ольга має бажання й надалі допомагати потерпілим від російської агресії, адже така сама, як і вони. Та принагідно дякує полтавцям, місцевій владі за теплий прийом.

Мешканки містечка розповіли, що в них у кімнатах завжди є гаряча вода і телефонний зв’язок. Посередині модуля — велика кухня й кімната відпочинку з телевізором.  «У нас тут вечорами «Катрусин кінозал», — жартують біженки. Вони попросили журналістів написати, щоб до них переїздили якнайшвидше інші переселенці, які мають у цьому потребу. Доки тут ще є вільні місця.

На кухні три холодильники, плита, на столах квіти. За модулем закріплена прибиральниця. Але нові його мешканці запевняють, що жодних проблем із прибиранням у них не буде.

Раз на день мешканкам модульного містечка привозять безкоштовний смачний обід: суп, кашу з котлетою, вареники. Підкріпившись, можна поїхати в місто, походити його вулицями, дізнатися міські новини, зробити покупки. Чимало мешканок містечка вже мають тут друзів. Вони відвідують центр соціального обслуговування, комп’ютерні курси, масажні салони, перукарні, ательє з пошиву й ремонту одягу тощо.

Договори на проживання в містечку вимушені переселенці уклали до 31 грудня. Потім їх обіцяють продовжити. Але люди сподіваються, що доти війна закінчиться і вони повернуться додому.