Лютий ще й до середини не добіг, а у поштовій скриньці чекала купа повідомлень на оплату комунальних послуг. Першими забажали отримати за роботу ЖЕКівці, хоч їм варто платити в останню чергу, бо, якщо відверто, не заробили й копійки — в будинку, де свого часу мешканці власним коштом ремонт зробили, не здатні порядок підтримувати — єдиний раз прибиральниця у під’їзді помила підлогу, снігу не було, то й, звісно, не мали жодних проблем з прибиранням. Добре, що ЖЕКівці не додумалися авансом за ненадані послуги просити. Другими у забігу за платнею — газовики.

…Біля кас, як навесні у вулику, — тільки й розмов, що про знахабнілих газовиків. Скрупульозні платники догледіли: до їхніх повідомлень варто ставитися з особливою прискіпливістю, бо ті у рейтингу винахідливості всіх колег по цеху обскакали, придумавши простий варіант, як обдерти власників помешкання, наче липку, аби собі якнайбільше в кишеню покласти: й оком не моргнувши, до реально використаних метрів кубічних газу накинули як кому одну-дві сотні кубометрів газу. Не кожен-бо споживач зазирне до лічильника. А що зайвих кубометрів львівгазівцям видалося замало, придумали ще два хитромудрі способи отримати додаткові кошти: у квитанції нижче рядочка «до оплати» внесли ще два пункти — «плановий платіж» та «рекомендовано до оплати». Перший зірочкою-зноскою доповнили, роз’яснивши, що «плановий платіж не обов’язковий і внесений для зручності споживача». І за те, як мовиться, дякую. А що для мене зручніше, дозвольте самій вибирати. Аби зайвих грошей не викидати, квитанцію від ПАТ «Львівгазу» відклала, щоб самій усе перевірити. А біля під’їзду сусідки міні-мітинг організували, щойно платіжки отримали.

— Думала, — обурюється колишня балерина зі Львівського театру опери та балету імені Соломії Крушельницької пані Ніна, — і ніяк не можу збагнути, що воно таке і яка різниця між «плановим платежем» та «рекомендованим до оплати»?

— Та це ще півбіди, — долучилася до розмови пані Ірина, — з цим собі легко дати раду: викреслити два рядки і написати фактичну суму за використані кубометри. Але тут, додала спостережлива жінка, теж не варто поспішати до каси, а звірити показники лічильника і цифру у квитанції, бо може чекати «сюрприз» від газовиків — дописані кількасот кубометрів.

Дослухалася до поради сусідок й уважно вивчила власну квитанцію. Настала моя черга дивуватися, бо якщо вірити газовикам, то моя родина у аномально теплому жовтні використала 315 метрів кубічних газу! Та раніше навіть у холодну зимову пору стільки не зжирав мій економний «Юнкерс»! Аби таку кількість газу спалити, мала б помешкання цілодобово опалювати, тому довелося б тримати відчиненими всі вікна й двері — такого температурного «Ташкента» не витримали б! А що на лічильнику побачила, своїм очам не повірила — до зазначеної кількості спожитого блакитного палива бракувало ще понад 150 (!) кубометрів, а на календарі — вже попередній місяць та половина наступного збігла! Виходить, газовикам забаглось на стільки ж «нагріти» родину!

Звісно, до каси не побігла, а вирішила з’ясувати цінову еквілібристику у бухгалтерії ПАТ «Львівгазу». Та марно старалася: телефон для довідок, вказаний на квитанції, впродовж робочого дня був зайнятий. Сигнал «зайнято» долинав зі слухавки до ночі. Чи то газовики так захопилися підрахунками можливого заробітку, чи, даруйте, дописуванням зайвих кубометрів, але почути когось не вдалось і в наступні дні. Довелось самотужки корегувати суму на квитанції, де, до речі, дрібним шрифтом (не кожен прочитає) зазначено, що «плановий платіж» та «рекомендовано до оплати» «не є обов’язковим до оплати і введений для зручності споживача». Гадаєте, дрібниця, помилка чи поодинокий факт? Ні! — заявляють споживачі. Квитанції із «сюрпризом» отримали сотні родин. У помешканні пана Василя лише газова плита, і дружина не фанатіє над приготуванням обідів, а родина з мізерним споживанням газу мала б заплатити удвічі більше — їм теж докинули кілька десятків кубометрів газу.

Втім, це ще не вершина «винахідливості» з вибивання коштів у користувачів послуг: з газовиками конкурує ТОВ «Воля-Кабель». Та попри все пальма першості таки у згаданого оператора кабельного телебачення. Приписками вони не займаються, а діють цілком відкрито, пропонують оплатити послугу, якою ще не встигла скористатися не те що у поточному місяці, а й за наступний (на початку лютого пропонують оплатити ще й за… березень). Кабельники вирішили, що так мені (і іншим) зручніше, аніж самій вирішувати, як розпоряджатися власними фінансами! Довелося власну формулу «діалогу» з ними шукати, бо спілкування з комп’ютером, як, зрештою, й з менеджерами жодного результату не дає: збираю повідомлення за два місяці й лише тоді оплачую те, що надійшло першим. Доки триватиме не мною оголошена холодна війна, не знаю, але щоб не марнувати час на спілкування, розглядаю варіант переходу на цифрове ТБ.

А після чергових «перемовин» засіла підступна думка, а що, як у магазині додумаються брати гроші за хліб, молоко чи каву наперед, які я купуватиму завтра чи післязавтра? Чи, може, не купуватиму взагалі…