На Закарпатті урядовець взяла участь в урочистостях з нагоди завершення роботи мовного табору з експрес-підготовки угорських випускників до ЗНО. В ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Лілія Гриневич розповіла про те, які поступки для угорських випускників розробило міністерство до ЗНО цього року, коли в країні перейдуть на дворівневе складання ЗНО з української, чому запроваджують тестування на знання мови для іноземних студентів і як відбуватиметься процес імплементації Закону «Про освіту».
— Маємо торішні цифри щодо Закарпаття: 67,5% випускників — представників угорської нацменшини не подолали пропускного порога склав/не склав ЗНО з української мови. Цифри невтішні, м’яко кажучи.
— Це демонструє, що вся система освіти в школах нацменшин щодо вивчення української мови абсолютно згубна й неправильна, і вона не дає таким дітям рівних можливостей із випускниками державних шкіл, для яких українська мова материнська. Відчуваю борг України перед цими всіма випускниками. Це означає, що їм держава і школа не додали. І з цим уже тепер нічого не зробиш, нам надалі треба працювати так, щоб менші діти, які зараз у початкових класах, у середній школі, мали кращі шанси. Ми працюємо і маємо бачення виходу з цієї ситуації в освіті.
А тим політикам, які протестують проти змін, що ми впроваджуємо, пропоную прийти до такої школи на Закарпатті, зокрема в місцях компактного проживання угорців, і спробувати поспілкуватися з дітьми.
Слід розуміти, що незнання державної мови — це утиск у правах цих дітей. Ідеться не лише про те, що в них немає змоги будувати в Україні кар’єру. Ідеться навіть про отримання спеціалізованої лікарської допомоги. Такі діти завжди матимуть проблему мовного бар’єру в тій країні, громадянами якої вони є. Це ненормально. І тому ми робитимемо ці зміни.
— Ви почали з мовних таборів — щойно завершилися експрес-курси для випускників угорських і румунських шкіл «БомбеЗНО».
— Чому мовні табори саме для цих дітей? Вони особливо вразливі в цій ситуації, бо за два місяці йдуть на ЗНО, не знаючи мови. Ми, звісно ж, не мали на меті за чотири дні якісно підготувати їх до ЗНО, до якого готуються багато років, бо це неможливо. Але ми мали на меті дати їм мотивацію вчити далі українську мову, бо в них нині бар’єр через нерозуміння, незнання. Такі бар’єри, до слова, часом створюють штучно. Скажімо, 9 із 10 цих дітей багато разів бували в Угорщині, але жодного разу — в Києві чи Львові. І це означає, що такі бар’єри створюють і дорослі — ті, які не допомагають дітям ознайомитися з іншими регіонами країни. А такі проекти, як мовні табори, коли дітям з угорської меншини викладають учителі зі Львова, Києва, Донецької області, дають їм змогу відчути себе громадянами великої країни. Це таке зшивання країни зсередини і ще один з позитивних ефектів наших змін.
Цьогоріч завершує навчання в середній школі у місцях компактного проживання угорців 1361 дитина — охопити їх усіх мовними таборами не було змоги, бо в них узяли участь лише 200 угорських випускників. Тому ми запроваджуємо для випускників шкіл з угорською мовою навчання нижчий на кілька балів поріг складання ЗНО. Тобто якщо для випускників звичайних шкіл він наприклад становитиме 23 бали, то для угорців це може бути скажімо 20.
А в перспективі наступних 2—3 років хочемо створити стандарт складання ЗНО з української мови як державної і як рідної. Йдеться про те, що випускники звичайних шкіл, для яких українська мова материнська, складатимуть інакший тест, аніж діти з нацменшин, для яких материнська угорська чи, скажімо, румунська. Вимоги до тестування для випускників українських шкіл будуть вищими, ніж для випускників шкіл нацменшин. Коли запровадять дворівневе ЗНО, випускник зможе обирати, за яким стандартом йому складати тести: де українська як державна чи де як рідна мова.
— Коли можна буде поліпшити результат ЗНО для українських угорців, скажімо?
— Це справа довгого періоду, але щоб його скоротити, треба працювати вже тепер. І ми це робимо. Зокрема, вже розроблено методику, за якою у школах нацменшин поступово збільшуватиметься кількість української мови. Зараз вони мають три години на тиждень, ми збільшимо їх до п’яти. Є пілотний проект, за яким із 2023 року в початкових класах буде таке співвідношення: 20% викладання державною мовою, 80% — рідною. З 5 по 9 клас воно становитиме 40 до 60% відповідно. Зараз маємо викладання державною на рівні 15%. А в 11-му, випускному класі, це буде співвідношення 60% державною мовою до 40% рідною. Така модель дасть дітям змогу володіти мовою, знати й використовувати термінологічний апарат. Це стосуватиметься насамперед гуманітарного блоку — української мови і літератури, географії, історії України, правознавства.
— Усі перераховані ініціативи проводитимуть у межах імплементаційного періоду, про який стільки сказано? Тобто він уже почався?
— Ні, не почався. Зараз у Верховній Раді перебуває законопроект про продовження перехідного періоду, але ми сподіваємося, що, коли ухвалять закон «Про мову», буде затверджено й цей перехід в освіті, який триватиме до 2023 року.
— Ви вказали кілька етапів цього переходу. Чи всі вони лежать у парадигмі скандальної 7-ї статті Закону «Про освіту»?
— Передусім цей пункт не скандальний. Пункти Закону «Про освіту» розглядала Венеціанська комісія, і експерти не сказали, що нам треба закон скасовувати. Зараз 7-му статтю розглядають ще в Конституційному Суді — за поданням 47 депутатів Опозиційного блоку. Але Венеціанська комісія визнала, що державну мову обов’язково всі повинні знати, бо це чинник суспільної згуртованості. Тож ми розробили карту імплементації цієї статті. Вона не секретна, ми можемо надати її на запит — там чітко видно, що, коли і як ми будемо робити.
— Можете деталізувати щодо цієї карти імплементації?
— Ми мали вдосконалити спеціальне законодавство, запропонувати конкретну модель для шкіл з мовами нацменшин, яка дасть змогу знати дітям добре і рідну, і державну мови. І ми це зробили. Цей проект затвердив Кабмін.
Другий напрям — підготовка вчителів. Це масштабне підвищення кваліфікації вчителів української мови, і ми вже теж розпочали це робити. Третій — удосконалення методик і середовища вивчення української мови.
— Як це середовище можна поліпшити, взявши, до прикладу, угорську нацменшину?
— Ми запустили й профінансували з держбюджету програму, яка поліпшить обладнання кабінетів української мови у школах нацменшин. З іншого боку, дуже важливий проект, фінансований ЄС в обсязі 2 мільйони євро. Його реалізують у межах Фінської допомоги шкільній освіті України. Тут утілюємо в життя такі ініціативи, як мовні табори. Вони можуть бути довшими влітку, коротшими під час весняних та осінніх канікул, такі, як цей табір «БомбеЗНО».
Дуже важливо в середньостроковій перспективі розробити стандарт української мови як державної. Бо діти, для яких українська рідна, можуть досягти вищого рівня і швидше, а для дитини з іншою рідною мовою, тим більше з іншої мовної групи, як угорська, потрібно значно більше часу й зусиль. Тому ми запланували цей стандарт дворівневого ЗНО з української мови та літератури.
— Нововведення щодо прохідного порога очікувано викличе якщо не черговий ЗНО-скандал, то точно багато обговорень, на кшталт: чому це їм ідуть на поступки, чому для нас вищий прохідний поріг тощо. Ви готові до цих дискусій?
— Ми пояснюватимемо, аргументуватимемо, якщо хтось не в темі, що угорська, як і румунська, належать до інших мовних груп. Наприклад, діти, яким рідна угорська, не знають, що таке відмінки, родові закінчення — цього нема в їхній рідній мові. Тож їм треба більше часу на вивчення української й до них мусять бути трохи інші вимоги. А в тому, що вони сьогодні так погано знають українську мову, винна система освіти у школах з мовами нацменшин, де не приділяли належної уваги вивченню української мови. І ми це змінюємо.
Тетяна КОГУТИЧ,
Укрінформ, Ужгород
(Надруковано зі скороченням)
Ми в Google+