(Початок у номері за 29 листопада)

3. Як виплачують державну соціальну допомогу на дітей з інвалідністю або осіб з інвалідністю, яких визнано недієздатними?

Державна соціальна допомога виплачується за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю або осіб з інвалідністю, яких визнано недієздатними.

Виплату державної соціальної допомоги можна здійснювати через установи уповноважених банків за письмовою заявою одержувача згідно з чинним Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках.

У разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплату цієї допомоги продовжує відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання із дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання.

Припинення виплати державної соціальної допомоги (зокрема з надбавкою) у зв’язку з відновленням здоров’я здійснюють з місяця, наступного за тим, в якому особу не визнано особою з інвалідністю. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначається на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Особам з інвалідністю з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці, стаціонарних відділеннях територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), навчальних закладах тощо (далі установа (заклад)), виплачують 25% призначеного розміру державної соціальної допомоги.

Різниця між розміром призначеної державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, яка перебуває в установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується особі з інвалідністю з дитинства відповідно до абзацу першого цього пункту, перераховується установі (закладу), де перебуває особа з інвалідністю з дитинства, за її особистою письмовою заявою або заявою її законного представника.

У разі тимчасового вибуття з установи (закладу) у зв’язку із хворобою або за особистими мотивами (без вилучення із списку підопічних) призначена державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі за весь період відсутності в установі (закладі) з дати вибуття до дати повернення включно. Виплата у цей період проводиться на підставі наказу (витягу з наказу) установи (закладу) про зняття з матеріального забезпечення, копія якого надсилається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцезнаходженням установи (закладу), який видає розпорядження про припинення перерахування частини державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства установі (закладу).

Виплата в повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому виникли ці обставини.

Дітям з інвалідністю із числа сиріт за період перебування на повному державному утриманні державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки в банку.

Іншим дітям з інвалідністю, які перебувають у будинках-інтернатах, навчальних закладах, інших стаціонарних установах (закладах) на повному державному утриманні, призначена державна соціальна допомога виплачується в розмірі 50 відсотків та перераховується на їхні особисті рахунки в банку. При цьому частина державної соціальної допомоги, що залишилася після виплати суми державної соціальної допомоги, перераховується на банківський рахунок установи (закладу) за місцем перебування дитини і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей.

У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю в повному обсязі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникли ці обставини.

У разі тимчасового вибуття з установи (закладу) у зв’язку із хворобою або з особистих причин (без вилучення зі списку підопічних) призначена державна соціальна допомога виплачується у повному обсязі за весь період відсутності в закладі (установі) з дати вибуття до дати повернення включно. Виплата у цей період проводиться на підставі наказу (витягу з наказу) установи (закладу) про зняття з матеріального забезпечення, копія якого надсилається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем перебування законного представника дитини з інвалідністю на обліку (місцем отримання державної соціальної допомоги), який видає розпорядження про припинення перерахування частини державної соціальної допомоги дитині з інвалідністю установі (закладу).

Якщо дитину з інвалідністю, яка перебуває на повному державному утриманні, по досягненні 18-річного віку визнано особою з інвалідністю з дитинства, виплата призначеної допомоги здійснюється в розмірі 25% відповідного розміру державної соціальної допомоги з місяця, наступного за тим, у якому дитині з інвалідністю виповнилося 18 років.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення перерахунок розміру державної соціальної допомоги в такому разі здійснюють без подання заяви одержувачем і оформлюють його своїм рішенням, яке зберігається в особовій справі особи з інвалідністю з дитинства.

Суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням по її одержання.

Призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її законним представником з поважних причин (поважна причина — перебування особи з інвалідністю на лікуванні та інші обставини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, інші об’єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її законний представник не могли звернутися по їх отримання), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Утримання надмірно виплачених сум державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю проводиться із загального розміру допомоги. При цьому розмір утримання розподіляється за видами виплат пропорційно їх частці в загальному розмірі.

Під час визначення розмірів надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, із психічними порушеннями тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, здійснюється щомісячна доплата у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами можуть приймати уповноважені особи, визначені виконавчими комітетами селищних і сільських рад. Для призначення і нарахування державної соціальної допомоги, надбавки на догляд, допомоги на поховання уповноважені особи передають прийняті документи відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення.

У разі утворення об’єднаної територіальної громади заяви з необхідними документами для призначення допомоги на догляд приймають уповноважені особи, визначені виконавчими органами об’єднаної територіальної громади, і передають відповідним органам соціального захисту населення.

Про призначення або відмову у призначенні державної соціальної допомоги структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово повідомляє особу, що звернулася по її призначення.

Суми державної соціальної допомоги та надбавки на догляд, якщо її призначено, надміру виплачені одержувачеві внаслідок його зловживань (подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї тощо), стягують на підставі рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відрахування на підставі рішень структурного підрозділу з питань соціального захисту населення щомісячно провадять в розмірі, що не перевищує 25% державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, якщо її призначено, понад відрахування з інших підстав.

Рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про призначення (не призначення) державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, дитині з інвалідністю чи надбавки на догляд на ними можна оскаржити у відповідних органах виконавчої влади або в судовому порядку.

Отримувачам державної соціальної допомоги видають посвідчення, форму якого затверджує Міністерство соціальної політики України.

Законодавство України передбачає оформлення постійного догляду з відповідними соціальними виплатами на догляд за такими категоріями осіб, що потребують догляду: діти-інваліди віком до 18 років; інваліди І групи або особи, які досягли 80-річного віку; інваліди І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, які, за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребують постійного стороннього догляду; інші громадяни похилого віку, інваліди, діти-інваліди та хворі, які, за висновком лікарсько-консультаційної комісії, потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.

4. Що потрібно знати для оформлення догляду за дітьми-інвалідами віком до 18 років?

Постійний догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років передбачає отримання надбавки на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років, яку призначають структурні підрозділи з питань соціального захисту населення одному з батьків, усиновителів, опікунові, піклувальникові, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не обіймають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. При цьому одиноким матерям (батькам) надбавку на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначають незалежно від факту роботи, навчання та служби.

Надбавку на догляд призначають і особам, які перебувають у відпустці у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати незалежно від того, за якою дитиною вона перебуває у відпустці, якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду за умови фактичного догляду за нею.

Для призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом одному з батьків, усиновителів, опікунові, піклувальникові, які фактично доглядають дитину-інваліда, додатково до документів, які слід подати для призначення державної соціальної допомоги дітям-інвалідам, подають: заяву про призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом; довідку про склад сім’ї (крім сім’ї опікуна, піклувальника) із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних стосунків членів сім’ї; копію трудової книжки, довідку з центру зайнятості про те, що особа не перебуває на обліку як безробітна, довідку про доходи за останній звітний період (рік), а якщо немає трудової книжки, — лише ці довідки; довідку про спільне проживання дитини-інваліда з одним з батьків, усиновителем, опікуном, піклувальником, видану уповноваженим органом за місцем проживання (у разі неможливості отримати таку довідку орган праці та соціального захисту здійснює обстеження на дому і складає акт обстеження з висвітленням цих фактів); довідку з місця навчання дитини; рішення про встановлення опіки чи піклування над дитиною-інвалідом (для опікунів і піклувальників дітей-інвалідів).

Особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустці без збереження заробітної плати, додатково подають довідку про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді за формою, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 червня 2012 року №430, і копію або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки.

Для призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом одинока мати (батько) додатково до документів, які подають для призначення державної соціальної допомоги дітям-інвалідам, подає: оригінал довідки органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народження відомостей про батька дитини (на яку призначається надбавка на догляд), якщо одинока мати не перебуває (не перебувала) на обліку в місцевих органах з питань соціального захисту населення як одинока мати, або довідку цих органів, що вона перебуває (перебувала) на обліку як одинока мати дитини-інваліда, на яку призначається надбавка на догляд; довідку про спільне проживання з дитиною-інвалідом, видану уповноваженим органом за місцем проживання (у разі неможливості отримати таку довідку місцевий орган з питань соціального захисту населення здійснює обстеження на дому і складає акт обстеження з висвітленням цих фактів); рішення про усиновлення (для усиновлених дітей); довідку з місця навчання дитини.

5. Що потрібно знати для оформлення догляду за інвалідом І чи ІІ групи або за особою, яка досягла 80-річного віку? Яку грошову допомогу/компенсацію передбачено згідно з чинним законодавством?

Догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, передбачає отримання відповідної компенсації, що призначається і виплачується у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку.

Для призначення компенсації непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи, подають у місцеві органи з питань соціального захисту населення заяву, форму якої затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 22 лютого 2012 року №96 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг». До заяви слід додати: паспорт або документ, що посвідчує особу одержувача державної соціальної допомоги; довідку про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення — для особи, за якою здійснюється догляд; паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд; документ, який підтверджує, що особа не працює: трудову книжку та довідку органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку в цьому органі державної податкової служби як фізична особа — підприємець; якщо немає трудової книжки — заяву особи із зазначенням причини, чому її немає; витяг з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (для осіб, визнаних інвалідами І групи) — для особи, за якою здійснюється догляд.

Оформлення догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який, за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду

Дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який, за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним, надається щомісячна грошова допомога на догляд.

Для призначення грошової допомоги на догляд подають такі документи відповідним органам соціального захисту населення: заяву; документ, що посвідчує особу; довідку про склад сім’ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних зв’язків членів сім’ї; довідки про доходи кожного члена сім’ї; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, і земельної частки, відведеної внаслідок розпаювання землі.

Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації (проживання) інваліда I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, подається довідка, видана органом соціального захисту населення за місцем реєстрації дієздатної особи, про те, що вона не перебуває на обліку як одержувач і не отримує щомісячної грошової допомоги на догляд за місцем реєстрації.

Для підтвердження факту спільного проживання з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу та догляду за ним у разі потреби складають акт про проведення обстеження сім’ї спеціалістами органів соціального захисту населення. Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації інваліда I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, обстеження сім’ї для встановлення факту догляду обов’язкове.

Оформлення догляду за інвалідами, дітьми-інвалідами, хворими, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги

Непрацюючим особам, які постійно надають соціальні послуги (зокрема з догляду) інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, яких обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

Компенсацію призначають і виплачують місцеві органи з питань соціального захисту населення за місцем проживання, перебування особи, якій надають соціальні послуги, з дня подання особою, яка надає соціальні послуги, і особою, яка їх потребує, заяв разом з усіма необхідними документами.

Для призначення компенсації слід подати такі документи: а) особі, яка надає соціальні послуги: заяву про згоду надавати соціальні послуги; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров’я дає змогу постійно надавати соціальні послуги; копію трудової книжки, а якщо її немає — письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про те, що трудової книжки немає, і про останнє місце роботи чи отримання доходів; заяву про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»); б) особі, яка потребує надання соціальних послуг, або її законному представникові (у разі визнання цієї особи недієздатною): заяву про необхідність надання соціальних послуг; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма №157-1/о, яку затверджено наказом МОЗ від 30 липня 2012 за №577); висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком інвалідів I групи, інвалідність яких встановлено безстроково та які, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, потребують постійного стороннього догляду); в) законному представникові дитини, яка потребує надання соціальних послуг: заяву про необхідність надання соціальних послуг; копію свідоцтва про народження дитини; висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування; особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено: державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» або надбавку на догляд до державної соціальної допомоги згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; відшкодування витрат на надання послуг з догляду відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу»; особам, які надають соціальні послуги на платній основі; самозайнятим особам; особам, які проходять альтернативну (невійськову) службу; особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які, за висновком лікарсько-консультаційної комісії, потребують постійного стороннього догляду й не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, зокрема на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).

Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої групи, незалежно від отриманих (неотриманих) доходів до сукупного доходу за кожен місяць враховується дохід на рівні двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, чинного на відповідний місяць; для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку другої групи, — трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, — чотирьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для праце­здатних осіб.

6. На яку державну соціальну допомогу можуть розраховувати особи, які не мають права на пенсію, та особи з інвалідністю?

Державна соціальна допомога згідно із Законом «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» призначається особі:

- яка не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

- це малозабезпечена особа (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника);

- особа з інвалідністю I групи.

Державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю державну соціальну допомогу на догляд призначають із дня звернення за допомогою, якщо звернення відбулося не пізніше ніж три місяці з дня встановлення інвалідності. 

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю державну соціальну допомогу на догляд призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни групи інвалідності допомога в новому розмірі призначається особі з інвалідністю з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна має наслідком збільшення розміру, і з місяця, наступного за тим, у якому встановлено нову група інвалідності, — у разі зменшення розміру допомоги.

Якщо особу, що не має права на пенсію, якій була призначена державна соціальна допомога або державна соціальна допомога на догляд, визнано особою з інвалідністю, виплата допомоги здійснюється в новому розмірі з дня встановлення їй інвалідності.

Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, особам з інвалідністю встановлюється з огляду на розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

- особам з інвалідністю I групи — 100%;

- особам з інвалідністю II групи — 80%;

- особам з інвалідністю III групи — 60%.

7. Якій категорії осіб з інвалідністю призначається державна соціальна допомога на догляд та які умови її призначення?

Державна соціальна допомога на догляд призначається:

1. Особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії у зв’язку з інвалідністю відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»:

а) особам з інвалідністю I групи;

б) особам з інвалідністю II групи, які є одинокими та, за висновком лікарсько-консультативної комісії, потребують постійного стороннього догляду;

в) особам з інвалідністю III групи, які є одинокими та, за висновком лікарсько-консультативної комісії, потребують постійного стороннього догляду.

2. Особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсії за віком, у зв’язку з інвалідністю або за вислугу років:

а) особам з інвалідністю I групи;

б) особам з інвалідністю II і III груп, які є одинокими і, за висновком лікарсько-консультативної комісії, потребують постійного стороннього догляду.

3. Особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які є особами з інвалідністю I групи внаслідок причин, є одинокими пенсіонерами і, за висновком лікарсько-консультативної комісії, потребують догляду.

4. Одиноким малозабезпеченим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи у зв’язку з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю I групи).

5. Малозабезпеченим особам з інвалідністю I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи у зв’язку з інвалідністю.

8. Коли державна соціальна допомога на догляд не призначається?

Державна соціальна допомога на догляд не призначається особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії на догляд відповідно до законодавства, чинного раніше; особам з інвалідністю, яким призначено відшкодування витрат на догляд відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Якщо особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право на державну соціальну допомогу на догляд з кількох підстав, державна соціальна допомога на догляд призначається їм з однієї підстави за їхнім вибором.

Державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює (крім осіб з інвалідністю I групи) або перебуває на повному державному утриманні.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги на догляд здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

9. Який розмір державної соціальної допомоги на догляд передбачає чинне законодавство? Хто має право її отримувати? Куди необхідно звернутися за призначенням державної соціальної допомоги?

Державна соціальна допомога на догляд встановлюється: особам із числа осіб з інвалідністю, які належать до підгрупи Б I групи і брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни, — у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам із числа осіб з інвалідністю II групи, які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни, — у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам із числа осіб з інвалідністю, які належать до підгрупи А I групи, що брали безпосередню участь у бойових діях в період Другої світової війни, — у розмірі 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Звертаємо увагу, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначають відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, а державну соціальну допомогу на догляд — органи, що призначають пенсії.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд виплачуються щомісячно за поточний місяць.

Державна соціальна допомога на догляд, призначена особам, виплачується незалежно від одержуваних ними інших видів допомоги, стипендій, аліментів або інших доходів.

10. Хто має право для призначення пенсії у зв’язку з інвалідністю? Які умови для цього передбачені чинним законодавством?

Пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначає орган медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії у зв’язку з інвалідністю

Особи, яким встановлено інвалідність, мають право на пенсію у зв’язку з інвалідністю залежно від групи інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно — 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно — 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно — 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно — 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно — 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно — 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно — 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно — 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно — 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно — 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років.

Пенсія у зв’язку з інвалідністю залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи — 100% пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи — 90% пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи — 50% пенсії за віком.

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Якщо особа не з’явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії у зв’язку з інвалідністю зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.

Якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особа з інвалідністю пропустила з поважних причин, або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії у зв’язку з інвалідністю відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез’явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більш як п’ять років. Якщо минуло понад п’ять років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

11. Які пільги передбачено чинним законодавством осо­бам з інвалідністю, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю?

Відповідно до Закону України від 21.03.1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особи з інвалідністю загального захворювання I, II, III груп та діти з інвалідністю мають право на:

— послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби (протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття, засоби пересування, зокрема крісла-візки з електроприводом, автомобілі, індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові й голосоутворювальні апарати, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони та факси для письмового спілкування, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) безплатно або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку;

— особи з інвалідністю, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти з інвалідністю мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування;

— особи з інвалідністю І і ІІ груп мають право в разі амбулаторного лікування на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50% їх вартості;

— особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками;

— особи з інвалідністю І та ІІ груп мають право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню;

— пільгове і позачергове встановлення квартирного телефону;

— встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів з погодинним (щохвилини, щосекунди) обліком їх тривалості тільки за їхньою згодою;

— особи з інвалідністю та сім’ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов у порядку, передбаченому чинним законодавством;

— особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більш одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а так само всіма видами приміського транспорту. Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50% знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня;

— осіб з інвалідністю забезпечують житлом у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством і з урахуванням положень цього закону.

12. Які основні показники виплати особам з інвалідністю, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю?

Виплати особам з інвалідністю, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю встановлюють відповідно до прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

До працездатних осіб належать особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. До осіб, які втратили працездатність, належать особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, і непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку .

Прожитковий мінімум Україні встановлюється Зaкoном України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

Для основних соціальних і демографічних груп населення з липня і до кінця 2019 року буде такий прожитковий мінімум: для дітей до 6 років: з 1 липня 2019 року — 1699 грн, з 1 грудня — 1779 грн; для дітей від 6 до 18 років: з 1 липня — 2118 грн, з 1 грудня — 2218 грн; для працездатних осіб: з 1 липня — 2007 грн, з 1 грудня —2102 грн; для осіб, які втратили працездатність: з 1 липня — 1564 грн, з 1 грудня — 1638 грн.

Із 1 грудня 2019-го зріс розмір пенсій. Мінімальна пенсія становить до 1638 гривень, проте у 2020-му прожитковий мінімум на особу на місяць становитиме: з 1 січня — 2027 гривень, з 1 липня — 2118 гривень, з 1 грудня — 2189 гривень.

Щодо основних соціальних і демографічних груп населення прожитковий мінімум становитиме: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року — 1779 гривень, з 1 липня — 1859 гривень, з 1 грудня — 1921 гривня; віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року — 2218 гривень, з 1 липня — 2318 гривень, з 1 грудня — 2395 гривень; для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року — 2102 гривні, з 1 липня – 2197 гривень, з 1 грудня — 2270 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року — 1638 гривень, з 1 липня — 1712 гривень, з 1 грудня — 1769 гривень.

Сьогодні Міжнародний день людей з інвалідністю

Наприкінці ХХ сторіччя, у 1983—1992 роках, Організація Об’єднаних Націй оголосила Десятиліття людей з інвалідністю. У цей час проблеми людей з інвалідністю перевели у площину активних практичних рішень, права таких людей стали закріплювати на законодавчому рівні. Робота набула системного характеру.

На 47-й сесії у 1992 році Генеральна Асамблея ООН у спеціальній резолюції №A/RES/47/3 проголосила щорічний захід всесвітнього масштабу — 3 грудня стало Міжнародним днем людей з інвалідністю. Цілі цього дня було окреслено окремою резолюцією №A/RES/47/88, ухваленою на тій-таки сесії. Заходи, до яких закликає всі країни ООН, слід спрямувати на інтеграцію людей з інвалідністю в життя нашого суспільства. Це нескладно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.

Міжнародний день людей з інвалідністю — не свято. Він покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності й добробуту, зосереджує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю в політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день — нагадування людству про його обов’язок виявляти турботу й милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства — осіб із інвалідністю.

Україна взяла на себе і виконує конкретні зобов’язання щодо матеріального забезпечення осіб з інвалідністю, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надання пільг, конституційно гарантувала на рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.

Створення робочих місць — питання, яке потребує першочергового вирішення. Адже пенсії чи соціальної допомоги недостатньо для гідного існування людини в суспільстві, тож це не дає змоги почуватися повноцінним членом суспільства.

Вони не вимагають до себе жалю, адже на їхньому місці може опинитися будь-яка людина. І для їхнього виживання не потрібно щось особливе, лише жити серед людей, бути в суспільстві й почуватися людьми.

Захищаючи гідність осіб з інвалідністю, ми захищаємо власне людське обличчя. Практика показує, що вони можуть бути і стають повноцінними й високоефективними членами суспільства, фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, зокрема абсолютно здорових членів суспільства.

Люди з інвалідністю не називають себе інвалідами. У цивілізованих демократичних країнах з високою культурою стосунків до таких людей ставляться як до осіб з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства.

В Україні День людей з інвалідністю встановлено указом Президента 1993 року.

Переймаючись буденними проблемами, маємо замислитися над непростою долею людей з порушеннями здоров’я і не лише цього дня, а й протягом року не забувати, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями і потребують допомоги й уваги.

Висловлюємо вдячність усім, хто опікується інвалідами, адже надання їм щоденної підтримки й допомоги — вияв милосердя, людяності й любові до ближнього. Нехай ваша щоденна турбота допомагає мужнім людям забувати про труднощі, а їхні серця наповнюються теплотою і впевненістю в завтрашньому дні.

Український уряд ухвалив нормативні акти щодо допомоги особам з інвалідністю. Про деякі з них «Урядовий кур’єр» розповів у номері від 29 листопада й повідомляє сьогодні.

Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua