Вистава «Оскар і рожева Пані» — експеримент молодого актора Рівненського обласного театру ляльок Андрія Окладова, який виступив у ролі режисера відомої повісті сучасного французького прозаїка і драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта. Вона йде на багатьох сценах з різним режисерським баченням і прочитанням. Але не з таким — вистава ж бо не дитяча! Хоч чому ні, якщо головний герой — 10-річний Оскар? Тож режисер вирішив поставити на дітей — вихованців театральної студії «Лялькові сходинки», яку сам і створив. І вони зіграли так проникливо, що глядачі не могли стримати сліз.
Понад годину вони тримають залу в недитячому напруженні. Філософією, емоціями, глибиною почуттів. І, звісно, щирою грою. Дитяче ж бо сприйняття цього світу чисте й незрадливе, без жодної фальші. Саме тому й наважився режисер на таких акторів.
— Михайлик Бляшин, який виконує головну роль, у свої 10 років дуже мудрий, — каже Андрій Окладов. — Утім, навіть йому надзвичайно складно взяти на себе те психологічне та емоційне напруження, яке переживає людина, котрій на цьому світі залишилися лічені дні. Тому запропонував прочитати п’єсу його батькам. Спочатку вони вагалися, а потім на сімейній раді вирішили: Мишко виконає роль. Другу головну роль — рожевої Пані я одразу визначив для актриси нашого театру Олени Ткачук, вона неначе народжена для допомоги іншим.
Виставу зробили за два місяці, працюючи без вихідних і свят, та ще й у позаурочний час — проект не дитячий і не ляльковий. І Андрієві Окладову, й Олені Ткачук було непросто: пояснювали дітям, що таке рак, як із цим жити і як сприймати, коли лихо прийшло в родину.
— Малі актори мудрішали на очах, — каже Олена Ткачук. — Цієї мудрості додає їм і життя, яке, на жаль, не завжди милосердне: студія «Лялькові сходинки» — це ще й соціальний проект, чи не кожна його вистава благодійна. Приміром, для допомоги Алінці Жирковій наші підопічні зібрали 10 тисяч гривень. А ось Іллюша Омельчук, задля якого діти просто-таки викладалися на сцені, на жаль, відійшов у вічність. Але вони сприймали цю трагедію вже по-іншому, вочевидь, під впливом «Оскара та рожевої Пані», над якою тоді працювали.
Ця вистава теж благодійна: зібрані кошти йдуть на лікування трирічної Вероніки Лесковець, яка бореться за життя у відділенні онкогематології обласної дитячої лікарні.
— Не знаю, чи помітили ви на сцені «сонячного хлопчика». Це Ваня Савченко, якого я дуже довго шукав, — додає Андрій Окладов. — Працювати з ним складніше, ніж з іншими дітьми, в нього треба буквально вкладати інформацію. Тут нам допомагає його мама. Але він творча натура, тонко відчуває увагу зали, додає щось власне.
Ось вона, інклюзивна освіта й виховання водночас. І зміна свідомості дітлахів, які вже сприймають Іванка як рівного.
Чи пропишеться вистава в незвичному виконанні у репертуарі Рівненського обласного театру ляльок? Про це запитуємо в директора Володимира Данилюка.
— Спочатку ми хвилювалися, чи сприйме її наш глядач, який зазвичай іде на ляльок. Та коли я побачив у залі цілі родини рівненських лікарів з дітьми, зрозумів: ми знайшли тему, яка вже давно переросла з медичної в суспільну проблему. Навіть більше: громадянське суспільство прагне долучитися до її розв’язання. Тому введемо «Оскара та рожеву Пані» в репертуар як вечірню виставу для дорослих і старших дітей, — каже він.
Цікаво, що вистава стала поштовхом для консолідації небайдужих навколо проблеми створення дитячого хоспісу — аби завдяки високоспеціалізованій медичній допомозі продовжити неповторні миті земного життя, які пережив Оскар, для діток Рівненщини.
ПРЯМА МОВА
Вікторія ПОКОЄВЧУК,
фахівець з питань паліативної та хоспісної допомоги Рівненської облдержадміністрації:
— Не раз бачила вистави студії «Лялькові сходинки», приміром, «Мийдодір», «Фізкультура для Баби Яги». Але коли дізналася, що діти гратимуть в «Оскарі та рожевій Пані», зателефонувала режисерові й запитала, скільки ще залишилося місць у залі на прем’єрному показі. Саме медики викупили всі благодійні квитки і не повірите: не могли впоратися з емоціями. Вистава зачепила той оголений нерв, який болить нашій громаді давно. Бо паліативна допомога — це індикатор рівня розвитку громадянського суспільства. На Рівненщині є обласна програма хоспісної й паліативної допомоги, яка передбачає відкриття такого відділення. Сподіваюся, що депутати облради в бюджеті-2018 знайдуть кошти на цю справу.
Повість «Оскар і рожева Пані» написано у формі 14 листів до Бога 10-річного Оскара, хворого на рак. Ні хіміотерапія, ні пересадка кісткового мозку не дали йому полегшення. Власних батьків вважає легкодухими, бо вони бояться відверто сказати синові те, що він сам усвідомлює: жити йому залишилося зовсім мало. Тому близькою людиною стає для нього бабця Ружа — добровільна помічниця онкологічної лікарні, яка приходить зі щирим бажанням подарувати час і серце хворим дітям (зазвичай такі пані одягнені у Франції в рожевий — колір життя). Вона спонукає Оскара викласти свої думки у вигляді листів до Бога. А ще уявити, що кожен прожитий день — то десятиріччя. Тож за 12 днів хлопчик проживає 120 років: юність, перше кохання, одруження, турбота про всиновлених дітей, криза середнього віку, старість і… підготовка до зустрічі з Вічністю.
ДОВІДКА «УК»
Повість «Оскар і рожева Пані» написано у формі 14 листів до Бога 10-річного Оскара, хворого на рак. Ні хіміотерапія, ні пересадка кісткового мозку не дали йому полегшення. Власних батьків вважає легкодухими, бо вони бояться відверто сказати синові те, що він сам усвідомлює: жити йому залишилося зовсім мало. Тому близькою людиною стає для нього бабця Ружа — добровільна помічниця онкологічної лікарні, яка приходить зі щирим бажанням подарувати час і серце хворим дітям (зазвичай такі пані одягнені у Франції в рожевий — колір життя). Вона спонукає Оскара викласти свої думки у вигляді листів до Бога. А ще уявити, що кожен прожитий день — то десятиріччя. Тож за 12 днів хлопчик проживає 120 років: юність, перше кохання, одруження, турбота про всиновлених дітей, криза середнього віку, старість і… підготовка до зустрічі з Вічністю.
Ми в Google+