Через шість(!) років після трагічної події Заводський районний суд Запоріжжя, де останнім часом розглядалася ця резонансна кримінальна справа, нарешті виніс у ній вирок. Винними, за рішенням суду, наразі визнано трьох працівників ВАТ «Дніпрогаз». В офіційному повідомленні прес-служби Дніпропетровської обласної прокуратури, представники якої виступали у процесі державними обвинувачами, йдеться про те, що провина «дніпрогазівців» полягає у порушенні правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, що заподіяло шкоду здоров’ю потерпілих, спричинило загибель 23 людей та інші тяжкі наслідки.
Спершу була амністія
Суботнім ранком 13 жовтня 2007 року більшість жителів 10-поверхового будинку по вулиці Мандриківській, 127 у Дніпропетровську була вдома. Їх ніхто не попередив про небезпеку — ні працівники «Дніпрогазу», ні місцева влада. І коли через підвищення тиску газу в побутових мережах стався вибух у третьому під’їзді багатоповерхівки, ті, хто не встиг вибігти з квартири, загинули. Внаслідок аварії були також зруйновані два під’їзди будинку.
Після трагедії тодішнім очільникам ВАТ «Дніпрогаз» — генеральному директорові Ігорю Іванкову, його першому заступникові Максиму Сорокіну, головному інженерові Сергію Бачуріну — було висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України. Службова недбалість із тяжкими наслідками мала б позбавити їх волі на строк до п’яти років. У ході судового процесу колишні керівники «Дніпрогазу» винними себе не визнавали (хоча клопотання про амністію вказує на протилежне), свідчити відмовлялися. Жовтневий районний суд Дніпропетровська, де спочатку розглядалася ця резонансна кримінальна справа, після її кількамісячного розгляду… амністував підсудних і випустив їх з-під варти. Одним з пояснень суддів тоді було, що стаття про недбалість не вважається тяжкою.
Новий розгляд
Зрозуміло, потерпілих жителів зруйнованого будинку, які залишилися живими, та родичів загиблих таке рішення суду не влаштовувало. Люди неодноразово оскаржували його в різних судових інстанціях, зверталися й до Європейського суду, до Уповноваженої з прав людини (на той час — Ніни Карпачової) та Верховного суду України (ВСУ). Захисники потерпілих звертали увагу, зокрема, на те, що досудове слідство неправильно кваліфікувало провину підсудних. Адже «Дніпрогаз» є підприємством підвищеної небезпеки, тому залучати його керівників до відповідальності слід за іншими статтями, що не підпадають під амністію. Справу віддали на новий розгляд. Але вже у Запоріжжя. І судовий розгляд розпочався по новому колу.
Під час додаткового розслідування допитали 320 свідків, провели низку нових експертиз, в тому числі й вибухово- та пожежно-технічну. Експерти підтвердили висновки про невідповідність технічного стану трьох газорозподільних пунктів (ГРП) належній якості і обсягу проведених робіт з технічного обслуговування, що й призвело до створення аварійної ситуації.
Додаткове розслідува ння дало підстави й для перекваліфікації дій колишніх посадовців «Дніпрогазу» на ст.272, ч.2, яка амністії не передбачає. Також до відповідальності за цією самою статтею притягнуто четверту особу — майстра служби ВЕС-1 Максима Мурзіна. А Іванкову, Бачуріну та Сорокіну після трьох років перебування під підпискою про невиїзд запобіжний захід змінили на тримання під вартою. Зміну запобіжного заходу суд мотивував тим, що останні «без дозволу суду та слідства змінили місце проживання».
Крапку поставлено?
І ось розгляд кримінальної справи за обвинуваченням чотирьох працівників ВАТ «Дніпрогаз» майже добіг кінця. Трагедію, що сталася шість років тому, визнали надзвичайною ситуацією державного рівня. Державний обвинувач наполіг на мірі покарання, пов’язаній із позбавленням волі. Згідно з вироком, Сорокін засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі (з позбавленням права обіймати керуючі посади на підприємствах газозабезпечення строком на 1 рік), Бачуріна — до 3 років 6 місяців позбавлення волі (з позбавленням права обіймати керуючі посади на підприємствах газозабезпечення строком на 2 роки), а Мурзіна — до 4 років 6 місяців обмеження волі (з позбавленням права обіймати керуючі посади на підприємствах газозабезпечення строком на 3 роки). Тобто останньому винесено більш м’яке покарання: майстер «Дніпрогазу» не перебуватиме за гратами, але буде обмежений у деяких правах. А якщо взяти до уваги, що загалом Сорокін та Бачурін уже відбули під вартою близько трьох років (що входить у термін покарання), то за півроку вони вийдуть на волю.
Стосовно ж Іванкова — у зв’язку з його хворобою за клопотанням адвоката підсудного 29 жовтня 2013 провадження у справі призупинено до його одужання. Крім того, суд частково задовольнив вимоги потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди на суму понад 3 мільйони гривень.
«За шість років нарешті надана правова оцінка тим трагічним подіям. Це важливо як потерпілим, так і підсудним, які перебували у «підвішеному» статусі, — прокоментував для «УК» вирок суду заступник завідуючого відділом Секретаріату Уповноваженого з прав людини Верховної Ради Анатолій Мельник, який представляє в суді інтереси потерпілих. — Дехто з потерпілих вважає, що покарання має бути більш суворим. Водночас важливо, що маємо обвинувальний вирок, що трагічна подія не залишилася безкарною. Інші посадовці знатимуть, що їхні дії можуть бути покараними, що вони нестимуть за них відповідальність. Тому загалом я оцінюю винесення вироку позитивно».
На запитання кореспондента «УК», чи задовольняє потерпілих рішення суду стосовно морального відшкодування, потерпіла Вікторія Єгорова (її доньку-студентку Світлану вбила бетонна плита у приватному будинку, розташованому напроти багатоповерхівки, що вибухнула) відповіла, що для родичів загиблих це питання навіть не друге, а десяте. Головне — покарання винних. Тому грошову тему між собою ці потерпілі навіть не обговорювали. А от що стосується оскарження вироку, то вирішуватимуть це після його отримання.
Ми в Google+