«Перенести звідси подалі «Азовсталь»! «Зайнятися відновленням Азовського моря: насамперед заборонити виловлення риби та скидання токсичних відходів». «Перетворити металургійні велети на культурний простір епохи індустріалізації». «Створити бальнеологічний курорт із розвитком світових косметичних брендів на основі мулу Азову». «Основою економіки зробити малий і середній бізнес». «Розвивати воднотранспортну інфраструктуру, збудувавши річний канал «Дніпро — Кальчик — Кальміус». «Збудувати сучасний міжнародний аеропорт і для безпеки авіасполучення встановити ізраїльську протиракетну систему оборони «Залізний купол». «Запустити наземне метро — швидкісний трамвай, що скоротить час поїздки пасажирів маршруту»…

Це тільки дещиця пропозицій, що слід зробити, від жителів Маріуполя, яким запропонували заглянути в майбутнє свого міста та уявити його через 10 років. Мрії мріями, та пересічні маріупольці взяли участь у розробленні першої в історії приморського міста реальної довгострокової стратегії розвитку міста до 2030 року.

З такою ініціативою вийшла міська влада, навіть оголосивши минулий 2020-й роком обговорення планів і проєктів, які є намір реалізувати, перетворивши «Марік», як часто звуть його тутешні люди, на місто своєї спільної мрії.

Не металургією єдиною

Ще в мирні довоєнні роки від жителів приморського міста частенько доводилося чути, що, мовляв, Маріуполь — не перше місто на Донеччині, але й не друге. І хоч здебільшого промовляли трохи іронічно, проте це був саме той випадок, коли в кожному жарті, як відомо, є тільки доля жарту. Інша річ, що на тлі обласного центру Донецька, в потужний розвиток якого вкладали значно більші ресурси, Маріуполь тривалий час перебував дещо збоку стосовно і свого географічного розташування, і фінансових потоків для значно активнішого соціально-економічного чи інфраструктурного розвитку. Та ситуація докорінно змінилася 2014 року після початку гібридної війни та окупації Донецька проросійськими незаконними збройними формуваннями. Недавній адміністративний центр краю із сучасною інфраструктурою не просто зупинився у розвитку, а за минулі сім років взагалі став нагадувати депресивне і занедбане провінційне містечко. А Маріуполь, навпаки, давши свого часу відсіч «рускаму міру», й далі стрімко розвивається, не зупиняючись на досягнутому. Це підтверджує стратегія розвитку міста до 2030 року, яку тут спільно виношують протягом тривалого часу.

У міськраді уточнюють, що над стратегічною програмою працювали 166 фахівців, але ще варто врахувати й те, що протягом 2020-го року в її обговоренні брали участь всі охочі маріупольці. Заплановані зміни стосуються всіх сфер життя міста: економіки, екології, комунальних послуг, підприємництва та бізнесу, охорони здоров’я, освіти, культури. А щоб почути думку людей, муніципалітет замовляв соціологічні опитування.

Звичайно, заглядаючи в майбутнє Маріуполя, влада і жителі ніяк не могли обійти увагою минулі та нинішні реалії потужного промислового центру, де густо димлять труби відразу двох металургійних велетів. Принаймні про це свідчить один із схвалених варіантів подальшого розвитку — «Маріуполь — місто максимально комфортне для бізнесу». Ні, наступного десятиліття тут не збираються закривати металургійні комбінати «Азовсталь» та ім. Ілліча і ставити хрест на металургії, оскільки ці підприємства залишаються годувальниками багатьох тисяч місцевих жителів і надають немалі кошти для розвитку міста. Але з’явилися серйозні наміри в найближчий час створити всі умови для значно швидшого та ефективнішого розвитку на березі Азову технологічних та екологічних напрямів бізнесу. За приклад маріупольці вирішили взяти певні міста Європи чи світу, яким вже вдалося успішно пройти шлях від промислових і дещо деградуючих територій до нині успішних і комфортних для життя. Вивчивши цей досвід, у Маріуполі також прагнуть зосередити зусилля і ресурси для створення технічних парків, що сприятимуть розвитку ІТ-індустрії та інвестицій у розвиток освіти.

Повітряні ворота та наземне метро

Фахівці, які працювали над програмою, з урахуванням результатів соціологічних опитувань серед містян попередньо визначили п’ять стратегічних напрямів розвитку Маріуполя до 2030 року. По-перше, це характерні для міста виробництва — металургія і машинобудування. По-друге, інноваційна і зелена економіка. По-третє, збільшення приватних інвестицій, тутешню економіку має інвестувати не тільки місцевий бюджет, а й приватний капітал. По-четверте, місто ставить амбітне завдання стати лідером відбудови і розвитку сходу України. І нарешті — тут беруться значно активніше розвивати малий і середній бізнес.

Під кожен із згаданих напрямів розробляють конкретні програми і завдання: робота над стратегією розвитку триває і, схоже, у недалекому майбутньому не обійтися без доповнень чи змін. Але те, що деякі пункти планів вже починають потроху втілювати в життя, це очевидно. Приміром, це стосується авіаційного сполучення з Маріуполем. Як відомо, від пасажирських перевезень в небі Донбасу тривалий час відмовлялися через близькість прифронтового міста до лінії розмежування. Та нині є зрушення: 18 червня у Верховній Раді підтримали рішення про відновлення авіарейсів до Приазовського регіону. Цей документ ще має підписати глава держави, а в самому місті розглядають два варіанти: будівництво нового аеровокзалу або використання вже наявного, який довго не використовували за призначенням. Тут переконані, що зараз Маріуполю поки потрібні безпечні повітряні ворота для внутрішніх рейсів, а згодом їх використовуватимуть для міжнародного сполучення.

Також у місті розпочали проєктування будівництва бетонної дороги для монтажу на ній колій маріупольського наземного метро. І хоч йдеться тільки про швидкісний трамвай, місцеві жителі з ентузіазмом чекають його запуску, оскільки час поїздки цим маршрутом значно скоротиться. Міськрада отримала попереднє схвалення від Європейського інвестиційного банку на спорудження цієї дороги і закупівлю 10 сучасних європейських трамваїв, здатних розганятися до 60 кілометрів на годину. Реальних обрисів набирає і спорудження найбільшого в Україні сміттєпереробного комплексу: міська влада якраз підшукує інвесторів із сфери бізнесу. Ще в місті відвели землю під будівництво найбільшого в Україні аквапарку площею 10 гектарів.

Перелік запланованого, що почали втілювати в життя, можна довго перелічувати. Втім, робити це доведеться не довше, ніж маріупольці чекали суттєвих зрушень для розвитку міста, яке останніми роками почало змінюватися в кращий бік.

ДО РЕЧІ

Будівництво в Маріуполі сучасного міжнародного аеропорту і встановлення аналогу протиракетної системи «Залізний купол» для безпечного перевезення пасажирів це не утопія. Муніципалітет прифронтового міста має намір використати досвід Ізраїлю, куди здійснюють рейси пасажирські літаки, попри те, що аеропорт розташовується всього за вісім кілометрів від небезпечної буферної зони. «У липні — серпні фахівці з Ізраїлю обіцяли приїхати в Маріуполь. Ми знаємо вартість цього проєкту, але знаємо й те, що уряд США регулярно допомагає в посиленні обороноздатності України і надає фінанси. Давайте частину цих коштів спрямуємо на безпеку польотів до Маріуполя і тоді зможемо відкрити узбережжя Азовського моря для всієї України», — каже міський голова Вадим Бойченко.