ВИСТАВКА

Папір може втілити будь-яку ідею і створити свято

Лариса КОНАРЕВА,
Володимир ЗАЇКА
(фото),
«Урядовий кур’єр»

У дитинстві для мене новорічне дійство починалося задовго до чарівної святкової ночі. Піднесення й передчуття дива «вмикалися» ще на початку грудня і тривали майже місяць. Спершу ми з сестрою заготовляли «золото» з цукерок та кольоровий папір, з якого клеїли довжелезні гірлянди і різнокольорові ліхтарики. Потім із серветок нарізали силу-силенну сніжинок, якими заліплювали вікна. Обгортали фольгою горіхи і чіпляли «хвостики» з тонкого дроту на цукерки.

Коли ж нарешті у квартирі з’являлася ялинка, ми накидалися на зелене деревце із шаленим дитячим завзяттям, аби якомога більше вмостити на ньому власних виробів. Скляні кульки, пташки й пластмасові снігові баби з огірками не котирувалися. Єдина фабрична іграшка, яку я дуже любила, — картонна «золота» рибка, що висвічувала різнокольоровим металевим блиском. Це було щось надзвичайне! Їй хотілося загадати бажання, бо вірилося, що тільки вона зможе його здійснити…

Серветка в руках Міли Фонрай перетворилася на мереживну лялечку

Історія оживає

Я дуже здивувалася, коли саме таку рибку в оточені кількох «подруг» побачила на відкритій нещодавно у столичному Музеї іграшки виставці ялинкових прикрас. «Не дивуйтеся, в нас кожен відвідувач знаходить «свою» іграшку, — усміхається директор музею Людмила Гладун. — Адже ми зібрали майже все, що було популярне минулого століття». Справді, ось висять і виблискують «мої» рибки в компанії інших звірів. А ось дивні, наче сучасні, з витонченими деталями дракони, буйволи й інші тварини. Бачу з’єднувальні «шви» і не можу зрозуміти, з чого вони зроблені. «Вони паперові, з тисненого картону, — коментує пані Людмила, — дуже витончена робота. Цій колекції понад сто років. Це так звані «дрезденки», бо саме у Дрездені та Лейпцигу їх виготовляли».

Кожен шукає на виставці щось своє

А ще у вітрині — ялинкові прикраси у вигляді літографічних зображень янголів у сріблястому обрамленні, теж початку минулого століття. Далі такі самі раритетні «плющенки» — зірочки і гірлянди з розплющеного мідного дроту. А ось — низка коробочок у вигляді гітари, годинника, хлопавки, в яких приховували подарунки для дітей і вішали на ялинку. Дитина забирала дрібничку чи цукерочку, а оригінальна упаковка залишалася прикрашати ялинку. Добре збереглися саморобні паперові клоун, клоунеса і балеринка у спідничці з гофрованого м’якого паперу. Поряд — її сучасні копії, виготовлені художницею Людмилою Проценко. «Вона розповідала нам, — ділиться директор музею, — як дівчата після війни виготовляли за зразками, що залишилися з початку століття, балеринок, лялечок для прикрашання ялинок і цим заробляли собі якусь копійку».

Ось пташка із волосяним хвостиком на прищіпці (привіт! — у мене теж така була), а ось іграшки-конструктори зі скляних блискучих трубочок і кульок — зірки, ліхтарики, аероплани, космічний супутник тощо. «Такі «конструктори» виготовляли в Чехії на скляних заводах, — розповідає пані Людмила. — Традицію перейняли радянські фабрики, але складних конструкцій не робили. Ось бачите — зірка радянських часів. Взагалі радянська символіка в ялинкових прикрасах була дуже популярною у 20–30-х роках, коли «буржуазну» ялинку пристосували до радянських традицій. Фабричних іграшок не було, тому використовували лампочки. Он у нас є такі витягнуті «кульки» — це обрізані і розфарбовані скляні лампочки. А після війни       виготовляли прапорці на військову тематику та іграшкові танки».

Янголи Людмили Проценко устилі української витинанки

Українська традиція

В Україні здавна прикрашали дім ялинкою на Різдво. Її з лісу принести неважко, а з прикрасами виникала проблема. «Ялинкові прикраси раніше дуже дорого коштували. Аби вбрати як слід лісову красуню, дворянські сім’ї витрачали від 20 до 200 карбованців, — розповідає Людмила Гладун. — Лікар же, наприклад, до революції заробляв приблизно 224 карбованці за рік, тож фабричні іграшки не купували. Але від ялинки на Різдво українські інтелігенти не відмовлялися і прикрашали святкове дерево саморобками».

Подібну ялинку можна побачити нині в музеї іграшки. На ній розвісили цукерки, яблука, бублики та спеціально виготовлене печиво з дірочкою, щоб його зручно можна було повісити. А ще — гірлянди із соломи та вироби з цього сонячного матеріалу. Справді, солом’яні коники та зірочки мають дуже органічний вигляд на зелених пухнастих гілках, а ще несуть тепло рук тих, хто їх зробив. До речі, пані Людмила розказала, що музей оголосив конкурс української народної іграшки, до якого може доєднатися будь-хто. А вони планують різдвяну ялинку наступного року прикрасити кращими роботами переможців цього конкурсу.

Дизайнер Марта Холод теж полюбляє техніку квілін

Ще з однією українською традицією можна ознайомитися в музеї іграшки. Витинанки — вирізування з паперу — представлені у виконанні професійних майстринь Міли Фонрай та Людмили Проценко. У кожної з них своя техніка, свій стиль, але вишуканість та краса робіт в обох надзвичайна! Паперові янголи і балерини, ялинки і ліхтарики, сніжинки й орнаменти просто заворожують, від них не можна відірвати погляду.

А вироби у техніці квілінгу представлені як професійні (дизайнер Марта Холод), так і дитячі. Старовинне мистецтво скручування паперових смужок, що народилося в монастирях ще у ХVІ столітті, яким захоплювалися гімназистки та дами вищого світу царських часів, переживає друге народження. Виявилося, що в цій техніці можна і картину «намалювати» з дрібних деталей, і мереживну річ сконструювати.

…І чому ми в поспіху щоденного життя зовсім забули про ту радість сімейного спілкування, яку надають нам передсвяткові клопоти із саморобними дарунками і милими сюрпризами? Саме час долучитися до творення дива!

Сніговичка з кручених паперових смужок може зробити навіть дитина