Децентралізація управління, розпочата в нашій країні, вимагає нового стилю відносин між територіальною державною владою і  органами місцевого самоврядування, що також реформуються. Тому вітчизняний уряд вдається до подальших кроків на цьому шляху, які передбачають внесення змін до Основного Закону в площині розділення повноважень чинних нині місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад.

І тут у пригоді  може стати кращий досвід старих демократій нашого континенту, який генерує і поширює серед країн-членів Рада Європи, зокрема в межах програми РЄ «Децентралізація і територіальна консолідація».

Про це йшлося під час круглого столу «Децентралізація: законодавчі рамки та практика функціонування інститутів префектів», який  відбувся у столиці.

З-поміж його організаторів, окрім Мінрегіону, Ради Європи, інших інституцій, виступила також амбасада Франції в Україні. Оскільки, як зазначила у вітальному слові Надзвичайний і Повноважний посол Ізабель Дюмон, головна мета децентралізації закладена у європейську конструкцію: більше демократії, більше прав людини. За її словами,  наша країна зробила значний поступ на шляху європейського розвитку за останні півтора року, і Франція  намагається допомогти українським реформаторам. Подякувавши  європейським експертам, які співпрацюють із галузевим відомством, віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко зауважив, що французький досвід децентралізації влади свідчить про безперервність цього процесу, проте важливо знайти правильну точку відліку реформи і не зупинятися.  Вітчизняне суспільство рішуче налаштоване на зміни, сказав він, і це додає урядовцям упевненості в правильності обраного шляху.

Одразу після ухвалення змін до Конституції України, необхідних для продовження децентралізації й реформи місцевого самоврядування, актуальним питанням постане проблема  переформатування відносин між структурами державної влади на місцях і реформованими  (з новими повноваженнями і фінансами)  органами місцевого самоврядування.

З одного боку, зауважували учасники розмови за «круглим столом», нові об’єднані громади   мають функціонувати самостійно — це яскрава ознака демократичності держави. З другого — вони не повинні порушувати закони, конституційні норми, що свідчитиме про верховенство права.

Автори законопроекту про префектів (ознайомитися з останнім варіантом його можна на офіційному сайті Мінрегіону) вважають, що нинішні місцеві державні адміністрації слід трансформувати в контрольно-наглядові органи, які  були б безпосередньо підпорядковані урядові та Президенту і  реалізовували чотири ключові  конституційні повноваження.

Передусім українські префекти мали б здійснювати нагляд за відповідністю актів органів місцевого самоврядування Конституції та законам нашої держави. Затим координувати діяльність територіальних органів центральної влади; забезпечувати виконання державних програм на територіях і, зрештою, організовувати і спрямовувати діяльність місцевих виконавчих органів за умов надзвичайного чи воєнного станів.

Ідеться не про «міцну руку» (замалим не про узурпацію влади, якою лякають суспільство окремі опоненти реформаторів), а передусім про повноважних представників держави — «розумні голови», «незаплямовані мундири»,  завдання яких — не вишукувати чужі помилки і влаштовувати гучні судові позови, а передусім постійно і мудро їм запобігати.

Як наголосив один з  учасників дискусії Олів’є Лоран-Бернар, французький префект працює 24 години на добу, постійно живе на ввіреній території й може  виїхати за її межі лише з дозволу прем’єр-міністра. Він кар’єрний чиновник, не  належить до жодної партії й профспілки. Префект керує сукупністю всіх державних справ, зокрема й  організацією виборчого процесу, крім юстиції, оборони та освіти (в частині педагогіки) у своїй префектурі. Це єдина посадова особа, відповідальна тут за громадянський порядок і безпеку.

Повчальний і такий досвід дружньої до України Франції: з-понад 5 мільйонів рішень, які протягом року ухвалюють тамтешні комуни,  лише 0,0015 відсотка оспорюють в адміністративних судах місцеві префекти. Він тим більше прийнятний для нас, оскільки, за словами французьких експертів, їхній інститут префектів пройшов майже два століття випробування з часів Наполеона, перевірений двома імперіями, двома монархіями, п’ятьма республіками і трьома війнами.  

Французькі теоретики і практики впровадження інституту префектів обіцяють допомогти нам  не лише в розробленні законодавчо-нормативної бази функціонування  української моделі інституту префектів, а й  сприяти підготовці фахівців для нього.

Оксана ГОЛОВКО,
«Урядовий кур’єр»