Начальник управління 
з надзвичайних ситуацій
Полтавської облдержадміністрації 
Михайло АНДРУСЕНКО

У полтавських надзвичайників роботи нині вистачає. У розпалі сезон літнього відпочинку, треба тримати на контролі поведінку відпочивальників, щоб не спалили ліс і себе, і тих, хто напідпитку пливе на найглибше місце на річці, — щоб не втопилися. Але, як каже начальник управління з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Михайло Андрусенко, проблема №1 для них — очищення території області від невизначених і не придатних до використання пестицидів, які півстоліття тому застосовували в рослинництві.

—  Михайле Івановичу, треба, мабуть, зазначити, що найбільше відтоді залишилося в нас дусту, по-науковому — дихлордифенілтрихлорметилметану (ДДТ).

— Справді, його накопичилося чи не найбільше. Але є й інші отрутохімікати. Вони розповсюджуються і в повітрі, й на землі, й у воді.

—  Якщо не помиляюся, в області вперше всерйоз порушили цю проблему 2006 року. Тоді обласна рада ухвалила рішення розробити технологію і виготовити спеціальну установку для їхнього знешкодження.

— Скажу більше: на початок січня 2007 року таких пестицидів в області було на обліку 758 тонн. Комісія з питань екології облради неодноразово порушувала це питання, і навіть виділяли кошти на утилізацію. Але їх не було використано. Тому доручили нашому управлінню очолити цю роботу.

Ми взяли на озброєння вітчизняний і закордонний досвід, уклали угоду з харківським підприємством «Енергосталь», яке 2008 року виготовило установку. А ще через рік провели польові випробування. Тоді в Диканському районі знешкодили майже 300 кілограмів отрутохімікатів. Запрошені фахівці Київського інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя пильно стежили за тим, як працювала установка. Дослідили повітря й сухий залишок, що утворився в результаті знешкодження отрутохімікатів і дійшли висновку, що установка дає той ефект, який було закладено під час проектування. Тобто вона абсолютно безпечна.

Тим часом щоб вона почала працювала на повну потужність, слід було оформити відповідні дозвільні документи. На жаль, нас не підтримали в Мінекології, хоч я неодноразово звертався до його очільників. Мабуть, тому, що міністерство мало плани на інший спосіб утилізації. Тобто вивезення за межі України.

—  Може, так і краще…

— Ми теж почали утилізувати отрутохімікати шляхом їхнього перезатарення і вивезення за межі України. Після проведення тендерних процедур було визначено виконавця: ізраїльську фірму, з якою в нас укладено угоду. І в 2011–2012 роках ми працювали із цією фірмою. Наскільки мені відомо, утилізація наших отрутохімікатів відбувається в Польщі.

Водночас дуже прикро, що унікальна установка харків’ян стоїть без діла. Тим більше, що вклали в неї 1,5 мільйона гривень бюджетних коштів.

—  У чому ж її унікальність?

— У тому, що вона пересувна, мобільна. Такої немає навіть у США. Здійснює шестиступеневе очищення повітря під час знешкодження отрутохімікатів. Ноу-хау харківських інженерів — новий каталізатор, який відбирає з повітря пари ртуті, хлору тощо. До того ж вона може працювати від автономного джерела енергопостачання — дизель-електростанції.

—  Отже, міністерство заблокувало роботу цієї машини і область почала знешкоджувати пестициди за кордоном.

— 2011 року за рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища на це спрямували 8 мільйонів гривень, 2012-го — приблизно стільки само. За ці кошти ми вивезли 1128 тонн отрутохімікатів. І ще близько 500 тонн треба вивезти.

—  Вкралася неточність. Усього отрутохімікатів, ви сказали, було 758 тонн.

— Поясню. Річ у тому, що до нас інвентаризацію пестицидів проводили на око. Адже щоб визначити фактичну кількість відходів, потрібно було їх перевантажити. А цим ніхто не займався. Тому насправді цих відходів виявилося у кілька разів більше. Тепер нам доводиться зачищати від них райони.

Під час знешкодження отрутохімікатів створена харківськими інженерами установка здійснює шестиступеневе очищення повітря. Фото надані автором

—  І місто Хорол.

— Тут розташовувалася центральна база райсільгоспхімії, на якій у непристосованих приміщеннях зберігалися сотні тонн пестицидів. Нині їх там залишається приблизно 450 тонн. А тому левову частку коштів, які нам надають з обласного бюджету на утилізацію отрутохімікатів, спрямовуємо саме на ліквідацію цього складу.

—  На околиці Полтави, у селищі Яківці, донедавна також був склад отрутохімікатів.

— Справді, кілька років тривала судова тяганина. На складі отрутохімікатів колишнього інституту свинарства загалом було 10 тонн: різні невстановлені хімікати 1–2 класу небезпеки. Вони лежали купою в мішках багато років, перемішалися. Хтозна, що там утворилося. Тому під час проведених робіт з утилізації в Полтавському районі цей склад також зачистили. Насправді їх там виявилося не 10 тонн, а 13. Нині в Яківцях отрутохімікатів немає.

—  То яку суму коштів вам надають з обласного бюджету?

— 2013 року нам надали з фонду охорони навколишнього природного середовища 5 мільйонів гривень, ми подали заявку на фінансування цих робіт з держбюджету на 9 мільйонів 600 тисяч гривень. Поки що нам міністерство обіцяє дати кошти. Якщо ми їх одержимо, то зможемо всю область звільнити від залишків отрутохімікатів. Маємо зачистити ще вісім районів.

—  Скільки вам треба на це часу?

— Процедуру визначення виконавців, тобто конкурсні торги, вже розпочато. За моїми розрахунками, приблизно три місяці.

—  Ваше управління чимало уваги приділяє захисту лісів від пожеж. Долучаються спеціальні потяги, повітряні засоби, зокрема літак Ан-2 — для повітряної розвідки. А чи використовуєте надлегкі вертольоти, виготовлені полтавським авіапідприємством «Аерокоптер»?

— Поки що ні. Але це слушна думка. Гадаю, в перспективі треба мати власний гвинтокрил як для повітряної розвідки, так і для того, щоб знімати з крижин рибалок навесні. На цей час у нас укладена угода з Кременчуцьким вертольотним коледжем, який залежно від ситуації надає вертоліт Мі-8 або Мі-4. Такі послуги недешеві. Година польоту коштує майже 20 тисяч гривень. Але якщо життя людей у небезпеці, зрозуміло, що на ці витрати ми підемо.

—  Згідно зі статистикою, протягом останніх трьох років в області стабільно зменшується кількість загиблих на воді.

— Так, але цифра, скажімо, 70–80 людей за рік, які гинуть на воді, завелика.

—  Скільки на Полтавщині облаштованих за всіма правилами пляжів?

— В області — 60. Але ми розуміємо, що цього недостатньо. Адже люди звикли купатися в найближчій від помешкання водоймі. Тому ми вже кілька років облаштовуємо місця масового відпочинку, яких дуже багато. Щоб їх обстежити й очистити від сторонніх предметів дно, потрібні певні затрати. Нині, скажімо, взято на облік близько 250 місць традиційно масового відпочинку. А є райони, що мають по кілька десятків ставків або кілька річок. Тож коли нам звітують, що там два місця відпочинку, то це, зрозуміло, не відповідає дійсності. Така робота триватиме.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Михайло АНДРУСЕНКО. Народився 1961 року в місті Жовті Води на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізький гірничорудний інститут, за фахом інженер-будівельник. Тривалий час служив у ЗС СРСР і України. Військове звання — полковник. Член-кореспондент інженерної академії України. З 2004 року — начальник управління з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Полтавської облдержадміністрації.