Місцева жителька вкотре переповідає випадок, який недавно стався на сусідському подвір’ї, де влаштувалися на постій тимчасові переселенці з «гарячої точки» Донбасу. «Малолітній син господині взявся трохи розважити своїх гостей-однолітків, — згадує вона. — Але пограти вирішив не у м’яча чи піжмурки, а «у війну», хай їй грець! Узяв іграшковий автомат і ось так на всі боки: др-др-др!.. Та старшенький хлопчик, тікаючи, миттю вибіг аж на вулицю. А меншеньке впало, бідне, на траву, скрутилося бубликом і голову руками накрило. Швидка на розправу мати «вояки» дала волю емоціям: він опісля ще кілька днів, мабуть, і їв навстоячки».
Згаданий епізод — зайвий доказ того, що у вже визволеному від представників «ДНР» Маріуполі будні жителів міста і його гостей досі наповнені спогадами і переживаннями від бойових дій, які гримлять у регіоні.
Мирне небо після АТО
Над Маріуполем безхмарне небо у прямому і переносному значенні. По-перше, синоптики знову повідомляють про безвітряну і спекотну погоду. А по-друге, маріупольці тепер сповна оцінили значення і ціну «мирного неба над головою». Адже після того, як звідси витурили бойовиків «ДНР», місцеві жителі вважають, що найгірше вже позаду. А ще вони на власному досвіді переконалися у справедливості відомої істини: миру не чекають, немов із моря погоди, його завойовують, обстоюють і захищають. А тому тут тепер готові зробити все можливе, щоб ніколи не допустити недавно пережитого жахіття.
Опинившись за сотню кілометрів від зони АТО, маріупольці аж ніяк не вважають себе у глибокому тилу, а тому за повідомленнями про бойові дії на північ від Маріуполя тут стежать уважно. І цілком адекватно реагують на постріли, які, на жаль, ще подекуди гримлять у місті. «Відразу коли почули стрілянину в Приморському районі, що тривала понад десять хвилин, серце було в п’ятах, — зізнається місцева жителька Марина. — Невже все повернеться? Буквально за кільканадцять хвилин почула від знайомих по телефону з півдюжини версій про десант бойовиків, про російські танки та «Гради» на в’їзді до міста та інші жахи. На щастя, нічого не підтвердилося». З’ясувалося, що українські військові, які допомагають правоохоронцям забезпечувати порядок, обстрілювали з кулеметів кілька російських безпілотників, які кружляли над містом.
Однак у реаліях відносно мирного життя стає значно більше моментів, які свідчать: ситуація у приморському місті поступово стабілізується і покращується. Наприклад, відбулося підвищення середньої зарплати, яка становить 3 тисячі 800 гривень, а це на 2,7 відсотка більше, ніж навіть у серпні мирного минулого року. Домогтися цього вдалося завдяки кільком місцевим потужним підприємствам, які, попри складні умови, знайшли можливість підвищити заробіток своїм працівникам. Ідеться насамперед про Маріупольський торговий порт, де зарплата зросла на 22%, а також про металургійні велети імені Ілліча (19%) та «Азовсталь» (13%). Утім, до ідилії на тутешньому трудовому фронті ще далеко. Деякі підприємства та установи міста змушені були перейти на чотириденний графік роботи, а окремі зовсім призупинили діяльність. А тому зросла кількість безробітних: за офіційними даними, на обліку в центрі зайнятості перебувають 4,5 тисячі маріупольців, хоч насправді у пошуках роботи перебуває значно більше людей.
А телевізор попросили винести
Днями керівники металургійного комбінату «Азовсталь» завчасно поширили у місті таку інформацію. Мовляв, на підприємстві, де триває капітальний ремонт доменної печі №4, заплановано вибухові роботи, тому прохання до всіх не лякатися відлуння використання вибухівки з виробничою метою. Звернення, схоже, було більше адресоване приїжджим, яких значно побільшало у місті. Зрештою, великим напливом відпочивальників улітку в приморському Маріуполі нікого не здивуєш, а тут додалися ще й переселенці з районів активних бойових дій.
«Раніше люди, знайомлячись із житлом під найм, здебільшого питали про холодильник, душ, питну воду чи дорогу до моря, а нині насамперед цікавляться, чи є у нас погріб, — розповідає про квартирантів Інна Євгеніївна. — А деякі просять відключити чи взагалі прибрати з кімнати телевізор — так набридла цинічна брехня. І ми добре розуміємо цих людей, бо й самі знаємо про стрілянину по житлових кварталах та загибель мирних людей».
Організованим розташуванням переселенців у Маріуполі займається міська влада, а також громадські організації, серед яких і Фонд Ріната Ахметова. Людей здебільшого розселяють у міських та приміських пансіонатах, базах і таборах відпочинку, їм пропонують харчування, медичну та психологічну допомогу. Багато приїжджих шукають житло ще й самотужки.
«Звичайно, у нас безпечніше порівняно з Горлівкою чи Донецьком, де люди змушені ховатися від обстрілів у підвалах, — каже місцевий пенсіонер Леонід Самійлович. — Тому сюди масово змушені їхати з «гарячих точок», але порівнювати їх із відпочивальниками недоречно. Однак це факт: ціни на житло у нас просто захмарні. Днями спілкувався з родиною з Єнакієвого, яка шукала куток за доступною ціною, спершу навіть ночувала на вокзалі. А знайомі донеччани розповіли: за двокімнатну квартиру з усіма зручностями господарі заломили 5 тисяч гривень за місяць».
Нехай сушать собі сухарі!
Про що раніше найчастіше теревенили посеред спекотного серпня у приморському місті, де всі дороги ведуть до моря? Про перспективи закриття лікарями СЕС того чи іншого міського пляжу. Про мор бичків та іншої риби від нестерпної спеки. Про спалах сезонного кишкового захворювання тощо. А нині, наприклад, недавнє повідомлення про виявлену в морській воді чималу пляму мазуту на пляжі «Піщаний» відійшло далеко на задній план.
Тепер на язиках маріупольців інші теми. А найголовніше запитання: як дожилися до такого? «Міська влада он розказує про підготовку шкіл до навчального року, а ми вважаємо: нехай наші деякі керівники та депутати собі сухарі сушать! — емоційно каже жителька міста Валентина. — Адже все відбувалося на наших очах, і ми бачили, що місцева влада майже браталася з бойовиками й терористами, які безперешкодно захопили наше місто. Чимала частина маріупольців також «повелася» на обіцянки лідерів так званої «ДНР», бо людям добряче промили мізки антиукраїнською пропагандою, добре «попрацювали» й місцеві видання. Варто лишень погортати підшивки газет: як вони тиражували брехню про Майдан і майбутній напад на нас «Правого сектору»! А як вони підтримували і вихваляли оту «Руську весну»!.. А тепер всі дружно подалися в українські патріоти».
Неоднозначно сприймають у місті також і недавню позицію міського голови Маріуполя Юрія Хотлубея. Окремі маріупольці закидають йому пасивність щодо створення в місті загонів самооборони, які могли б протистояти терористам з «ДНР» і просто карним елементам, що майже безперешкодно захопити владу. А перегодя «батьки міста» вже вели перемовини із представниками незаконних збройних формувань і терористами. Навіть уклали сумнівну угоду про «мир»! Звісно, безпосередні учасники тих подій пояснюють свої вчинки бажанням насамперед захистити мирних жителів від сваволі «нової влади». Хоч вийшло все якраз навпаки: у місті почалися грабунки, рекет, захоплення людей та інші безчинства.
Правоохоронні органи проводять перевірку діяльності всіх посадових осіб, ретельно вивчають недавнє минуле і невдовзі оприлюднять свої висновки. А місцеві активісти також не сидять склавши руки: зважаючи на активну участь у проросійській агресії місцевих комуністів, маріупольці роблять чергову спробу позбутися комуністичної «спадщини». Голова міського осередку товариства «Меморіал» Галина Захарова згадує, що з цією ініціативою тут вийшли ще наприкінці 1980-х років, оскільки у Маріуполі (до речі, місто у 1948 — 1989 роках також мало ідеологічну назву Жданов) аж забагато компартійних назв. Судіть самі: іменем Леніна названо два проспекти, дві вулиці та площу. Про роковини Жовтня (40, 50 та 60 років) нагадують дві вулиці, бульвар, провулок, проїзд. А ще тут аж забагато спогадів про діячів того періоду, серед яких Роза Люксембург і Клара Цеткін, Свердлов і Дзержинський, Карл Маркс і Карл Лібкнехт. Хоч на їхньому місці мали б бути насамперед відомі маріупольці, гідні увічнення. Активісти вже звернулися до голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути. Очільник області пообіцяв підтримати ініціативу щодо зміни назв.
…Нещодавно на міському пляжі біля кафе «Корсар» ледве не втонула у морі 45-річна жінка. На допомогу їй вчасно прийшли пляжники: витягли з води, зробили штучне дихання, і в потерпілої був тільки шок від пережитого. Щось схоже відбувається також із Маріуполем загалом. Місто, потрапивши під тимчасовий контроль бойовиків «ДНР», вийшло майже сухим із води (особливо порівняно зі Слов’янськом, Краматорськом, Горлівкою, Донецьком). І навчені гірким досвідом, місцеві жителі тепер прагнуть не допустити повторення попередніх помилок і горою стоять за мир у Маріуполі, Донбасі, Україні та у всьому світі.
Лідія ЖАТКА для «Урядового кур’єра»
ОФІЦІЙНО
Сергій ТАРУТА,
голова Донецької обласної державної адміністрації:
— Працюйте з людьми, переконуйте їх, а потім остаточне рішення повинна ухвалити сесія міської ради. Але я особисто вважаю: перейменовувати потрібно. Стосовно розмов про великі витрати, то це не так. За правильного підходу перейменування великих коштів не потребує. Більшість табличок уже такі старі, що давно потребують заміни. Ось і будемо їх змінювати.
Ми в Google+