З усією повагою і пієтетом до різних жанрів мистецтва, все-таки скульптура посідає окремішнє місце, адже велич і таїна скульптурних зображень не може не захоплювати: від них віє чимось особливо піднесеним, одухотвореним, казково небесним. Це твердження поділяє директор Сумської дитячої художньої школи імені Михайла Лисенка, художник, заслужений працівник культури Олексій Кузьменко, наголошуючи: закладу багато років тому присвоєно ім’я видатного земляка-скульптора, народного художника України, академіка, професора, уродженця села Шпилівка поблизу обласного центру. Тож школа неодмінно мала стати основоположницею конкурсу молодіжної скульптури, щоб з юних років виявляти мистецькі таланти, допомагати у творчому становленні. І такий огляд — єдиний в Україні — започаткували ще 2006-го, проводячи його раз на два роки.

Уже відбулося вісім конкурсів, у яких загалом узяли участь майже 2 тисячі талантів-початківців віком від 8 до 18 років з різних куточків України. Адже статус відкритого заходу дає змогу долучитися всім охочим.

Ось і цими днями журі підбило підсумки восьмого конкурсу, що пройшов в онлайн-форматі. У ньому взяли участь 128 юних шанувальників скульптури з 11 міст восьми областей: Київської, Сумської, Донецької, Полтавської, Кіровоградської, Івано-Франківської, Запорізької та Волинської.

Щоб матеріал перетворився на витвір

Як розповідає Олексій Кузьменко, цього року журі приємно вразило розмаїття скульптурних персонажів, яких виготовили юні умільці. Це насамперед традиційні фігури людей, тварин, птахів, героїв казок тощо. Широко представлено героїку боротьби українського народу проти російських окупантів: фігури воїнів, миті поєдинків, повернення до рідних домівок тощо. Звертаються юні майстри й до теми Голодомору.

Щоб робочий матеріал, а це насамперед глина та пластилін (метал, камінь, дерево, гіпс, лід, сіль складніші в роботі й потребують неабиякої майстерності, тож ними користуються здебільшого професіонали), стали витвором мистецтва, потрібен неабиякий хист. Так само, як і метод: ліплення — найдоступніший на відміну висікання, лиття, кування, карбування. Усе це попереду в тих, хто присвятить своє життя творчості.

Від задуму, заготовки і до кінцевого результату чималий шлях: тут уже відіграють роль зіркий погляд, відчуття рельєфу, об’єму та форми, пластичності композиції, інші тонкощі й нюанси, притаманні саме талановитим хлопцям і дівчатам. Тобто замало самого бажання братися за справу.

Здебільшого запропоновані роботи сповна відповідали конкурсним вимогам і отримали гідні оцінки професійного журі. Найвищих нагород — гран-прі — удостоєні четверо учасниць: Кароліна Кучерук із Благовіщенського Кіровоградської області, полтавка Дар’я Борисова, представниця Шостки Сумської області Марія Менделєвич і учениця Сумської дитячої художньої школи Аліса Ложкіна — чинника рідних стін ніхто не скасовував. 

Крім учасників, які посіли призові перше, друге і третє місця, решту відзначили в десяти різних номінаціях. Так за усталеною традицією конкурс завершився без переможених, а спільною перемогою всіх і кожного. І хтозна, можливо, через десяток-другий чи третій років на мистецькому обрії України засяють скульптурні зірки, перші світлі промені яких заяскріли  саме на цих конкурсах. Вони продовжать славетні традиції майстрів Івана Кавалерідзе, Івана Гончара, Олександра Архипенка, Михайла Лисенка та інших світочів.

Суми як кузня

Сумська дитяча художня школа в нинішньому статусі функціонує 45 років. Важко порахувати, скільки десятків тисяч юних талантів пройшли добротний мистецький вишкіл у її стінах. І хай не всі стали чи стануть професійними митцями, набуті тут знання і навички надзвичайно корисні й цінні в дорослому житті кожного вихованця. 

Цього року у школі навчаються 318 учнів — трохи менше порівняно з попередніми роками: даються взнаки воєнний стан, близькість обласного центру до кордону з рф. Однак заняття тривають, і кожен урок дарує нові відкриття.

Звісно, ім’я Михайла Лисенка зобов’язує педагогічний і викладацький колектив належно тримати професійну марку. А те, що тут уміють цінувати і шанувати його творчу спадщину, зайве переконувати.

У школі зберігають численні роботи майстра. Якщо точніше, то понад 120, які кілька років тому подарувала онука скульптора мистецтвознавець Людмила Лисенко. Для цього замовила велику вантажівку, тож тепер  функціонує окрема кімната-музей, на початку кожного навчального року проходять лисенківські читання — одне слово, тут усіляко дбають, щоб учні вчилися не за віртуальними настановами, а на конкретних прикладах професійної творчості. Варто пройтися коридорами, й неодмінно натрапиш на ті чи ті лисенківські скульптури, що додає школі особливого шарму й духу: є з кого і чого брати приклад.

У класі скульптури викладають досвідчені фахівці Павло Остапенко, Олександр Заступ, Сергій Лебеденко, Валентин Коновалов. Вони першими оцінюють мистецькі спроби своїх вихованців. А добрі підбадьорливі слова означають багато. Тож закономірно, що в цьогорічному конкурсі взяли участь майже 30 представників Сум, зокрема дитячої художньої школи та фахового коледжу мистецтв і культури. Це свідчить про популярність скульптури серед юного покоління міста над Пслом.

Щодо згадуваного конкурсу, то, за словами Олексія Кузьменка, є плани надати йому всеукраїнського статусу — це дасть змогу залучати до участі більшу кількість обдарованих хлопців і дівчат, допомагати їм долати перші творчі щаблі, популяризувати скульптуру як жанр мистецтва, що вартий особливої уваги і високої оцінки.